Острог (окольний град): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
SOMBot (обговорення | внесок)
м більше не розпізнається як ізольована
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Полтавська фортеця1.JPG|thumb|праворуч|200 px|Реконструкція острогу [[Полтавська фортеця|Полтавської фортеці]]]]
[[Файл:Полтавська фортеця1.JPG|thumb|праворуч|200 px|Реконструкція острогу [[Полтавська фортеця|Полтавської фортеці]]]]
'''Острог'''&nbsp;— [[фортифікаційна споруда]] ([[Опорний пункт (військова справа)|опорний пункт]]), постійний або тимчасовий населений укріплений пункт, обнесений частоколом із загострених зверху колод (колів) висотою 4&nbsp;— 6 метрів. Спочатку за часів [[Київська Русь|Київської Русі]] острогом називалася сама «стругана» огорожа з гострих кілків і тину, що влаштовувалася під час облоги ворожих міст на території Київської Русі<ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Острог_(укрепленный_пункт) Острог (укріплений пункт)]</ref>. Остроги грали роль передусім опорного пункту для перебування невеликого військового підрозділу в обов'язки якого входило здійснення дозору та розвідки, а інколи і рейдів по тилам супротивника.
'''Острог'''&nbsp;— [[фортифікаційна споруда]] ([[Опорний пункт (військова справа)|опорний пункт]]), постійний або тимчасовий населений укріплений пункт, обнесений частоколом із загострених зверху колод (колів) висотою 4&nbsp;— 6 метрів. Спочатку за часів [[Київська Русь|Київської Русі]] острогом називалася сама «стругана» огорожа з гострих кілків і тину, що влаштовувалася під час облоги ворожих міст на території Київської Русі<ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/Острог_(укрепленный_пункт) Острог (укріплений пункт)]</ref>. Остроги грали роль передусім опорного пункту для перебування невеликого військового підрозділу в обов'язки якого входило здійснення дозору та розвідки, а інколи і рейдів по тилах супротивника.


Починаючи з XIII століття, острог складався з дерев'яного тину (ряду кілків) і так званих [[Тераса (архітектура)|терас]], тобто рублених [[Зруб (архітектура)|вінців]]. Огорожа острогу що складалася з колод містилися на плоскій місцевості або на вершині невеликого земляного валу і була оточена з зовнішнього боку ровом. Острог найчастіше мав чотирикутну форму. По кутах чотирикутника розміщувалися башти. Для нагляду за навколишньою місцевістю використовувалися вежі. Висота тину&nbsp;— 4-6 метрів (2-3 [[Сажень|сажнів]]). У XVII столітті остроги могли складатися з 12 сторожових веж, які були з'єднані частоколом. Розмір острогів того часу досягав в плані 900 на 200 сажнів (1800 на 400 метрів)<ref>[http://www.staraya-mayna.ru/istorija/ История Старой Майны]</ref>. Усередині острогу розташовувалися хати, за стіною&nbsp;— слобода. Управлявся острог наказним воєводою.
Починаючи з XIII століття, острог складався з дерев'яного тину (ряду кілків) і так званих [[Тераса (архітектура)|терас]], тобто рублених [[Зруб (архітектура)|вінців]]. Огорожа острогу що складалася з колод містилися на плоскій місцевості або на вершині невеликого земляного валу і була оточена з зовнішнього боку ровом. Острог найчастіше мав чотирикутну форму. По кутах чотирикутника розміщувалися башти. Для нагляду за навколишньою місцевістю використовувалися вежі. Висота тину&nbsp;— 4-6 метрів (2-3 [[Сажень|сажнів]]). У XVII столітті остроги могли складатися з 12 сторожових веж, які були з'єднані частоколом. Розмір острогів того часу досягав в плані 900 на 200 сажнів (1800 на 400 метрів)<ref>[http://www.staraya-mayna.ru/istorija/ История Старой Майны]</ref>. Усередині острогу розташовувалися хати, за стіною&nbsp;— слобода. Управлявся острог наказним воєводою.


Острогами звуться часто маленькі остроги з гарнізонами в кілька десятків осіб<ref>[https://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/907258 Толковый словарь Ушакова: Острожек]</ref>. Острогами або острожку в літописах називалися також [[Гуляй-город|рухливі містечка]] або [[Облогова вежа|рухомі вежі]] з воїнами, які використовувалися для облоги і штурму міст. З них стрілки очищали шлях до міста для просувається слідом за острожком війська. Іноді «острогом» називався і весь укріплений військовий стан. У XVIII—XIX століттях словом «острог» називали в'язницю, обнесену стіною.
Острогами звуться часто маленькі остроги з гарнізонами в кілька десятків осіб<ref>[https://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/907258 Толковый словарь Ушакова: Острожек]</ref>. Острогами або острожку в літописах називалися також [[Гуляй-город|рухливі містечка]] або [[Облогова вежа|рухомі вежі]] з воїнами, які використовувалися для облоги і штурму міст. З них стрільці очищали шлях до міста для війська, що просувалося услід за острожком. Іноді «острогом» називався і весь укріплений воєнний стан. У XVIII—XIX століттях словом «острог» називали в'язницю, обнесену стіною.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 08:14, 22 квітня 2020

Реконструкція острогу Полтавської фортеці

Острог — фортифікаційна споруда (опорний пункт), постійний або тимчасовий населений укріплений пункт, обнесений частоколом із загострених зверху колод (колів) висотою 4 — 6 метрів. Спочатку за часів Київської Русі острогом називалася сама «стругана» огорожа з гострих кілків і тину, що влаштовувалася під час облоги ворожих міст на території Київської Русі[1]. Остроги грали роль передусім опорного пункту для перебування невеликого військового підрозділу в обов'язки якого входило здійснення дозору та розвідки, а інколи і рейдів по тилах супротивника.

Починаючи з XIII століття, острог складався з дерев'яного тину (ряду кілків) і так званих терас, тобто рублених вінців. Огорожа острогу що складалася з колод містилися на плоскій місцевості або на вершині невеликого земляного валу і була оточена з зовнішнього боку ровом. Острог найчастіше мав чотирикутну форму. По кутах чотирикутника розміщувалися башти. Для нагляду за навколишньою місцевістю використовувалися вежі. Висота тину — 4-6 метрів (2-3 сажнів). У XVII столітті остроги могли складатися з 12 сторожових веж, які були з'єднані частоколом. Розмір острогів того часу досягав в плані 900 на 200 сажнів (1800 на 400 метрів)[2]. Усередині острогу розташовувалися хати, за стіною — слобода. Управлявся острог наказним воєводою.

Острогами звуться часто маленькі остроги з гарнізонами в кілька десятків осіб[3]. Острогами або острожку в літописах називалися також рухливі містечка або рухомі вежі з воїнами, які використовувалися для облоги і штурму міст. З них стрільці очищали шлях до міста для війська, що просувалося услід за острожком. Іноді «острогом» називався і весь укріплений воєнний стан. У XVIII—XIX століттях словом «острог» називали в'язницю, обнесену стіною.

Див. також

Примітки