Провідник: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
NickK (обговорення | внесок) м а {{otheruses}} нащо? |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{otheruses}} |
{{otheruses}} |
||
'''Провідник''' - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу [[Діелектрики|діелектрику]]). |
'''Провідник''' - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу [[Діелектрики|діелектрику]]). Для провідника характерні високі [[теплопровідність|тепло-]] або [[електропровідність]]. Найчастіше провідник є речовиною, яка має багато вільних електронів ([[метали]]). Діелектрики, типу [[скло|скла]] чи [[Кераміка|кераміки]], мають мало вільних [[електрон]]ів. [[Вуглець]] - єдиний [[Неметали|неметал]], що є (у деяких формах) провідником тепла й електрики. Речовини типу кремнію і германію, електропровідність яких має проміжне значення у порівнянні з провідниками й діелектриками називаються [[напівпровідник]]ами. Їх електропровідність може змінюватися у широкому діапазоні під впливом тепла, [[Світло|світла]] і напруги. |
||
==Ідеальний провідник== |
==Ідеальний провідник== |
||
Версія за 18:57, 7 липня 2009
Провідник - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу діелектрику). Для провідника характерні високі тепло- або електропровідність. Найчастіше провідник є речовиною, яка має багато вільних електронів (метали). Діелектрики, типу скла чи кераміки, мають мало вільних електронів. Вуглець - єдиний неметал, що є (у деяких формах) провідником тепла й електрики. Речовини типу кремнію і германію, електропровідність яких має проміжне значення у порівнянні з провідниками й діелектриками називаються напівпровідниками. Їх електропровідність може змінюватися у широкому діапазоні під впливом тепла, світла і напруги.
Ідеальний провідник
В електростатиці важливе значення відіграє абстракція ідеального провідника. Ідеальний провідник має нескінченно велику електропровідність, і завдяки цій якості характеризується певними особливостями.
- Електричне поле не може існувати в ідеальному провіднику, оскільки воно б викликало переміщення зарядів, які компенсували б поле.
- Електричні заряди не можуть існувати всередині ідеальних провідників і зосереджуються на їхній поверхні.
- Електричне поле завжди перпендикулярне поверхні ідеального провідника.
Реальні провідники, наприклад, метали мають характеристики близькі до характеристик ідеального провідника, проте змінне електричне поле проникає в них на певну глибину (див. скін-ефект).