Пігідо Федір Петрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Ejensyd (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
== Твори == |
== Твори == |
||
* «8,000,000 — 1933 рік на Україні» (1951); |
* «8,000,000 — 1933 рік на Україні» (1951); |
||
* [http://www.exlibris.org.ua/vvv/index.html |
* «Велика Вітчизняна війна» (1954) [http://www.exlibris.org.ua/vvv/index.html], [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/3802/file.pdf], [https://web.archive.org/web/20081201141852/http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.php?a_id=12&r_id=19] |
||
* «The Stalin Famine» (1954), |
* «The Stalin Famine» (1954), |
||
* «Materials Concerning Ukrainian-Jewish Relations during the Years of the Revolution, 1917—1921» (1956), |
* «Materials Concerning Ukrainian-Jewish Relations during the Years of the Revolution, 1917—1921» (1956), |
||
Версія за 14:36, 29 квітня 2020
| Пігідо Федір Петрович | |
|---|---|
| Народився |
1 (13) жовтня 1888 Стайки, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
11 листопада 1962 (74 роки) Мюнхен, ФРН |
| Діяльність | історик, інженер-механік, публіцист |
| Галузь | машинобудування[1], історія[1] і публіцистика[1] |
| Знання мов | українська[1] |
| Нагороди |
 |
Фе́дір Петро́вич Пігідо, псевд. Правобережний (1 жовтня 1888, село Стайки, Київська губернія — 11 листопада 1962, Фельдмохінген, близ. Мюнхена) — інженер-будівельник, в еміграції — історик та культурний діяч української діаспори в Німеччині.
Життєпис
Народився у селянській сім'ї. Закінчив Київську середню військово-медичну школу, у 1917—1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. У 1920-ті рр. працював бухгалтером, потім помічником директора на заводі. 1930 р. поступив на промисловий факультет Інституту економічних наук (закінчив 1935 р.). Працював інженером у сфері будівництва.
Під час Німецько-радянської війни зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва, у 1941 р. був призначений директором групи цегляних заводів, розташованих у селах поблизу Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці у Бад-Мускау. Дочку було вивезено на роботи у Відень окремо від сім'ї, зв'язок з нею було втрачено під час відступу німців, але у 1946 р. її вдалося відшукати.
В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником І. П. Багряного. 1950—1951 рр. — директор видавництва «Українські вісті» (Новий Ульм), та був діячем в УРДП.
Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вітчизняна війна» (перевидана в Україні 2007 р.).
Твори
- «8,000,000 — 1933 рік на Україні» (1951);
- «Велика Вітчизняна війна» (1954) [1], [2], [3]
- «The Stalin Famine» (1954),
- «Materials Concerning Ukrainian-Jewish Relations during the Years of the Revolution, 1917—1921» (1956),
- «Україна під большевицькою окупацією» (1956).
Посилання
- Фёдор Пигидо и его воспоминания[недоступне посилання з квітня 2019]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |