Олександр Ягеллончик: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kredenzer (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 31: Рядок 31:
}}
}}


'''Олекса́ндр''' ({{lang-la|Alexander}}, {{lang-pl|Aleksander Jagiellończyk}}, {{lang-lt|Aleksandras Jogailaitis}}; {{ДН|5|8|1461}} — {{ДС|19|8|1506}}) — [[Великий князь Литовський]], [[Великий князь Русі]] ([[1492]]—[[1506]]), [[король Польщі]], пан і дідич Русі ([[1501]]—[[1506]])<ref name="ЕІУ">Русіна О.В. Олександр // Енциклопедія історії України... 2010. Т. 7. С. 563.</ref>. Представник литовської династії [[Ягеллони|Ягеллонів]]. Також був нащадком королів Русі [[Данило Галицький|Данила]] та [[Лев Данилович|Льва І]].
'''Олекса́ндр''' ({{lang-la|Alexander}}, {{lang-pl|Aleksander Jagiellończyk}}, {{lang-lt|Aleksandras Jogailaitis}}; {{ДН|5|8|1461}} — {{ДС|19|8|1506}}) — [[Великий князь Литовський]], [[Великий князь Русі]] ([[1492]]—[[1506]]), [[король Польщі]], пан і дідич Русі ([[1501]]—[[1506]])<ref name="ЕІУ">Русіна О.В. Олександр // Енциклопедія історії України... 2010. Т. 7. С. 563.</ref>. Представник литовської династії [[Ягеллони|Ягеллонів]].


Народився у [[Краків|Кракові]], [[Королівство Польща|Польща]]. Син польського короля [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира IV]] та австрійської принцеси [[Єлизавета Габсбург|Єлизавети]]. Молодший брат польського короля [[Ян I Ольбрахт|Яна I]]. Зайняв великокняжий престол після смерті батька ([[1492]]), а королівський — по смерті бездітного брата ([[1501]]). Вів [[Литовсько-московські війни|постійні війни]] з [[Велике князівство Московське|Московією]] за [[Русь]] ([[Московсько-литовська війна (1487—1494)|1487—1494]], [[Московсько-литовська війна (1500—1503)|1500—1503]]), в ході яких втратив [[верховські князівства]], [[Сіверська земля|Сіверщину]] і Гомельщину<ref name="ЕІУ-2">Мицик Ю. А. Іван III Васильович // ''Енциклопедія історії України'', 2005. Т. 3. С. 393. — ISBN 966-00-0610-1.</ref><ref name="ЕІУ"/>. Безуспішно намагався залагодити конфлікт з московитами, одружившись з князівною [[Олена Московська|Оленою]], донькою московського князя [[Іван III Васильович|Івана III]] ([[1495]])<ref name="ЕІУ"/>. Втратив частину великокнязівських прерогатив за рахунок посилення ролі [[пани-рада|панів-ради]]<ref name="ЕІУ"/>. Помер у [[Вільно|Вільні]], [[Велике князівство Литовське|Литва]]. Похований у [[Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)|Соборі святих Станіслава і Владислава]].
Народився у [[Краків|Кракові]], [[Королівство Польща|Польща]]. Син польського короля [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира IV]] та австрійської принцеси [[Єлизавета Габсбург|Єлизавети]]. Молодший брат польського короля [[Ян I Ольбрахт|Яна I]]. Зайняв великокняжий престол після смерті батька ([[1492]]), а королівський — по смерті бездітного брата ([[1501]]). Вів [[Литовсько-московські війни|постійні війни]] з [[Велике князівство Московське|Московією]] за [[Русь]] ([[Московсько-литовська війна (1487—1494)|1487—1494]], [[Московсько-литовська війна (1500—1503)|1500—1503]]), в ході яких втратив [[верховські князівства]], [[Сіверська земля|Сіверщину]] і Гомельщину<ref name="ЕІУ-2">Мицик Ю. А. Іван III Васильович // ''Енциклопедія історії України'', 2005. Т. 3. С. 393. — ISBN 966-00-0610-1.</ref><ref name="ЕІУ"/>. Безуспішно намагався залагодити конфлікт з московитами, одружившись з князівною [[Олена Московська|Оленою]], донькою московського князя [[Іван III Васильович|Івана III]] ([[1495]])<ref name="ЕІУ"/>. Втратив частину великокнязівських прерогатив за рахунок посилення ролі [[пани-рада|панів-ради]]<ref name="ЕІУ"/>. Помер у [[Вільно|Вільні]], [[Велике князівство Литовське|Литва]]. Похований у [[Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)|Соборі святих Станіслава і Владислава]].

Версія за 07:35, 5 вересня 2020

Олександр
Олександр
Олександр
Олександр
Король Польщі
17 червня 1501 — 19 серпня 1506
Коронація: 12 грудня 1501
Попередник: Ян І
Наступник: Сигізмунд I
Великий князь Литовський
7 червня 1492 — 19 серпня 1506
Попередник: Казимир IV
Наступник: Сигізмунд I
 
Народження: 5 серпня 1461(1461-08-05)
Краків, Польща
Смерть: 19 серпня 1506(1506-08-19) (45 років)
Вільно, Литва
Поховання: Собор Станіслава і Владислава
Країна: Велике князівство Литовське
Рід: Ягеллони
Батько: Казимир IV Ягеллончик
Мати: Єлизавета Габсбург
Шлюб: Олена Московська
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр (лат. Alexander, пол. Aleksander Jagiellończyk, лит. Aleksandras Jogailaitis; 5 серпня 1461(14610805)19 серпня 1506) — Великий князь Литовський, Великий князь Русі (14921506), король Польщі, пан і дідич Русі (15011506)[1]. Представник литовської династії Ягеллонів.

Народився у Кракові, Польща. Син польського короля Казимира IV та австрійської принцеси Єлизавети. Молодший брат польського короля Яна I. Зайняв великокняжий престол після смерті батька (1492), а королівський — по смерті бездітного брата (1501). Вів постійні війни з Московією за Русь (1487—1494, 1500—1503), в ході яких втратив верховські князівства, Сіверщину і Гомельщину[2][1]. Безуспішно намагався залагодити конфлікт з московитами, одружившись з князівною Оленою, донькою московського князя Івана III (1495)[1]. Втратив частину великокнязівських прерогатив за рахунок посилення ролі панів-ради[1]. Помер у Вільні, Литва. Похований у Соборі святих Станіслава і Владислава.

Біографія

Молоді роки

Народився 5 серпня 1461 року в королівському замку Вавель у місті Краків (нині Польща).

Був фізично міцним, брюнетом, інтелектом — слабший від братів. Його основним вчителем був Ян Длугош[3].

Ще в 1484 році Казимир визнав Олександра своїм спадкоємцем у Великому князівстві Литовському. У 1491 році переселився у Вільно.

Прихід до влади

Після смерті Казимира у 1492 році Олександр був вибраний новим великим князем литовським на сеймі у Вільні, в той час як поляки вибрали своїм королем його старшого брата, Яна І Ольбрахта.

Одразу після свого обрання Олександр видав земський Привілей 1492 року, за яким значно посилювалась влада литовських бояр. Згідно привілею влада великого князя була обмежена панами-радою, без згоди яких він не міг приймати важливих державних рішень. А постанови ради великий князь не мав права скасовувати.

Внутрішня політика

У 1501 році, після смерті Яна І Ольбрахта, польський сейм обрав Олександра королем. З цього часу і до падіння Речі Посполитої у 1795 році польською короною і великим князівством правив єдиний монарх, а у відносинах обох держав вперше почав використовувався сам термін Річ Посполита. Прихід на польський трон нового монарх був закріплений того ж 1501 року черговою Мельницькою унією. Також Олександр видав польській шляхті Мельницький привілей який був подібним до литовського привілею 1492 року.

У 1505 році запровадив звіт законів, Радомську конституцію (Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь магнатів — признавала за сеймом право видавати закони, а король не мав права затверджувати закони без згоди сенаторів та шляхетських депутатів. Значний вплив на політику Олександра Ягеллончика мали українські магнати на чолі з Михайлом Глинським.

Король Олександр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Він оточив себе освіченими і талановитими помічниками: Ян Ласький (майбутній знаменитий канцлер і гуманіст), Войцех із Брудзева (учитель Миколая Коперника), Еразм Теледо (заступник Миколи Гусовського), Якуб з Вільно, вихідці з Берестейщини Іван Сапіга, Федор (Федько) Янушкевич, Лев Боговитинович, Іван Микитинич і ін. Проблема з православ'ям королеви Олени підштовхувала Олександра Ягеллончика до введення унії у Великому князівстві Литовському. Головною особою в переговорах з Римом став Іван Сапіга, але інтриги Олени Іванівни провалили і цю справу.

Зовнішня політика

У зовнішній політиці Литовсько-руської держави за правління Олександра головною загрозою стала набираюча сили Московія, яка лише нещодавно звільнилась від золотоординського ярма (див. Стояння на Угрі) та пред'являла претензії на руські землі ВКЛ. У 1494 році Олександр завершив московсько-литовську війну внаслідок якої литовці втратили Вязьму та частину Верховських князівств. У 1495 році мирний договір був зміцнений шлюбом Олександра з Оленою, донькою великого князя московського Івана ІІІ Васильовича. За допомогою дочки Іван ІІІ планував впливати на внутрішні справи у ВКЛ, а Олександр надіявся цим шлюбом забезпечити довгий мир з Московією, проте цим планам не судилось збутися.

Олександр у Сенаті

Російський історик Я. Лур'є писав про Олену Іванівну: «„Служебница и девка“ Івана III, як іменувала себе Олена Іванівна в листах до батька, виявилася чудовим дипломатом і політиком: перед чоловіком і його родиною вона робила вигляд, що слізно благає батька залишити „безвинний гнів“ і не воювати з Олександром, а через своїх особистих слуг повідомляла в Москву про гоніння на віру, завдаваних від дядька-архієпископа і свекрухи, і радила поставити перед ними твердіші умови.» Після смерті чоловіка Олена Іванівна продала усе своє майно і землі і намагалася таємно, як іноземний резидент після успішно виконаного завдання, виїхати в Москву.

1499 року Олександр Казимирович зміцнив союз Литви з Польським королівством (так звана Краківсько-Віленська унія).

В 15001503 роках Велике князівство Литовське було втягнуто в нову війну з Московським князівством за сіверські та смоленські землі. В ході бойових дій війська Александра Ягеллончика зазнали поразки від московської армії в битвах на р. Ведроші та під Мстиславцем. За мирним договором, укладеним 1505 року у Москві, Велике князівство Литовське втратило майже 1/3 частину своїх територій, головним чином Верхівські землі та Сіверщину з містами Черніговом, Стародубом, Новгород-Сіверським, Брянськом, Гомелем та іншими.

Примирення з Москвою дозволило Великому князівству направити свої сили на боротьбу з татарами які особливо почали дошкуляти українським землям на переломі XV та XVI століть. У 1506 році литовсько-руським військам вдалось завдати серйозної поразки татарським ордам у битві під Клецьком.

Перед смертю Олександр був уражений паралічем. Помер 19 серпня 1506 року та був похований у Вільнюсі[4].

Титул

Герб з печатки Олександра (польський орел, литовська погоня, руський лев і прусський орел; в центрі — австрійська балка).
повний
короткий
  • лат. Dei gracia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie, Prussieque, etc Dominus et heres[7][8][6]
    • Милістю Божою король Польщі, великий князь Литви, Русі та Пруссії, господар і спадкоємець.

Сім'я

Докладніше: Ягеллони

Родовід

Примітки

  1. а б в г Русіна О.В. Олександр // Енциклопедія історії України... 2010. Т. 7. С. 563.
  2. Мицик Ю. А. Іван III Васильович // Енциклопедія історії України, 2005. Т. 3. С. 393. — ISBN 966-00-0610-1.
  3. Papeé А. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)… — S. 58.
  4. Papeé F. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)… — S. 60.
  5. Kętrzyński,Wojciech; Smolka, Stanisław. Codex diplomaticus monasterii Tynecensi = Kodeks dyplomatyczny klasztoru Tynieckiego. Lwów: Ossolinskich, 1875. część 2; p.557; Doc. № CCXCVI. липень 1505 р.
  6. а б Titles of European hereditary rulers. Poland
  7. Rzyszczewski, Leon; Muczkowski, Antoni; Helcel, Antoni Zygmunt; Bartoszewicz, Julian; Boniecki, Michal Józef; Bobowski, Mikolaj. Codex diplomaticus Poloniae = Kodex Dyplomatyczny Polski. Warszawa: S. Strabski, 1847-1887. T. II; pars 2; p. 971; Doc. № DCXXXVI. березень 1504.
  8. Raczynski, Edward. Codex diplomaticus Majoris Poloniae. Poznan, 1840. p. 197.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Ягеллончик