Ой по горі роман цвіте: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
== Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні == |
== Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні == |
||
вірш-посвята, якого Шевченко присвяти одному другові, і не мав стати надмірно публічним явищем, отримав чимале зацікавлення, і, поготів, став у числі найпоширеніших творінь українського поета-просвітителя. Найбільше його експлуатують співаки, не даремно ж в першодруці він носив наймення «Пісня». |
вірш-посвята, якого Шевченко присвяти одному другові, і не мав стати надмірно публічним явищем, отримав чимале зацікавлення, і, поготів, став у числі найпоширеніших творінь українського поета-просвітителя. Найбільше його експлуатують співаки, не даремно ж в першодруці він носив наймення «Пісня». |
||
=== Народна творчість === |
|||
Актуальність і сюжет балади, у вірші «Ой по горі роман цвіте» спричинив до появи його в репертуарі народних лірників, уже в середині ХІХ століття. Кобзарі, мандруючи Україною, поширювали вірша, якого переймали у всіх селах та містах Вкраїни. На просвітницьких зібраннях чи в колі сім'ї українці декламували баладу-роздум Шевченка. І так триває й по сьогодень: чимало українців знайомиться з ним в навчальних закладах<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=kLK2mJYDnl4 декламування вірша на «Шевченківських читаннях» в навчальному закладі]</ref>, чи в мандрівках, або ж на урочистостях й фестивалях. |
|||
{{External media||align=left |
|||
||video1=[https://www.youtube.com/watch?v=Q016hEx1Sfo Виконання пісні бандуристом] |
|||
}} |
|||
=== Хорове виконання === |
=== Хорове виконання === |
||
Версія за 11:23, 18 вересня 2020
«Ой по горі роман цвіте» — вірш-посвята Тараса Григоровича Шевченка. Написана ймовірно 7 червня 1859 року; основний текст — автограф у Більшій книжці (ІЛ.-Ф.I.-N 67. — С.238).
Сюжет твору
«Ой по горі роман цвіте» — вірш-роздум історично-побутовий.
Персонаж — козак, який крокуючи Україною вдається до журливих роздумів щодо своєї долі. Постать козака піднесено романтична, опоетизована в дусі фольклорної та літературно-романтичної традицій.
Художньою образністю, автор вивів у вірші ще один персонаж — ромен, в усній народній творчості то є квітка ромашкаРОМЕ́Н, - Народна назва ромашки. Цвітуча весняна квітка, уособлює молодість, грайливість відома по всій території України і мала чимало пестливих форм[1]. Саме буйноцвіття ромену, сколихнуло журливі нотки в душі козака, якому його майбуття вселяло безнадію, напротивагу буйній, квітучій молодості.
Історія створення та його варіації
Вірш написано під час останньої подорожі Тараса Шевченка в Україну, 7 червня 1859 року, коли він перебував на хуторі Лихвені Лебединського повіту Харківської губернії (тепер це сучасне село Лифине Лебединського району Сумської області).
Кількома місяцями пізніше, Шевченко вирішив запрезентувати цей твір своєму давньому другові, зробивши автограф-присвяту. «Ой по горі роман цвіте» — присвята-вшанування Федора Черненка, українського інженера-архітектора, який, перебуваючи на службі в Санкт-Петербурзі, спромігся згуртувати довкола себе чимало українства, а його квартира стала місцем зібрання українців в столиці імперії. Шевченко вписуючи дату посвяти, 22 вересня 1859 рік, очевидно мав намір нагадати побратимові їхні спільні молодечі роки (проведені у тодішній столиці Російської імперії), на чому спиняються дослідники творчості поета, зокрема Ю. О. Івакін [2]
Вірш мав дві редакції: авторську та згідно першодруку (в альманасі «Хата»), але останній варіант, з роками, відійшов, оскільки наступні упорядники намагалися дотримуватися саме авторського варіанту, без коректур.
Публікації
Вперше публікація вірша була ще за життя Шевченка, 25 лютого 1860 року, у першому номері народницько-просвітницького альманахУ «Хата»[3], що видав його давній друг-побратим Пантелеймон Куліш у столиці Російської імперії - Санкт-Петербурзі. Повністю україномовне видання знайомило читачів із кращими взірцями тогочасної української літератури, серед яких уже тоді визнавався і Тарас Шевченко. В рубриці «Кобзарський гостинець» (автор збірки наче натякав на заборонене видання, переслідуваного царатом Шевченка), на 90 сторінці альманаху, було розміщено вірша під назвою «Пісня»[4]. Вважається, що назву та корективу першого рядка зробив редактор видання, Пантелеймон Куліш (який зчаста робив такі корективи у своїх збірних виданнях), очевидно за погодженням Шевченка, адже той виступав співавтором[5] ідеї (та через переслідування і цензурування - не міг декларувати свою участь у просвітницьких проектах). Відтак, і уже в 2 виданню альманаху, повторно виданому в 1860 році, Шевченко не змінював кулішеві правки і залишив перший рядок «Ой по горі ромен цвіте,»[6]. До сучасників дійшло лише кілька екземплярів видання, один знаходяться в національній бібліотеці[7], а інші в приватних колекціях[8].
За публікацією «Хати» сподвижники поета, опісля його смерті, задалися ціллю - популяризації творчості поета. Україною ходили популярні для тогочасні рукописні копії: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка», 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 402); у «Кобзарі» 1860 з рукописними вклейками (ІЛ, ф. 1, № 535, с 146); у рукописних «Кобзарях» — 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 11), та 1866 (ІЛ, ф. 1, № 842, с. 246).
У 1867 вийшов у світ «Кобзар», виданий на кошти російського видавця Д. Ю. Кожанчикова, на той час перше посмертне й найбільш повне видання «Кобзаря», укладене М. І. Костомаровим та Г. С. Вашкевичем. В тій книжці знайшлося місце і для «Пісні», поданій за її першодруком «Ой по горі ромен цвіте,».
Більш розширеним (містило багато раніше не друкованих творів поета) було празьке видання «Кобзаря» 1876, здійснене за дорученням київської «Громади» Олександром Русовим. Олександр Русов виїхав до Праги, де надрукував «Кобзар» (1875—1876 рр.) у двох томах. Російська імперська цензура дозволила ввезти на територію Росії тільки перший том. У другому томі вперше з’явились 18 поезій (з Більшої книжки), зокрема і «Ой по горі ромен цвіте,» (за першодруком).
Творчі проекти, створені за мотивами вірша-пісні
вірш-посвята, якого Шевченко присвяти одному другові, і не мав стати надмірно публічним явищем, отримав чимале зацікавлення, і, поготів, став у числі найпоширеніших творінь українського поета-просвітителя. Найбільше його експлуатують співаки, не даремно ж в першодруці він носив наймення «Пісня».
Народна творчість
Актуальність і сюжет балади, у вірші «Ой по горі роман цвіте» спричинив до появи його в репертуарі народних лірників, уже в середині ХІХ століття. Кобзарі, мандруючи Україною, поширювали вірша, якого переймали у всіх селах та містах Вкраїни. На просвітницьких зібраннях чи в колі сім'ї українці декламували баладу-роздум Шевченка. І так триває й по сьогодень: чимало українців знайомиться з ним в навчальних закладах[9], чи в мандрівках, або ж на урочистостях й фестивалях.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Виконання пісні бандуристом |
Хорове виконання
Сучасна естрада
Мистецтво-перформанс
Джерела
- Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том перший.- Вид. «Дніпро»,1970.- 408 с.
- Шевченківський словник у двох томах. Том перший.- Інститут літератури імені Тараса Шевченка АН України.- 1976.- С. 385.
Примітки
- ↑ роман, романець, романиця, романичка, романюк, ромен, роменок, ромінчик, ромінь, ромнянок, ромун, ромунчик, ром’янок - 2 В. А. Меркулова, «Очерки по русской народной номенклатуре растений», 1967, стор. 103
- ↑ Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 274 — 275)
- ↑ «Хата» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 556-557
- ↑ Перше видання альманаху «Хата»
- ↑ Перша спроба. Альманах "Хата"
- ↑ 2-е видання альманаху «Хата», примірник зберігається в Національній історичній бібліотеці України
- ↑ Оцифрована версія екземпляру з Національної бібліотеки
- ↑ Альманах / Издавъ П. А. Кулішъ. Петербургъ: Въ друкарні П. А. Куліша. XXII, 2, 216 с. — 21 × 13,5 × 1,2 см
- ↑ декламування вірша на «Шевченківських читаннях» в навчальному закладі
.png)