Кузьмин (Щиборівська сільська громада): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Bogdan csgo (обговорення | внесок)
м порушення п. 4 ВП:НЕКАТАЛОГ
Рядок 18: Рядок 18:
| ref-висота =
| ref-висота =
| водойма = р. [[Случ]]
| водойма = р. [[Случ]]
| адреса = 31047, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Кузьмин, вул. Центральна , тел. 9-43-62
| адреса = 31047, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Кузьмин, вул. Центральна
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=01.04.2009&rf7571=36285 картка]
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=01.04.2009&rf7571=36285 картка]
| прапор =
| прапор =

Версія за 18:53, 8 грудня 2020

село Кузьмин
Герб
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Красилівський
Рада Кузьминська сільська рада
Код КАТОТТГ UA68040510030059373
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1480
Населення 1894
Площа 5,01 км²
Густота населення 404,79 осіб/км²
Поштовий індекс 31047
Телефонний код +380 3855
Географічні дані
Географічні координати 49°41′54″ пн. ш. 27°04′41″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
269 м
Водойми р. Случ
Найближча залізнична станція з. п. Кузьмин
Місцева влада
Адреса ради 31047, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Кузьмин, вул. Центральна
Карта
Кузьмин. Карта розташування: Україна
Кузьмин
Кузьмин
Кузьмин. Карта розташування: Хмельницька область
Кузьмин
Кузьмин
Мапа
Мапа

CMNS: Кузьмин у Вікісховищі

Кузьми́н — село в Україні, у Красилівському районі Хмельницької області. Населення становить 1894 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кузьминська сільська рада.Село розташоване на берегах р. Случ.

Історія

На околиці села виявлено сліди давньоруського поселення 11-13 ст. З середини XIV ст. — центр Кузьминської округи, пізніше (XV ст.) — Кузьминської волості.

Перша писемна згадка про село датується 1462 р. З 1480 р. відомі кузьминські став і млин.

В 1517 р. стає містечком з наданням магдебурзького права. З того ж року відомий кузьминський ярмарок. Входило до складу заснованої Янушем Острозьким Острозької ординації.[1]

Власниками села були послідовно: до 1517 р. — великий литовський князь, з 1517 до 1620 р. — князі Острозькі, з 1620 до 1673 р. — кн. Заславські, з 1675 по 1720 р. — кн. Любомирські, з 1720 по 1776 р. — кн. Сангушки, з 1776 по 1778 р. — К. Шидловський, з 1778 по 1800 р. — кн. Любомирські, з 1800 по 1821 р. — графиня К. Жевуська, з 1821 до 1854 р. — комісія по боргах графині Жевуської, з 1854 до 1902 р. — барони де Шодуари, з 1902 по 1905 р. — В. А. Римський-Корсаков, з 1905 по 1917 р. — В.А Римський-Корсаков та його спадкоємці і Е. Маньковський.

У 1629 р. в Кузьмині було 125 димів (дворів). 1703 р. за участь у повстанні С. Палія та Самуся був арештований війт Кузьмина.

1778 р в містечку налічувалося 282 будинки, діяло 6 корчем. У 1825 р. тут діяла підпільна група «Товариства об'єднаних слов'ян».

У XIX ст. в містечку проводилося 12 ярмарків, працювало З водяні млини, кілька вітряків, ґуральня, цегельня, 3 корчми, трактир.

З 1869 р. функціонувало однокласне народне училище, з 1892 р. — жіноча церковно-парафіяльна школа. Під час проведення викупної операції селяни Кузьмина відмовлялися приймати уставну грамоту. Духовні запити населення задовольняли православна церква та єврейська синагога.

У 1905 р. селяни Кузьмина не дозволяли встановлювати межові знаки службовцям Е. Маньковського. З того року в селі діяв дитячий притулок.

Населення Кузьмина у 1913 р. становило 4262 чол.

У 1919 р. на березі кузьминського ставка червоними козаками В. Примакова було розбито дивізію військ УНР.

У роки НЕПу тут діяли сільськогосподарське, кредитно-кооперативне, бурякове, рибоводне, споживче, скотарсько-молочарське товариства. В 1924 р. в Кузьмині створили комуну і сільгоспартіль, які швидко розпалися. Функціонували олійня, декілька крупорушок та круподерток, дві вапнярки, дві цегельні, ковбасня, водяний та паровий млини тощо. Населення у містечку налічувалось більше 4600 чол.

У 1930 р. у Кузьмині пройшла «волинка». Розкуркулено 68 дворів. Село (з 1935 р.) відоме своїми п'ятисотеницями. Репресовано понад 20 чоловік.

На фронтах Німецько-радянської війни загинуло 208 чол., жертви серед мирного населення склали 268 чол.

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан

З кінця 50-х до початку 90-х рр. колгосп «Росія» — одна з найстабільніших сільгоспартілей району.

В Незалежній Україні . На початку 90-х рр жителі Кузьмина взяли активну участь у всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. та президентських виробах .Більше 90 % виборців сказали «так» існуванню незалежної української держави.

Продовжує триматися на плаву й селянська спілка, хоч їй приходиться все тяжче.

Нелегкі часи переживає й кузьминський відділок Антонінського рибцеху, у якого катастрофічного не вистачає коштів для проведення очистки місцевого проточного озера .

Сьогодення

В даний час у селі діє СК «Кузьминський», ССТ, рибна дільниця, медамбулаторія, середня школа, 7 магазинів, аптека, пошта, АТС. Неподалік від села розташований Кузьминський заказник.

Символіка

Герб

Затверджений в листопаді 1998 р. рiшенням сесії сільської ради. Автор — В.Ільїнський.

Щит поділений перекинуто-вилоподібно. У першій частині в червоному полі срібний лапчастий хрест; у другій — в лазуровому полі золоте сонце. В третій — в зеленому полі золотий напнутий лук з золотою ж стрілою, обернений донизу. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний червоною міською короною з трьома вежками.

Персоналії

  • Веселовський Сергій Феофанович — член Української Центральної Ради.
  • Глібчук Валентина Антонівна — Член Національної спілки журналістів України. Народилася 11.02.1950 р., с. Кузьмин Городоцького району Хмельницької області. Закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна держуніверситету ім. Івана Франка. Працювала у редакції райгазети «Радянські Карпати» (смт Путила Чернівецької області). Навчалася у ВПШ у Києві. Продовжила журналістські діяльність у редакції незалежного тижневика «Вільна бесіда» (м. Чернівці), відтак на посаді редактора телекомпанії ТВА.

Примітки

  1. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 485. (пол.)

Посилання