Алегорія

Скульптор М. Б. Браун. Хронос — алегорія часу, Цитоліби, Чехія

Лоран де Ла Гір. «Алегорія музики з двома путті», 1649 рік

Алего́рія (дав.-гр. ἀλληγορία — іносказання) або при́повідь — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями і характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).

Образотворче мистецтво

В образотворчому мистецтві виражається певними атрибутами —

• Феміда — «правосуддя» зображають як жінку з терезами
• Час (тобто Хронос) — кремезний старий з косою та пісковим годинником
• Вакх (бог виноробства) — з гронами винограду
• Живопис — жінка з пензлями та палітрою художника
• Алегорія річки — старий з горщиком, з якого ллється вода як натяк на джерело.

Найхарактерніша для середньовічного мистецтва, епохи Відродження, бароко та класицизму.

Серед майстрів, що малювали алегорії, багато майстрів Італії (Боттічеллі «Алегорія сили», Гверчіно " Алегорія живопису і скульптури ", навіть портрет з алегорією маловідомого художника-італійця Джіроламо Бедолі.

В скульптурі мала поширення в декорі та садово-парковому мистецтві доби бароко, де використовували цілі комплекси алегорій — лише

• чотири пори року
• чотири пори доби
• сім смертних гріхів
• чотири океани
• шість континентів тощо.

Художня література

У художній літературі алегоричні образи найяскравіше представлені у байках і сатиричних творах. На алегорії ґрунтуються притчі, апологи, параболи, мораліте, які здавна використовувалися у релігійних проповідях, полемічних творах, шкільній релігійній драмі. Алегорію вживав Г. Сковорода у філософських трактатах. Двоплановість алегоричного зображення переважно з цензурних мотивів маскується під езоповою мовою, наприклад, фантазія-сатира на 2 дії В. Самійленка «У Гайхан-бея». У драматичній поемі Лесі Українки «Оргія» під виглядом турецької провінції, окупованої римлянами Греції, зображено поневолену Україну. Алегорія, на відміну від метафори, ґрунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Не слід змішувати алегорію з символом, бо він буває багатозначним, а алегорія однозначно виражає суть явища чи предмета. Так само алегорія відрізняється від художнього моделювання чи уподібнення, в якому немає двоплановості зображення. Це стосується й міфу. Тому народні казки про тварин не мають алегоричного змісту, бо в них відсутня двоплановість зображення, персонажі мають характерні від природи риси (хитрість лисиці, хижацтво вовка, вайлуватість ведмедя). Вони тільки моделюють поведінку, взаємини людей (дружба, гостини, спільна праця тощо). Інше — літературні казки чи сучасні «химерно-міфологічні», «химерно-притчеві» твори: в них авторами свідомо закладена двоплановість зображення.

Приклади:

• «незборимий царизмом Кавказ» — Прометей (поема «Кавказ» Т. Шевченка);
• «сваволя можновладців над беззахисною людиною» — «Вовк та Ягня» (однойменна байка Л. Глібова);
• «борці за волю України» — каменярі (однойменна поезія І. Франка).

Галерея

• 
  Корнеліс Антоніс. Гравюра Алегорія чоловічої і жіночої мудрості, 1530 рік
• 
  Ск. М.Б. Браун. «Алегорія Пихи», цикл «Гріхи», замок Кукс, Чехія
• 
  Скульптор Клодіон, «Алегорія річки Рейн»
• 
  П'єтро Баратта, «Алегорія Миру», Павловськ, Великі круги
• 
  Художній надгробок з алегорією, церква Сен-Сюльпіс, Париж
• 
  «Алегорія кохання з полюванням на чоловіків»

Див. також

• Сад бароко
• Літній сад
• Садово-паркова скульптура
• Терракота
• Томас Квеллінус
• Матьяш Бернард Браун
• П'єтро Баратта
• Джованні Бонацца
• Серія «Чотири континенти»
• Серія Гендріка Гольціуса Сім планет

Література

• Алегоричний код літератури, або Реабілітація алегорії триває: монографія / Моклиця Марія. — Київ: Кондор, 2017. — 292 с. — ISBN 978-617-7458-34-9
• Алегорія / М. Чорнописький // Українська фольклористика: словник-довідник / [уклад. і заг. ред. М. Чорнописького]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — С. 7–8.
• Алегорія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Бондар М. Алегорія // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 1 : А–В / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2012. — С. 161—164.
• Герасимчук С. Художні форми алегоричного зображення у літературі Київської Русі: дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Сніжана Герасимчук. — Київ, 2014. — 181 с.
• Заваринська Х. М. Алегорії наук в українській панегіричній гравюрі першої половини ХVIIІ століття // Вісник ХДАДМ. — 2019. — #1. — С. 36-47.
• Лінда С. М. Будівництво як символ. Алегорія та символіка будівництва у мистецтві тоталітарної країни / С. М. Лінда // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505 : Архітектура. — С. 52–56.
• Українська народна пісенна алегорія: фольклористична монографія / Т. І. Колотило ; Кам'янець-Подільський національний ун-т ім. Івана Огієнка. — Кам'янець-Подільський: К-ПНУ, 2009. — 184 с. — Бібліогр.: с. 167—183. — ISBN 978-966-643-052-9

Посилання

• Алегорія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 28. — ISBN 978-966-439-921-7.

• Алегорія // УРЕ
• М. С. Бургін. Алегорія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• http://skripnikmarina.ucoz.ua/news/alegorija/2012-12-08-104 (тлумачення алегорії)