USS Bergall (SS-320): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Створена сторінка: {|{{Картка судна <!-- підводні човни --> |підпис картки= <!-- ключі: yes, nodab; або текст підпису --> |... Мітки: суміш розкладок у тексті Перемкнуто з візуального редактора |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 54: | Рядок 54: | ||
|} |
|} |
||
'''USS Bergall (SS-320)''' – підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої Світової війни. |
'''USS Bergall (SS-320)''' – підводний човен військово-морських сил США типу «<nowiki/>[[Підводні човни типу «Балао»|Балао]]<nowiki/>», споруджений під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]]. |
||
Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у [[Ґротон|Ґротоні]], штат [[Коннектикут|Конектикут]]. Після проходження випробувань поблизу [[Нью-Лондон (Коннектикут)|Нью-Лондону]] (Коннектикут) та [[Ньюпорт (Род-Айленд)|Ньюпорту]] ([[Род-Айленд]]), човен 15 липня 1944-го вирушив до місця служби та 13 серпня прибув до [[Перл-Гарбор|Перл-Гарбору]], де увійшов до складу [[Тихоокеанський флот США|Тихоокеанського флоту]]. |
|||
== Походи == |
|||
Всього човен здійснив п’ять бойових походів. |
|||
1-й похід. 8 вересня 1944-го Bergall вийшов до району бойового патрулювання у [[Південнокитайське море|Південно-Китайському морі]], при цьому 19 вересня він зайшов для бункерування на [[Сайпан]]. У середині жовтня неподалік від затоки Камрань (узбережжя [[В'єтнам|В’єтнаму]]) човен потопив вантажне судно, а 27 жовтня на західному виході з протоки Балабак (з’єднує Південно-Китайське море із [[Сулу (море)|морем Сулу]]) атакував конвой із двох танкерів під охороною двох фрегатів. Танкери раніше забезпечували бункерування японського з’єднання, котре намагалось зірвати висадку американців на Філіппінах, проте після поразки в [[Битва в затоці Лейте|битві у затоці Лейте]] отримали наказ слідувати до [[Бруней|Брунею]]. Bergall випустила шість торпед та вразила обидва транспортні судна, одне з яких затонуло, тоді як Itsukushima Maru утримався на плаву. Пошкоджений танкер продовжував перебувати неподалік від місця атаки до 1 листопада, коли затонув внаслідок нових пошкоджень від авіації. 2 листопада, коли Bergall вже прямував до бази у [[Фрімантл|Фрімантлі]] (узбережжя західної [[Австралія|Австралії]]), у [[Яванське море|Яванському морі]] дещо більше ніж за сотню кілометрів на північ від острова [[Ломбок]] він потопив артилерійським вогнем невелике малайське судно. Ввечері того ж дня човен пройшов у надводному положенні через протоку Ломбок (відділяє однойменний острів від [[Балі (острів)|Балі]]) та 8 листопада завершив похід. |
|||
2-й похід. 2 грудня 1944-го Bergall знову вирушив до Південно-Китайського моря. Зайшовши 5 грудня для бункерування до затоки Ексмут, він через три доби пройшов протоку Ломбок у північному напрямку, а вже 13 грудня був поряд із мисом Камау (найпівденніша точка В’єтнаму). Ввечері цього дня він випустив шість торпед по важкому крейсеру «<nowiki/>[[Мьоко (крейсер)|Мьоко]]<nowiki/>», дві з яких потрапили у ціль. Бій відбувався на мілководді, тому коли човен вдруге спробував вийти в атаку у надводному положенні він потрапив під обстріл есмінця ескорту, причому один зі снарядів розірвався над переднім торпедним відсіком, пошкодив міцний корпус та викликав пожежу. Bergall терміново вийшов з атаки. На протязі ночі вдалось загасити вогонь, проте корабель втратив здатність до занурення. В цих умовах командування спрямувало на допомогу інший підводний човен [[USS Angler (SS-240)|Angler]], котрий мав прийняти екіпаж Bergall та затопити його торпедою. Втім, коли кораблі зустрілись 15 грудня, командир Bergall вирішив залишитись на човні з мінімальним екіпажем та спробувати врятувати його. Angler став супровождувати пошкоджений човен, щоб забрати з нього моряків у випадку нової ворожої атаки. Втім, кораблі пройшли понад 3700 км та прибули 20 грудня до бухти Ексмут не стикнувшись з японцями. 23 грудня після короткого ремонту Bergall перейшов до Фрімантлу. Що стосується «Мьоко», то його вдалось довести на буксирі до [[Сінгапур|Сінгапуру]], де він до кінця війни використовувався як плавуча зенітна батарея. |
|||
3-й похід. 19 січня 1945-го човен залишив Фрімантл, через три доби провів бункерування в затоці Ексмут, а в перші години 26 січня пройшов у надводному положенні протоку Ломбок, маючи наказ патрулювати на підходах до неї. Втім, невдовзі він отримав наказ провести рятувальну операцію на південь від протоки і попрямував назад. Тієї ж доби Bergall втретє пройшов протокою, на цей раз у підводному положенні з огляду на денний час. 27 січня між Балі та Ломбоком човен потопив базовий тральщик. За три дні в тому ж районі він торпедував японське судно постачання Arasaki, яке, втім, змогло дійти до [[Сурабая|Сурабаї]] незважаючи на додатковий підрив на міні (було відремонтоване, введене в дію та дожило до завершення війни). Далі Bergall попрямував до Південно-Китайського моря, де 7 лютого неподалік від Камрані перехопив конвой [[HI-93]]. В результаті він потопив кайбокан (фрегат) та пошкодив танкер Toho Maru, котрий зміг дійти до Сінгапура (загинув в червні у [[Сіамська затока|Сіамській затоці]] внаслідок атаки авіації). 17 лютого човен прибув до затоки Субік-Бей ([[Філіппіни]]). |
|||
4-й похід. 5 березня 1945-го Bergall знову вирушив до узбережжя [[Індокитай|Індокитаю]]. На цей раз він не зміг збільшити свій бойовий рахунок та у підсумку 17 квітня прибув до Фрімантлу. |
|||
5-й похід. 12 травня 1945-го човен попрямував у район бойового патрулювання в Сіамській затоці. Після проходження 18 травня через протоку Ломбок він пошкодив артилерійським вогнем невелике судно прибережного плавання. Втім, добити його не вдалось, оскільки через наближення ворожого літака Bergall занурився, а з огляду на масштаб цілі вирішили не витрачати на неї торпеду. 30 травня в Сіамській затоці біля узбережжя перешийку [[Кра]] човен потопив артилерійським вогнем два буксира та п’ять барж. 13 червня під час переслідування конвою за дві сотні кілометрів на південь від [[Бангкок|Бангкоку]] Bergall підірвався на міні, виставленій за три місяці до того американською авіацією. 17 червня він передчасно завершив похід у бухті Субік-Бей, після чого відправився на ремонт на верфі Portsmouth Navy Yard (атлантичне узбережжя США), куди прибув 4 серпня всього за десять діб до капітуляції Японії.<ref>{{Cite web|url=https://uboat.net/allies/warships/ship/3066.html|title=Bergall (SS-320) |
|||
Submarine of the Balao class|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref> |
|||
== Післявоєнна доля == |
|||
Після ремонту човен до 1950-го ніс службу на Тихому океані, після чого був переведений до [[Командування сил флоту США|Атлантичного флоту]]. 1 листопада 1954-го під час навчань Bergall зіткнувся з есмінцем USS Norris (DD-859), проте обидва кораблі змогли дійти до бази своїм ходом. |
|||
17 жовтня 1958-го човен передали до складу військово-морських сил Туреччини, де він отримав найменування TCG Turgutreis (S 342) і служив до 5 квітня 1983-го. Після демобілізації корабель під назвою Ceryan Botu - 6 використовувала у допоміжних цілях верф Gölcük Navy Yard. В 1996-му його остаточно вивели з експлуатації і в квітні 2000-го продали на злам. |
|||
== Бойовий рахунок == |
|||
{| class="wikitable" |
|||
|Дата |
|||
|Назва |
|||
|Тип |
|||
|Тоннаж |
|||
|Місце |
|||
|- |
|||
|13.10.1944 |
|||
|Сінсю Мару |
|||
|вантажне |
|||
|4182 |
|||
|11°52'N 109°20'E |
|||
|- |
|||
|27.10.1944 |
|||
|Ніппо Мару |
|||
|танкер |
|||
|10528 |
|||
|7°9'N 116°40'E |
|||
|- |
|||
|27.01.1945 |
|||
|Прибережний тральщик №102 |
|||
|базовий тральщик |
|||
|174 |
|||
|8°37'S 115°39'E |
|||
|- |
|||
|07.02.1945 |
|||
|Корабель берегової оборони №53 |
|||
|фрегат |
|||
|800 |
|||
|12°4'N 109°22'E |
|||
|} |
|||
Крім того, човен пошкодив танкер Itsukushima Maru (10007 BRT), котрий ще 5 діб продовжував перебувати в районі атаки та затонув після додаткових пошкоджень від авіації. |
|||
== Джерела == |
|||
Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe “United States submarine operations in World War II”, Annapolis, 1950 |
|||
== Примітки == |
|||
[[Категорія:Підводні човни ВМС США у Другій світовій війні|Bergall]] |
[[Категорія:Підводні човни ВМС США у Другій світовій війні|Bergall]] |
||
Версія за 16:49, 29 жовтня 2020
| Історія | |
|---|---|
 США
| |
| Назва: | USS Bergall (SS-320) |
| Будівник: | General Dynamics Electric Boat, Ґротон, Коннектикут |
| Закладений: | 13 травня 1943 |
| Спуск на воду: | 16 лютого 1944 |
| На службі: | 12 червня 1944 |
| Знятий: | 17 жовтня 1958 |
| Доля: | 18 жовтня 1958 переданий Туреччині, у 1983-му виведений зі складу ВМФ, у 2000-му зданий на злам |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу Балао |
| Водотоннажність: | 1550 над водою, 2460 при зануренні |
| Довжина: | 95,02 м |
| Ширина: | 8,31 м |
| Осадка: | 5,13 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 20,25 вузла (над водою), 8,75 вузлів (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою) |
| Автономність: | 75 діб |
| Максимальна глибина: | 120 м |
| Екіпаж: | 10 офіцерів, 72 матросf |
| Озброєння: |
|
USS Bergall (SS-320) – підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої Світової війни.
Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у Ґротоні, штат Конектикут. Після проходження випробувань поблизу Нью-Лондону (Коннектикут) та Ньюпорту (Род-Айленд), човен 15 липня 1944-го вирушив до місця служби та 13 серпня прибув до Перл-Гарбору, де увійшов до складу Тихоокеанського флоту.
Походи
Всього човен здійснив п’ять бойових походів.
1-й похід. 8 вересня 1944-го Bergall вийшов до району бойового патрулювання у Південно-Китайському морі, при цьому 19 вересня він зайшов для бункерування на Сайпан. У середині жовтня неподалік від затоки Камрань (узбережжя В’єтнаму) човен потопив вантажне судно, а 27 жовтня на західному виході з протоки Балабак (з’єднує Південно-Китайське море із морем Сулу) атакував конвой із двох танкерів під охороною двох фрегатів. Танкери раніше забезпечували бункерування японського з’єднання, котре намагалось зірвати висадку американців на Філіппінах, проте після поразки в битві у затоці Лейте отримали наказ слідувати до Брунею. Bergall випустила шість торпед та вразила обидва транспортні судна, одне з яких затонуло, тоді як Itsukushima Maru утримався на плаву. Пошкоджений танкер продовжував перебувати неподалік від місця атаки до 1 листопада, коли затонув внаслідок нових пошкоджень від авіації. 2 листопада, коли Bergall вже прямував до бази у Фрімантлі (узбережжя західної Австралії), у Яванському морі дещо більше ніж за сотню кілометрів на північ від острова Ломбок він потопив артилерійським вогнем невелике малайське судно. Ввечері того ж дня човен пройшов у надводному положенні через протоку Ломбок (відділяє однойменний острів від Балі) та 8 листопада завершив похід.
2-й похід. 2 грудня 1944-го Bergall знову вирушив до Південно-Китайського моря. Зайшовши 5 грудня для бункерування до затоки Ексмут, він через три доби пройшов протоку Ломбок у північному напрямку, а вже 13 грудня був поряд із мисом Камау (найпівденніша точка В’єтнаму). Ввечері цього дня він випустив шість торпед по важкому крейсеру «Мьоко», дві з яких потрапили у ціль. Бій відбувався на мілководді, тому коли човен вдруге спробував вийти в атаку у надводному положенні він потрапив під обстріл есмінця ескорту, причому один зі снарядів розірвався над переднім торпедним відсіком, пошкодив міцний корпус та викликав пожежу. Bergall терміново вийшов з атаки. На протязі ночі вдалось загасити вогонь, проте корабель втратив здатність до занурення. В цих умовах командування спрямувало на допомогу інший підводний човен Angler, котрий мав прийняти екіпаж Bergall та затопити його торпедою. Втім, коли кораблі зустрілись 15 грудня, командир Bergall вирішив залишитись на човні з мінімальним екіпажем та спробувати врятувати його. Angler став супровождувати пошкоджений човен, щоб забрати з нього моряків у випадку нової ворожої атаки. Втім, кораблі пройшли понад 3700 км та прибули 20 грудня до бухти Ексмут не стикнувшись з японцями. 23 грудня після короткого ремонту Bergall перейшов до Фрімантлу. Що стосується «Мьоко», то його вдалось довести на буксирі до Сінгапуру, де він до кінця війни використовувався як плавуча зенітна батарея.
3-й похід. 19 січня 1945-го човен залишив Фрімантл, через три доби провів бункерування в затоці Ексмут, а в перші години 26 січня пройшов у надводному положенні протоку Ломбок, маючи наказ патрулювати на підходах до неї. Втім, невдовзі він отримав наказ провести рятувальну операцію на південь від протоки і попрямував назад. Тієї ж доби Bergall втретє пройшов протокою, на цей раз у підводному положенні з огляду на денний час. 27 січня між Балі та Ломбоком човен потопив базовий тральщик. За три дні в тому ж районі він торпедував японське судно постачання Arasaki, яке, втім, змогло дійти до Сурабаї незважаючи на додатковий підрив на міні (було відремонтоване, введене в дію та дожило до завершення війни). Далі Bergall попрямував до Південно-Китайського моря, де 7 лютого неподалік від Камрані перехопив конвой HI-93. В результаті він потопив кайбокан (фрегат) та пошкодив танкер Toho Maru, котрий зміг дійти до Сінгапура (загинув в червні у Сіамській затоці внаслідок атаки авіації). 17 лютого човен прибув до затоки Субік-Бей (Філіппіни).
4-й похід. 5 березня 1945-го Bergall знову вирушив до узбережжя Індокитаю. На цей раз він не зміг збільшити свій бойовий рахунок та у підсумку 17 квітня прибув до Фрімантлу.
5-й похід. 12 травня 1945-го човен попрямував у район бойового патрулювання в Сіамській затоці. Після проходження 18 травня через протоку Ломбок він пошкодив артилерійським вогнем невелике судно прибережного плавання. Втім, добити його не вдалось, оскільки через наближення ворожого літака Bergall занурився, а з огляду на масштаб цілі вирішили не витрачати на неї торпеду. 30 травня в Сіамській затоці біля узбережжя перешийку Кра човен потопив артилерійським вогнем два буксира та п’ять барж. 13 червня під час переслідування конвою за дві сотні кілометрів на південь від Бангкоку Bergall підірвався на міні, виставленій за три місяці до того американською авіацією. 17 червня він передчасно завершив похід у бухті Субік-Бей, після чого відправився на ремонт на верфі Portsmouth Navy Yard (атлантичне узбережжя США), куди прибув 4 серпня всього за десять діб до капітуляції Японії.[1]
Післявоєнна доля
Після ремонту човен до 1950-го ніс службу на Тихому океані, після чого був переведений до Атлантичного флоту. 1 листопада 1954-го під час навчань Bergall зіткнувся з есмінцем USS Norris (DD-859), проте обидва кораблі змогли дійти до бази своїм ходом.
17 жовтня 1958-го човен передали до складу військово-морських сил Туреччини, де він отримав найменування TCG Turgutreis (S 342) і служив до 5 квітня 1983-го. Після демобілізації корабель під назвою Ceryan Botu - 6 використовувала у допоміжних цілях верф Gölcük Navy Yard. В 1996-му його остаточно вивели з експлуатації і в квітні 2000-го продали на злам.
Бойовий рахунок
| Дата | Назва | Тип | Тоннаж | Місце |
| 13.10.1944 | Сінсю Мару | вантажне | 4182 | 11°52'N 109°20'E |
| 27.10.1944 | Ніппо Мару | танкер | 10528 | 7°9'N 116°40'E |
| 27.01.1945 | Прибережний тральщик №102 | базовий тральщик | 174 | 8°37'S 115°39'E |
| 07.02.1945 | Корабель берегової оборони №53 | фрегат | 800 | 12°4'N 109°22'E |
Крім того, човен пошкодив танкер Itsukushima Maru (10007 BRT), котрий ще 5 діб продовжував перебувати в районі атаки та затонув після додаткових пошкоджень від авіації.
Джерела
Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe “United States submarine operations in World War II”, Annapolis, 1950