Нерівність Єнсена: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
ІванКо (обговорення | внесок) |
ІванКо (обговорення | внесок) →Імовірнісне формулювання: оформлення |
||
Рядок 39: | Рядок 39: | ||
Де <math>\mathbb{E}[\cdot]</math> — [[математичне сподівання]]. |
Де <math>\mathbb{E}[\cdot]</math> — [[математичне сподівання]]. |
||
Більш загально теорему можна сформулювати для умовного математичного очікування. |
Більш загально теорему можна сформулювати для [[Умовне математичне сподівання||умовного математичного очікування]]. |
||
Нехай додатково маємо <math>\mathcal{G}\subset \mathcal{F}</math> — [[Сигма-алгебра|під-σ-алгебра]] [[Випадкова подія|подій]]. Тоді |
Нехай додатково маємо <math>\mathcal{G}\subset \mathcal{F}</math> — [[Сигма-алгебра|під-σ-алгебра]] [[Випадкова подія|подій]]. Тоді |
||
: <math>\varphi(\mathbb{E}[X|\mathcal{G}]) \leqslant \mathbb{E}[\varphi(X)|\mathcal{G}]</math>, |
: <math>\varphi(\mathbb{E}[X|\mathcal{G}]) \leqslant \mathbb{E}[\varphi(X)|\mathcal{G}]</math>, |
||
де <math>\mathbb{E}[\cdot|\mathcal{G}]</math> позначає [[умовне математичне |
де <math>\mathbb{E}[\cdot|\mathcal{G}]</math> позначає [[умовне математичне сподівання]] відносно σ-алгебри <math>\mathcal{G}</math>. |
||
== Доведення == |
== Доведення == |
Версія за 12:08, 12 травня 2020
Нерівність Єнсена — зв'язує визначений інтеграл опуклої функції та значення цієї функції від інтеграла. Вона була доведена данським математиком Йоганом Єнсеном у 1906 році.[1]
Дискретний випадок
Для дійсної опуклої функції φ, та чисел x1, x2,…,xn з її області визначення та додатніх чисел ai, справджується:
нерівність міняє знак, коли φ — ввігнута функція.
Частковим випадком є:
Позначивши отримаємо еквівалентне формулювання:
де:
За допомогою нерівності Єнсена в даному вигляді можна довести:
Інтегральне формулювання
Для опуклої функції і інтегровної функції нерівність Єнсена записується як
Більш загально, нехай (Ω, A, μ) є вимірним простором для якого загальна міра μ(Ω) є рівною 1, g є μ-інтегровною функцією із значеннями у дійсному відрізку (можливо нескінченному) I і φ є опуклою функцією із I у ℝ. Тоді:
- де інтеграл з правої сторони може бути рівним +∞.
Імовірнісне формулювання
Нехай — простір імовірностей, і — визначена на ньому випадкова величина. Нехай також — інтегровна опукла функція. Тоді
- ,
Де — математичне сподівання.
Більш загально теорему можна сформулювати для |умовного математичного очікування.
Нехай додатково маємо — під-σ-алгебра подій. Тоді
- ,
де позначає умовне математичне сподівання відносно σ-алгебри .
Доведення
Дискретний випадок
Якщо і — довільні невід'ємні дійсні числа такі, що то, враховуючи опуклість маємо:
Цю нерівність можна узагальнити: якщо λ1, λ2, …, λn є невід'ємними дійсними числами такими, що λ1 + … + λn = 1, тоді
для будь-яких x1, …, xn.
Дискретний випадок нерівності Єнсена може бути доведений методом математичної індукції. Згідно з припущенням індукції твердження справедливе для n = 2. Припустимо, що воно справедливе для певного даного n і потрібно довести нерівність для n + 1. Принаймні одне λi є строго додатнім, припустимо, що це (без втрати загальності) λ1. За означенням опуклості:
Оскільки , до другого доданку правої сторони останньої формули можна застосувати припущення індукції, після чого отримуємо бажаний результат.
Зауваження
Якщо функція угнута (опукла догори), то знак в нерівності змінюється на протилежний.
Замітки
- ↑ Jensen, J. L. W. V. (1906). Sur les fonctions convexes et les inegalites entre les valeurs moyennes. Acta Mathematica. 30 (1): 175—193. doi:10.1007/BF02418571.
Див. також
Література
- Зорич В. А. Гл. V. Дифференциальное исчисление // Математический анализ. Часть I. — 6-е изд. — М. : МЦНМО, 2012. — С. 289—290. — 2000 прим. — ISBN 978-5-94057-892-5.
- Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — Москва : Наука, 1962. — Т. 1. — 607 с.(рос.)