Нерівність Єнсена: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39: Рядок 39:
Де <math>\mathbb{E}[\cdot]</math>&nbsp;— [[математичне сподівання]].
Де <math>\mathbb{E}[\cdot]</math>&nbsp;— [[математичне сподівання]].


Більш загально теорему можна сформулювати для умовного математичного очікування.
Більш загально теорему можна сформулювати для [[Умовне математичне сподівання||умовного математичного очікування]].


Нехай додатково маємо <math>\mathcal{G}\subset \mathcal{F}</math>&nbsp;— [[Сигма-алгебра|під-σ-алгебра]] [[Випадкова подія|подій]]. Тоді
Нехай додатково маємо <math>\mathcal{G}\subset \mathcal{F}</math>&nbsp;— [[Сигма-алгебра|під-σ-алгебра]] [[Випадкова подія|подій]]. Тоді
: <math>\varphi(\mathbb{E}[X|\mathcal{G}]) \leqslant \mathbb{E}[\varphi(X)|\mathcal{G}]</math>,
: <math>\varphi(\mathbb{E}[X|\mathcal{G}]) \leqslant \mathbb{E}[\varphi(X)|\mathcal{G}]</math>,
де <math>\mathbb{E}[\cdot|\mathcal{G}]</math> позначає [[умовне математичне очікування]] відносно σ-алгебри <math>\mathcal{G}</math>.
де <math>\mathbb{E}[\cdot|\mathcal{G}]</math> позначає [[умовне математичне сподівання]] відносно σ-алгебри <math>\mathcal{G}</math>.


== Доведення ==
== Доведення ==

Версія за 12:08, 12 травня 2020

Нерівність Єнсена — зв'язує визначений інтеграл опуклої функції та значення цієї функції від інтеграла. Вона була доведена данським математиком Йоганом Єнсеном у 1906 році.[1]

Дискретний випадок

Для дійсної опуклої функції φ, та чисел x1, x2,…,xn з її області визначення та додатніх чисел ai, справджується:

нерівність міняє знак, коли φ — ввігнута функція.

Частковим випадком є:

Позначивши отримаємо еквівалентне формулювання:

де:

За допомогою нерівності Єнсена в даному вигляді можна довести:

Інтегральне формулювання

Для опуклої функції і інтегровної функції нерівність Єнсена записується як

Більш загально, нехай (Ω, A, μ) є вимірним простором для якого загальна міра μ(Ω) є рівною 1, g є μ-інтегровною функцією із значеннями у дійсному відрізку (можливо нескінченному) I і φ є опуклою функцією із I у ℝ. Тоді:

де інтеграл з правої сторони може бути рівним +∞.

Імовірнісне формулювання

Нехай  — простір імовірностей, і  — визначена на ньому випадкова величина. Нехай також  — інтегровна опукла функція. Тоді

,

Де  — математичне сподівання.

Більш загально теорему можна сформулювати для |умовного математичного очікування.

Нехай додатково маємо  — під-σ-алгебра подій. Тоді

,

де позначає умовне математичне сподівання відносно σ-алгебри .

Доведення

Дискретний випадок

Якщо і  — довільні невід'ємні дійсні числа такі, що то, враховуючи опуклість маємо:

Цю нерівність можна узагальнити: якщо λ1, λ2, …, λn є невід'ємними дійсними числами такими, що λ1 + … + λn = 1, тоді

для будь-яких x1, …, xn.

Дискретний випадок нерівності Єнсена може бути доведений методом математичної індукції. Згідно з припущенням індукції твердження справедливе для n = 2. Припустимо, що воно справедливе для певного даного n і потрібно довести нерівність для n + 1. Принаймні одне λi є строго додатнім, припустимо, що це (без втрати загальності) λ1. За означенням опуклості:

Оскільки , до другого доданку правої сторони останньої формули можна застосувати припущення індукції, після чого отримуємо бажаний результат.

Зауваження

Якщо функція угнута (опукла догори), то знак в нерівності змінюється на протилежний.

Замітки

  1. Jensen, J. L. W. V. (1906). Sur les fonctions convexes et les inegalites entre les valeurs moyennes. Acta Mathematica. 30 (1): 175—193. doi:10.1007/BF02418571.

Див. також

Література