Мефферт Герман Адольфович: відмінності між версіями
Створена сторінка: {{редагую}} {{особа |ім'я = |оригінал імені = |зображення = |підпис_зображення = |... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 15:10, 15 січня 2020
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Kholodovsky (внесок, журнали) о 15:10 UTC (2247211 хвилин тому). |
| Мефферт Герман Адольфович | |
|---|---|
| Народився |
1 січня 1882 Алаверді (Грузія) |
| Помер | 1928 |
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | Консул Персії в Одесі (1918-1921) |
Герман Адольфович Мефферт (1882—1928) — дворянин, лютеранин. Консул Персії в Одесі (1918-1921)[1].
Життєпис
Народився 1 січня 1882 року в місті Алаверді (Грузія). Закінчив реальне училище, мав свідоцтво на право викладання французької мови в початкових класах.
До 1910 викладав французьку мову в Елисаветпольській гімназії (м. Гянджа, Азербайджан). У 1910—1911 роках він викладав в гімназії при церкві Св. Катерини в Санкт-Петербурзі.
З 15 вересня 1911 по 1917 рр. — вільнонайманий викладач підготовчого класу (чистописання, російська мова і арифметика) і французької мови в Імператорської Миколаївської Царскосільській гімназії, з 1916 — штатний помічник класних наставників.
З 1 по 15 червня 1914 року було організовано дуже пізнавальна і цікава екскурсія на Волгу і Урал групи учнів з 2 по 8 класу в кількості 20 осіб (17 гімназистів і 3 викладача) за маршрутом Санкт-Петербург — Рибінськ — Казань — Уфа — Златоуст — Єкатеринбург — Санкт-Петербург. З учнями їздили викладачі: А. Бородін, А. М. Малоземов, Г. А. Мефферт.
У документах 1915—1916 роки Мефферт фігурує, як викладач, який «не може бути затверджений в званні вчителя середніх навчальних закладів».
У березні 1916 року новий директор гімназії К. А. Іванов звернувся з клопотанням до Опікунів Навчального округу і видачі Мефферту одноразової допомоги в розмірі 100 р. за його старанну службу і в цілях поліпшення його матеріального положення.
У 1917 році у Петрограді і Царському Селі вже щосили лютував голод, викликаної трьома роками Першої світової війни. У подружжя Мефферт на той час народився первісток. Очевидно, сподіваючись на те, що в Україні голод менше, а, можливо, і в надії бути ближче до родичів. 1 вересня 1917 року Герман Адольфович подає прохання директору К. А. Іванову про відпустку на 29 днів для супроводу дружини з немовлям в Одесу, з наміром в подальшому перевестися на службу в Одеський навчальний округ[2].
На посаді консула
У Одесі влаштувався персидським консулом. Не маючи детальних інструкцій від свого уряду в умовах відсутності можливості відносин із Тегераном, він діяв на свій розсуд. Консул розробив текст охоронної грамоти, ці грамоти консул почав видавати персам і туркам з метою захисту їх від обшуків, проте вони не мали ніякого значення[3]. Перський консул в Одесі Г. А. Мефферт опікувався також інтересами турецьких підданих в умовах радянської дійсності. Хоч і не мав на це спеціального дозволу. Консул просив захисту для пекарів, у яких увечері відбирали борошно, призначене для випікання хліба на наступний день; учнів музичних шкіл, у яких «реквізували» музичні інструменти, й вони не могли закінчити освіту; підприємців, крамниці яких закривали без пояснень. Він пропонував або підтвердити права перських і турецьких підданих, або видати працівникам консульства та всім турецьким і перським громадянам паспорти для виїзду на батьківщину. Клопотання консула за рекомендацією НКЗС УСРР було відхилено[4].
Сім'я
- Дружина — Євгенія Карлівна Фон-Фірка (1891)
- Донька — Тетяна (1918)
- Донька — Елеонора (1927)
Примітки
- ↑ Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6/відп. ред. М. І. Михайлуца. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. – 460
- ↑ Энциклопедия Царского Села → История Царского Села в лицах → Мефферт Герман Адольфович (1882 — после 1928)
- ↑ Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6 / відп. ред. М. І. Михайлуца. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. – 460,
- ↑ АРХІВНА СКЛАДОВА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 рр.