Скандинавський півострів: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
мНемає опису редагування |
граматика |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
Льодовик поглибив річкові долини, які після танення льодовика були затоплені морем, створивши [[фіорд]]и. На півдні льодовик залишив багато осадових відкладів, створюючи дуже хаотичний ландшафт<ref name="Ostergren">Ostergren, Robert C., Rice, John G. ''The Europeans''. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7</ref>. |
Льодовик поглибив річкові долини, які після танення льодовика були затоплені морем, створивши [[фіорд]]и. На півдні льодовик залишив багато осадових відкладів, створюючи дуже хаотичний ландшафт<ref name="Ostergren">Ostergren, Robert C., Rice, John G. ''The Europeans''. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7</ref>. |
||
Хоча Балтійський щит є стабільним і стійким до впливу сусідніх [[Тектоніка|тектонічних утворень]], однак під вагою майже чотирикілометрового льодовика місцевість зазнала опускання. Коли крижаний покрив |
Хоча Балтійський щит є стабільним і стійким до впливу сусідніх [[Тектоніка|тектонічних утворень]], однак під вагою майже чотирикілометрового льодовика місцевість зазнала опускання. Коли крижаний покрив розтанув, щит зазнав підняття, ця тенденція зберігається і досі зі швидкістю приблизно 1 м за 100 років<ref name="Ostergren" />. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, простежується у [[Нідерланди|Голландії]] та [[Данія|Данії]]. |
||
== Населення == |
== Населення == |
||
Рядок 61: | Рядок 61: | ||
Перша зареєстрована наявність людей у південній частині півострова і в Данії сягає 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після танення льодовика клімат став теплішим, що дало змогу [[Біом|біому]] тундри поширитися на цю територію, що своєю чергою привабило мисливців на оленів. Унаслідок поступового потепління почали рости [[Хвойний ліс|хвойні ліси]], а згодом і [[Мішаний ліс|мішані]] та [[листяні ліси]], де оселялися великі [[ссавці]]в на кшталт [[зубр]]ів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8 200 років тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3 200 років тому). |
Перша зареєстрована наявність людей у південній частині півострова і в Данії сягає 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після танення льодовика клімат став теплішим, що дало змогу [[Біом|біому]] тундри поширитися на цю територію, що своєю чергою привабило мисливців на оленів. Унаслідок поступового потепління почали рости [[Хвойний ліс|хвойні ліси]], а згодом і [[Мішаний ліс|мішані]] та [[листяні ліси]], де оселялися великі [[ссавці]]в на кшталт [[зубр]]ів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8 200 років тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3 200 років тому). |
||
Північна і центральна частини півострова частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У |
Північна і центральна частини півострова частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найдавніші часи вони проживали в арктичних і субарктічних регіонах, а також у центральній частині півострова до [[Даларна (провинція)|Даларна]] (Швеція). Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття [[норвежці]] на західному узбережжі Норвегії, [[данці]] в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|publisher=University of Minnesota Press }}</ref>. |
||
== Політичне становлення == |
== Політичне становлення == |
||
Рядок 67: | Рядок 67: | ||
Попри те, що країни Північної Європи мають понад 1000-літню історію як окремі політичні утворення, міжнародні кордони були утворені пізно і мали тривале становлення. До середини 17 століття Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над північною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і демарковано 1751 року. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів 1809 року, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію [[Росія|Росії]] в 1944<ref name="Sømme">{{cite book|author=Sømme, Axel (Ed.) |title=The Geography of Norden|location=Oslo | publisher=Den Norske nasjonalkommittee for geographi|year=1961|id=ISBN none}}</ref>. |
Попри те, що країни Північної Європи мають понад 1000-літню історію як окремі політичні утворення, міжнародні кордони були утворені пізно і мали тривале становлення. До середини 17 століття Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над північною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і демарковано 1751 року. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів 1809 року, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію [[Росія|Росії]] в 1944<ref name="Sømme">{{cite book|author=Sømme, Axel (Ed.) |title=The Geography of Norden|location=Oslo | publisher=Den Norske nasjonalkommittee for geographi|year=1961|id=ISBN none}}</ref>. |
||
Данія |
Данія та Швеція політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
Версія за 17:23, 12 липня 2020
Скандинавський півострів | |
---|---|
Скандинавський півострів і Фенноскандія | |
63°00′ пн. ш. 14°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 14.000° сх. д.Координати: 63°00′ пн. ш. 14°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 14.000° сх. д. | |
Довколишні води |
Ботнічна затока Балтійське море Північне море Норвезьке море Баренцеве море |
Площа | 800 000 км² |
Найвища точка | 2469 м, Гальхепігген |
Країна |
Норвегія Швеція Фінляндія |
| |
Скандинавський півострів у Вікісховищі |
Скандинавський півострів — півострів, розміщений у північно-західній частині Європи. На ньому розташовані Норвегія, Швеція і частина Фінляндії (Кілпісярві)[1].
Географія
Скандинавський півострів є найбільшим у Європі. Має 1 850 км довжини та приблизно 370-805 км ширини.
Скандинавські гори є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм, а саме:
- Балтійське море (у тому числі Ботнічна затока) на сході, яке має Аландські острови (між Швецією[2] і Фінляндією) і острів Готланд;
- Північне море (в тому числі протоки Каттегат, Скагеррак і Ересунн) на заході і південному заході;
- Норвезьке море на заході;
- Баренцеве море на півночі.
Найвища точка Гальхепігген (територія Норвегії) має висоту 2469 м. У Скандинавських горах розташований найбільший льодовик материкової Європи, Йостедалсбрин.
Приблизно чверть півострова лежить на північ від Полярного кола, найпівнічнішою точкою є мис Нордкин. Клімат півострова варіює від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході[3].
На півострові багато озер, більшість з яких має льодовикове походження. Найбільші озера — Венерн (5 650 км²), Веттерн (1 900 км²) і Меларен (1 140 км²). Річок також багато. Річки, що беруть початок на західних схилах гір, повноводні, але мають незначну довжину. Річки, що починаються на східних схилах гір, значно довші. Найбільші річки — Гломма (611 км), Турнеельвен (510 км), Умеельвен (467 км), Онгерманельвен (460 км), Кларельвен (460 км), Каліксельвен (450 км), Лулеельвен (450 км), Індальсельвен (420 км), Шеллефтеельвен (410 км).
Регіон багатий на деревину, залізо та мідь, має файні ґрунти на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. Стокгольм, Гетеборг та Мальме в Швеції і Осло, Берген та Тронгейм в Норвегії є найбільшими містами[4].
Геологія
Скандинавський півострів розташований на Балтійському щиті, стабільній і великій ділянці земної кори, сформованій дуже давніми кристалізованими метаморфічними породами. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були знесені льодовиком під час зледеніння, особливо в північній частині, де щит залягає ближче до поверхні. Через зледеніння, гірський рельєф і несприятливий клімат дуже невелика частина території придатна під орні землі (3 % в Норвегії)[5] .
Льодовик поглибив річкові долини, які після танення льодовика були затоплені морем, створивши фіорди. На півдні льодовик залишив багато осадових відкладів, створюючи дуже хаотичний ландшафт[6].
Хоча Балтійський щит є стабільним і стійким до впливу сусідніх тектонічних утворень, однак під вагою майже чотирикілометрового льодовика місцевість зазнала опускання. Коли крижаний покрив розтанув, щит зазнав підняття, ця тенденція зберігається і досі зі швидкістю приблизно 1 м за 100 років[6]. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, простежується у Голландії та Данії.
Населення
Перша зареєстрована наявність людей у південній частині півострова і в Данії сягає 12 000 років тому[7]. Після танення льодовика клімат став теплішим, що дало змогу біому тундри поширитися на цю територію, що своєю чергою привабило мисливців на оленів. Унаслідок поступового потепління почали рости хвойні ліси, а згодом і мішані та листяні ліси, де оселялися великі ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з мезоліту (8 200 років тому), до появи сільського господарства за часів неоліту (3 200 років тому).
Північна і центральна частини півострова частково заселені представниками народу Саами, яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найдавніші часи вони проживали в арктичних і субарктічних регіонах, а також у центральній частині півострова до Даларна (Швеція). Вони говорять саамською мовою, що є не-індо-європейською, а мовою з фінно-угорської сім'ї, і пов'язана з фінською і естонською. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, свеї в регіоні навколо Меларен, а також на значній частині східного узбережжя Швеції та гьоти в Вестергьоланді і Естергьотланді. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, давньонорвезькою. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими на півострові на початку 21-го століття[8].
Політичне становлення
Попри те, що країни Північної Європи мають понад 1000-літню історію як окремі політичні утворення, міжнародні кордони були утворені пізно і мали тривале становлення. До середини 17 століття Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над північною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і демарковано 1751 року. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів 1809 року, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944[9].
Данія та Швеція політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.
Посилання
- «Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 20, 91, 141—146, 189-197 (рос.)
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 152-153 (рос.)
Примітки
- ↑ Kilpisjärvi biological station
- ↑ Nordic FAQ Geography of Sweden
- ↑ Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification
- ↑ Scandinavia. FactMonster.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 21 березня 2004.
- ↑ Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.Essentials Of World Regional Geography,p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1
- ↑ а б Ostergren, Robert C., Rice, John G. The Europeans. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7
- ↑ Tilley, Christopher Y. Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia, p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8
- ↑ Sawyer, Bridget and Peter (1993). Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500. University of Minnesota Press. ISBN 0816617384.
- ↑ Sømme, Axel (Ed.) (1961). The Geography of Norden. Oslo: Den Norske nasjonalkommittee for geographi. ISBN none.