Батурин

Батурин
Герб Батурина
Основні дані
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Бахмацький район
Код КОАТУУ:	7420355300
Засноване	1625 (перша згадка)
Статус міста	з 2008 (раніше з 1625 по 1923) року
Населення	3 066
Площа	700 км²
Координати	51°20′ пн. ш. 32°53′ сх. д.
Водойма	р. Сейм
Відстань
Найближча залізнична станція	Бахмач
До станції	19 км
Міська влада
Рада	Батуринська селищна рада
Адреса	16512, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, смт. Батурин, вул. Центральна 30
Батурин у Вікісховищі Карта Батурин

Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області, на річці Сейм (басейн Дніпра), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач. Статус міста з 2008 року.

Населення - 3,5 тис. мешк. (1959).

Коноплезавод, молокозавод, середня школа, Будинок культури, дві бібліотеки.

Історія

Батурин. Гравюра XVIII ст.

Засноване на початку XVII століття.

Вперше згадується в документах, датованих 1625 роком.

3 1648 року Батурин, здобутий повсталими селянами і козаками, став сотенним містечком Чернігівського полку, а з 1649 — Ніжинського полку.

1663 — тут підписано Батуринські статті.

1669—1708 — резиденція гетьманів Лівобережної України (Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи).

2 листопада 1708 р. московські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили Батурин, вщент зруйнували оборонний замок і саме місто. Історик Сергій Павленко у монографії "Загибель Батурина" зазначає, що жертвами погрому Батурина стали 6-7,5 тисяч мирних громадян і 5-6,5 тисяч військовиків - сердюків і козаків (разом 11-14 тисяч загиблих).

Керівників оборони Батурина (у тому числі полковника Дмитра Чечеля) вивезли до Глухова, де стратили. Решту оборонців, за твердженням автора «Історії русів», розіп'яли на хрестах, встановлених на плотах, і пустили за течією ріки Сейм.

1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів):

Насколько Батуринъ былъ разоренъ, объ этомъ свидѣтельствуетъ его опись, сдѣланная въ началѣ 1726 г., передъ отдачею Батуринской волости Меншикову. Опись была сдѣлана черезъ 17 лѣтъ послѣ разоренія, а между тѣмъ въ ней читаемъ: «Нынѣ, по разореніи, городъ Батуринъ ввесъ пустъ, и около его болварки и стѣни всѣ поразвалились, и ввесь заросъ, и въ обоихъ замкахъ нѣкакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе: Живоначалнія Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и въ нихъ нѣкакого церковного вбору (убора) — дверей и окончинъ — нѣтъ, и въ мѣстахъ своды обвалились; да бывшихъ гетмановъ и измѣнника Мазепы бывалъ войсковой каменной малой домъ, три полати, ввесь поразвалялся; да измѣнника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити». Разоренный городъ надолго остался пустыремъ. Разбѣжавшіеся батуринцы, вернувшись на родное пепелище, стали селиться около города, на предмѣстьяхъ, которыя не были окончательно разорены, какъ говоритъ та же опись… . Всего жителей въ батуринскихъ предмѣстьяхъ посполитаго званія числилось — 428 дв.

Після цього гетьманську резиденцію перенесено до Глухова (ближче до кордону з Росією).

З 1760 року Батурин став власністю гетьмана Кирила Розумовського, який мав намір повернути сюди гетьманську столицю.

Після ліквідації полкового поділу України увійшов до складу Чернігівського намісництва, потім — Малоросійської губернії, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

Палац гетьмана Розумовського

До нашого часу збереглися: будинок генерального судді Василя Кочубея та палац гетьмана Кирила Розумовського (1803, архітектор Чарльз Камерон), реставрований у 1811—1813 рр. за проектом А. Б.Бєлозуда, інші пам'ятки.

У 1960 році Батурин отримав статус смт.

У містечку з 1994 р. діє Батуринський державний історичний заповідник "Гетьманська столиця", триває реконструкція 4 об'єктів: палацу гетьмана Розумовського, будинку Кочубея, Воскресенської церкви та Воскресенської школи при храмі.

23 вересня 2008 року смт Батурин віднесене до категорії міст районного значення.

Дивіться також

• Батуринська фортеця

Джерела

• Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 р. №445 «Про державний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1123 «Про затвердження Комплексної програми збереження пам'яток Державного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурина"

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Додаткова інформація

• Батурин. Історична довідка
• Яким насправді був Батурин
• Батурин ("Храми та замки України")
• Батурин: ліпимо класику
• Батурин. Нові факти
• Пам'ятай про Батурин-1708
• Пам'ятай про Батурин-1708