.44-40 Winchester: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:
|тип= [[Револьвер]]/[[гвинтівка]]
|тип= [[Револьвер]]/[[гвинтівка]]
<!-- Історія служби -->
<!-- Історія служби -->
|служба=
|служба=
|оператори=
|оператори=
|війни=
|війни=
<!-- Історія виробництва -->
<!-- Історія виробництва -->
|розробник= Winchester Repeating Arms Company
|розробник= Winchester Repeating Arms Company
Рядок 14: Рядок 14:
|виробник=
|виробник=
|дата_виробництва=
|дата_виробництва=
|кількість=
|кількість=
|варіанти=
|варіанти=
<!-- Характеристики -->
<!-- Характеристики -->
|is_SI_specs=
|is_SI_specs=
|схожі=
|схожі=
|тип_гільзи=
|тип_гільзи=
|вага=
|вага=
|куля=.427
|куля=.427
|bullet_ref=
|bullet_ref=
Рядок 71: Рядок 71:
|balsrc=Reloadersnest.com
|balsrc=Reloadersnest.com
}}
}}
Набій '''.44-40 Winchester''', також відомий як '''.44 Winchester''', '''.44 WCF''' (Winchester Center Fire - Вінчестер центрального запалення) та '''.44 Largo''' (в іспаномовних країнах) представлений в 1873 компанією [[Winchester Repeating Arms Company]]. Це був перший металевий [[набій]] [[Набій центрального запалення|центрального запалення]] розроблений Вінчестером і став стандартним унітарним набоєм нової гвинтівки [[Вінчестер (гвинтівка)|Winchester Model 1873]].<ref name="leverguns">"[http://www.leverguns.com/articles/4440.htm The 44-40 (44WCF) for beginners (like me)]" Leverguns Web site.</ref><ref name="gunsammo">"[http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804 The .44-40 Winchester] {{Webarchiv|url=https://web.archive.org/web/20080629234824/http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804/ |date=2008-06-29}}" Guns and Ammo Magazine Web site.</ref> Незабаром новий набій став популярним як для гвинтівок, так і для ручної зброї, настільки, що гвинтівка Winchester Model 1873 стала відома як "The gun that won the West." (Гвинтівка яка підкорила Захід)<ref name=MadisTWB>{{cite book|last=Madis|first=George|title=The Winchester book.|year=1971|publisher=Art and Reference House|location=Lancaster, Tex.|isbn=978-0910156035|url=https://books.google.com/books?id=m2YUSQAACAAJ&dq=editions:fRJ70013b3QC&hl=en&sa=X&ei=cPd2UrmmKcG9jALbr4DIBA&ved=0CC0Q6AEwAA|edition=[1st ed.]}}</ref>
Набій&nbsp;'''.44-40 Winchester''', також відомий як '''.44 Winchester''', '''.44 WCF''' (Winchester Center Fire&nbsp;— Вінчестер центрального запалення) та '''.44 Largo''' (в іспаномовних країнах) представлений в 1873 компанією [[Winchester Repeating Arms Company]]. Це був перший металевий [[набій]] [[Набій центрального запалення|центрального запалення]] розроблений Вінчестером і став стандартним унітарним набоєм нової гвинтівки [[Вінчестер (гвинтівка)|Winchester Model 1873]].<ref name="leverguns">«[http://www.leverguns.com/articles/4440.htm The 44-40 (44WCF) for beginners (like me)]» Leverguns Web site.</ref><ref name="gunsammo">«[http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804 The .44-40 Winchester] {{Webarchiv|url=https://web.archive.org/web/20080629234824/http://www.gunsandammomag.com/reloads/44_40_061804/ |date=2008-06-29}}» Guns and Ammo Magazine Web site.</ref> Незабаром новий набій став популярним як для гвинтівок, так і для ручної зброї, настільки, що гвинтівка Winchester Model 1873 стала відома як «The gun that won the West.» (Гвинтівка яка підкорила Захід)<ref name=MadisTWB>{{cite book|last=Madis|first=George|title=The Winchester book.|year=1971|publisher=Art and Reference House|location=Lancaster, Tex.|isbn=978-0910156035|url=https://books.google.com/books?id=m2YUSQAACAAJ&dq=editions:fRJ70013b3QC&hl=en&sa=X&ei=cPd2UrmmKcG9jALbr4DIBA&ved=0CC0Q6AEwAA|edition=[1st ed.]}}</ref>


== Історія ==
== Історія ==
Після випуску нового набою Вінчестера, багато збройних компаній переробили свою зброю під новий набій. Ремінгтон та Марлін випустили власні гвинтівки та пістолети під цей набій, Кольт представив альтернативний варіант власного [[револьвер]]а [[Colt Single Action Army|Single Action Army]] під назвою Colt Frontier Six-Shooter, а [[Smith & Wesson]] почали випускати свій Smith & Wesson New Model 3 під набій .44-40. Переселенці, правоохоронці та ковбої високо оцінили зручності набоїв одного калібру для гвинтівок та револьверів. Серед правоохоронців та мисливців набої калібру .44-40 стали популярним в США і до тепер з його допомогою вбито найбільшу кількість оленей, окрім .30-30 Winchester.<ref>Hawks, C. "[http://www.chuckhawks.com/early_metallic_cartridges.htm Early Metallic Cartridges]" Chuck Hawks Web site.</ref><ref>"[http://www.reloadbench.com/cartridges/4440w.html .44-40 Winchester]" Reloading Bench Web site.</ref>
Після випуску нового набою Вінчестера, багато збройних компаній переробили свою зброю під новий набій. Ремінгтон та Марлін випустили власні гвинтівки та пістолети під цей набій, Кольт представив альтернативний варіант власного [[револьвер]]а [[Colt Single Action Army|Single Action Army]] під назвою Colt Frontier Six-Shooter, а [[Smith & Wesson]] почали випускати свій Smith & Wesson New Model 3 під набій .44-40. Переселенці, правоохоронці та ковбої високо оцінили зручності набоїв одного калібру для гвинтівок та револьверів. Серед правоохоронців та мисливців набої калібру .44-40 стали популярним в США і до тепер з його допомогою вбито найбільшу кількість оленей, окрім .30-30 Winchester.<ref>Hawks, C. «[http://www.chuckhawks.com/early_metallic_cartridges.htm Early Metallic Cartridges]» Chuck Hawks Web site.</ref><ref>«[http://www.reloadbench.com/cartridges/4440w.html .44-40 Winchester]» Reloading Bench Web site.</ref>


Спочатку набій продавали як .44 Winchester. Коли [[Union Metallic Cartridge Company|Union Metallic Cartridge Co. (U.M.C.)]] почали продавати власну версію набою, він отримав назву .44-40 (де перша цифра це калібр .44, а  друга - це вага заряду [[Димний порох|чорного пороху]] в {{Convert|40|gr|adj=off}}), оскільки вони не бажали робити безкоштовну рекламу для своїх конкурентів. З часом назва приклеїлася, а після Другої світової Вінчестер почав використовувати позначення .44-40.<ref>[http://www.leverguns.com/articles/44wcf.htm Two peas in a pod: Winchester’s .44 W.C.F. & Marlin / U.M.C.‘s .44- 40]</ref> На пакуванні Вінчестер наносив позначення ''44-40 Winchester''.
Спочатку набій продавали як .44 Winchester. Коли [[Union Metallic Cartridge Company|Union Metallic Cartridge Co. (U.M.C.)]] почали продавати власну версію набою, він отримав назву .44-40 (де перша цифра це калібр .44, а  друга&nbsp;— це вага заряду [[Димний порох|чорного пороху]] в {{Convert|40|gr|adj=off}}), оскільки вони не бажали робити безкоштовну рекламу для своїх конкурентів. З часом назва приклеїлася, а після Другої світової Вінчестер почав використовувати позначення .44-40.<ref>[http://www.leverguns.com/articles/44wcf.htm Two peas in a pod: Winchester's .44 W.C.F. & Marlin / U.M.C.‘s .44- 40]</ref> На пакуванні Вінчестер наносив позначення ''44-40 Winchester''.


== Технічні характеристики ==
== Технічні характеристики ==
Стандартна вага заряду чорного пороху становила 40 гранів (2,6 г), який викидав круглу кулю з пласким носом вагою 200-гранів (13 г) з приблизною швидкістю 1 245 ft/s (379 м/с). В 1875 році каталозі Вінчестера зазначено швидкість 1 300 ft/s (400 м/с). В 1886 U.M.C. також почала пропонувати набій з важчою кулею, 217-гран (14,1 г), зі швидкістю 1 190 ft/s (360 м/с), з зарядом чорного пороху в 40 гранів (2,6 г). Незабаром Вінчестер почав використовувати кулю вагою 217-гранів (14,1 г), але в 1905 U.M.C. перестала випускати важкі набої.
Стандартна вага заряду чорного пороху становила 40 гранів (2,6 г), який викидав круглу кулю з пласким носом вагою 200-гранів (13 г) з приблизною швидкістю 1 245 ft/s (379 м/с). В 1875 році каталозі Вінчестера зазначено швидкість 1 300 ft/s (400 м/с). В 1886 U.M.C. також почала пропонувати набій з важчою кулею, 217-гран (14,1 г), зі швидкістю 1 190 ft/s (360 м/с), з зарядом чорного пороху в 40 гранів (2,6 г). Незабаром Вінчестер почав використовувати кулю вагою 217-гранів (14,1 г), але в 1905 U.M.C. перестала випускати важкі набої.
В 1895 Вінчестер представив набій {{Convert|200|gr|g|adj=on}} з зарядом {{Convert|17|gr|g|adj=on}} [[Бездимний порох|бездимного пороху]] [[DuPont]] No. 2, а швидкість кулі стала {{Convert|1300|ft/s|m/s|abbr=on}}, а в 1896 U.M.C. випустила кулю {{Convert|217|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1235|ft/s|m/s|abbr=on}}. Незабаром обидві компанії випустили свинцеві кулі "вкриті" (тобто свинцевий сердечник частково вкритий міддю) та з [[Куля з суцільнометалевою оболонкою|суцільною металевою оболонкою]]. Виходячи з досвіду використання важільних гвинтівок Winchester model 1892 та Marlin 1894, в 1903 Вінчестер почав випуск високопродуктивних набоїв під назвою W.H.V. (Winchester High Velocity), зі швидкістю оболонкової кулі {{Convert|1540|ft/s|m/s|abbr=on}}, яка важила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} при стрільбі зі ствола довжиною {{Convert|24|in|mm|adj=on}}, U.M.C. та Peters Cartridge Company незабаром представили свої еквіваленти. В наступні роки було представлено кулі різної ваги та форм, в тому числі 122, 140, 160, 165, 166, 180 та {{Convert|217|gr|g|adj=on}} свинцеві, напів-оболонкові та[[Експансивна куля| експансивні]], в металевих гільзах, [[Холостий набій|холості]] та [[Рушничний набій|рушничні]]. Загалом вага кулі становила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1190|ft/s|m/s|abbr=on}}<ref name="leverguns"/>.
В 1895 Вінчестер представив набій {{Convert|200|gr|g|adj=on}} з зарядом {{Convert|17|gr|g|adj=on}} [[Бездимний порох|бездимного пороху]] [[DuPont]] No. 2, а швидкість кулі стала {{Convert|1300|ft/s|m/s|abbr=on}}, а в 1896 U.M.C. випустила кулю {{Convert|217|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1235|ft/s|m/s|abbr=on}}. Незабаром обидві компанії випустили свинцеві кулі «вкриті» (тобто свинцевий сердечник частково вкритий міддю) та з [[Куля з суцільнометалевою оболонкою|суцільною металевою оболонкою]]. Виходячи з досвіду використання важільних гвинтівок Winchester model 1892 та Marlin 1894, в 1903 Вінчестер почав випуск високопродуктивних набоїв під назвою W.H.V. (Winchester High Velocity), зі швидкістю оболонкової кулі {{Convert|1540|ft/s|m/s|abbr=on}}, яка важила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} при стрільбі зі ствола довжиною {{Convert|24|in|mm|adj=on}}, U.M.C. та Peters Cartridge Company незабаром представили свої еквіваленти. В наступні роки було представлено кулі різної ваги та форм, в тому числі 122, 140, 160, 165, 166, 180 та {{Convert|217|gr|g|adj=on}} свинцеві, напів-оболонкові та[[Експансивна куля| експансивні]], в металевих гільзах, [[Холостий набій|холості]] та [[Рушничний набій|рушничні]]. Загалом вага кулі становила {{Convert|200|gr|g|adj=on}} зі швидкістю {{Convert|1190|ft/s|m/s|abbr=on}}<ref name="leverguns"/>.


До 1942 найбільш сучасні набої перевершили набої .44-40, але вони почали отримувати популярність в 1950-ті та 1960-ті, коли Кольт почав виробництво револьверів Single Action Army та Frontier.<ref>Taffin J. "[http://www.sixguns.com/tests/tt4440.htm Taffin Tests The .44-40 Winchester]" Sixguns Web site</ref> Останнім часом популярність набою .44-40 зросла через популярність стрільби по [[Силуетна стрільба|металевим силуетам]] та ковбойської стрільби, що надихнуло на появу низькошвидкісних набоїв з кулею вагою {{Convert|225|gr|g|adj=on}}, найважчою серед заводських куль<ref name="leverguns"/>.
До 1942 найбільш сучасні набої перевершили набої .44-40, але вони почали отримувати популярність в 1950-ті та 1960-ті, коли Кольт почав виробництво револьверів Single Action Army та Frontier.<ref>Taffin J. «[http://www.sixguns.com/tests/tt4440.htm Taffin Tests The .44-40 Winchester]» Sixguns Web site</ref> Останнім часом популярність набою .44-40 зросла через популярність стрільби по [[Силуетна стрільба|металевим силуетам]] та ковбойської стрільби, що надихнуло на появу низькошвидкісних набоїв з кулею вагою {{Convert|225|gr|g|adj=on}}, найважчою серед заводських куль<ref name="leverguns"/>.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 12:02, 12 січня 2020

.44-40
Набій .44-40 Winchester
Тип набою: Револьвер/гвинтівка
Країна-виробник:  США
Історія виробництва:
Конструктор: Winchester Repeating Arms Company
Час створення: 1873
Характеристики
Діаметр кулі, мм: ,427 in (10,8 mm)
Діаметр шиї гільзи, мм: ,443 in (11,3 mm)
Діаметр плеча гільзи, мм: ,457 in (11,6 mm)
Діаметр фланця гільзи, мм: ,525 in (13,3 mm)
Довжина гільзи, мм: 1,310 in (33,3 mm)
Тип капсуля: Великий пістолетний
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
200 gr (13 g) lead 1 245 ft/s (379 m/s) 688 ft·lbf (933 Дж)
217 gr (14 g) lead 1 190 ft/s (360 m/s) 682 ft·lbf (925 Дж)
200 gr (13 g) Hornady XTP 1 910 ft/s (580 m/s) 1 617 ft·lbf (2 192 Дж)
225 gr (15 g) lead 1 000 ft/s (300 m/s) 500 ft·lbf (680 Дж)
200 gr (13 g) lead 1 100 ft/s (340 m/s) 537 ft·lbf (728 Дж)
Довжина тестового стволу: 20"
Джерело: Reloadersnest.com

Набій .44-40 Winchester, також відомий як .44 Winchester, .44 WCF (Winchester Center Fire — Вінчестер центрального запалення) та .44 Largo (в іспаномовних країнах) представлений в 1873 компанією Winchester Repeating Arms Company. Це був перший металевий набій центрального запалення розроблений Вінчестером і став стандартним унітарним набоєм нової гвинтівки Winchester Model 1873.[1][2] Незабаром новий набій став популярним як для гвинтівок, так і для ручної зброї, настільки, що гвинтівка Winchester Model 1873 стала відома як «The gun that won the West.» (Гвинтівка яка підкорила Захід)[3]

Історія

Після випуску нового набою Вінчестера, багато збройних компаній переробили свою зброю під новий набій. Ремінгтон та Марлін випустили власні гвинтівки та пістолети під цей набій, Кольт представив альтернативний варіант власного револьвера Single Action Army під назвою Colt Frontier Six-Shooter, а Smith & Wesson почали випускати свій Smith & Wesson New Model 3 під набій .44-40. Переселенці, правоохоронці та ковбої високо оцінили зручності набоїв одного калібру для гвинтівок та револьверів. Серед правоохоронців та мисливців набої калібру .44-40 стали популярним в США і до тепер з його допомогою вбито найбільшу кількість оленей, окрім .30-30 Winchester.[4][5]

Спочатку набій продавали як .44 Winchester. Коли Union Metallic Cartridge Co. (U.M.C.) почали продавати власну версію набою, він отримав назву .44-40 (де перша цифра це калібр .44, а  друга — це вага заряду чорного пороху в 40 grains (2,6 g)), оскільки вони не бажали робити безкоштовну рекламу для своїх конкурентів. З часом назва приклеїлася, а після Другої світової Вінчестер почав використовувати позначення .44-40.[6] На пакуванні Вінчестер наносив позначення 44-40 Winchester.

Технічні характеристики

Стандартна вага заряду чорного пороху становила 40 гранів (2,6 г), який викидав круглу кулю з пласким носом вагою 200-гранів (13 г) з приблизною швидкістю 1 245 ft/s (379 м/с). В 1875 році каталозі Вінчестера зазначено швидкість 1 300 ft/s (400 м/с). В 1886 U.M.C. також почала пропонувати набій з важчою кулею, 217-гран (14,1 г), зі швидкістю 1 190 ft/s (360 м/с), з зарядом чорного пороху в 40 гранів (2,6 г). Незабаром Вінчестер почав використовувати кулю вагою 217-гранів (14,1 г), але в 1905 U.M.C. перестала випускати важкі набої. В 1895 Вінчестер представив набій 200-grain (13 g) з зарядом 17-grain (1,1 g) бездимного пороху DuPont No. 2, а швидкість кулі стала 1 300 ft/s (400 m/s), а в 1896 U.M.C. випустила кулю 217-grain (14,1 g) зі швидкістю 1 235 ft/s (376 m/s). Незабаром обидві компанії випустили свинцеві кулі «вкриті» (тобто свинцевий сердечник частково вкритий міддю) та з суцільною металевою оболонкою. Виходячи з досвіду використання важільних гвинтівок Winchester model 1892 та Marlin 1894, в 1903 Вінчестер почав випуск високопродуктивних набоїв під назвою W.H.V. (Winchester High Velocity), зі швидкістю оболонкової кулі 1 540 ft/s (470 m/s), яка важила 200-grain (13 g) при стрільбі зі ствола довжиною 24-inch (610 mm), U.M.C. та Peters Cartridge Company незабаром представили свої еквіваленти. В наступні роки було представлено кулі різної ваги та форм, в тому числі 122, 140, 160, 165, 166, 180 та 217-grain (14,1 g) свинцеві, напів-оболонкові та експансивні, в металевих гільзах, холості та рушничні. Загалом вага кулі становила 200-grain (13 g) зі швидкістю 1 190 ft/s (360 m/s)[1].

До 1942 найбільш сучасні набої перевершили набої .44-40, але вони почали отримувати популярність в 1950-ті та 1960-ті, коли Кольт почав виробництво револьверів Single Action Army та Frontier.[7] Останнім часом популярність набою .44-40 зросла через популярність стрільби по металевим силуетам та ковбойської стрільби, що надихнуло на появу низькошвидкісних набоїв з кулею вагою 225-grain (14,6 g), найважчою серед заводських куль[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в «The 44-40 (44WCF) for beginners (like me)» Leverguns Web site.
  2. ↑ «The .44-40 Winchester Архівовано червень 29, 2008 на сайті Wayback Machine.» Guns and Ammo Magazine Web site.
  3. ↑ Madis, George (1971). The Winchester book (вид. [1st ed.]). Lancaster, Tex.: Art and Reference House. ISBN 978-0910156035.
  4. ↑ Hawks, C. «Early Metallic Cartridges» Chuck Hawks Web site.
  5. ↑ «.44-40 Winchester» Reloading Bench Web site.
  6. ↑ Two peas in a pod: Winchester's .44 W.C.F. & Marlin / U.M.C.‘s .44- 40
  7. ↑ Taffin J. «Taffin Tests The .44-40 Winchester» Sixguns Web site
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=.44-40_Winchester&oldid=27006284