Гросмейстер

Титулом Міжнародний Гросмейстер нагороджується шахісти світового класу шаховою організацією ФІДЕ. За вийнятком титулу «Чемпіона Світу», гросмейстер — найвищий титул, якого може досягти шахіст. Це — довічний титул.

Шахові титули гросмейстерів, міжнародних майстів і майстрів ФІДЕ відкриті як для чоловіків, так і для жінок. Починаючи з Нони Гапріндашвілі в 1978 році, ряд жінок заробили титул гросмейстера.

Існує окремий титул для жінок — Жіночий Гросмейстер. Але цей термін іноді вживають неправильно, цим титул нагороджують жінок, що за рівнем гри знаходяться приблизно між чоловічими титулами майстера ФІДЕ і міжнародного майстера.

ФІДЕ також нагороджує титулом гросмейстера композиторів шахових задач і найкращих гравців у шахи по листуванню.

Історія

Термін «гросмейстер» (або ґросмайстер, від. нім. Großmeister) використовували протягом турніру в Остенді в 1907 році. Турнір ділився на дві секції: Чемпіонат і Турнір Майстрів. Секція Чемпіонату була для гравців, які раніше виграли міжнародний турнір. Зільберт Тарраш виграв секцію Чемпіонат, виперидивши Карла Шлехтера, Давида Яновського, Френка Маршалла, Опіка Амоса і Михайла Чигоріна, пізніше цих гравців називали гросмейстери для цілей турніру. Слово «гросмейстер» не використовували, наприклад, в англійській мові аж до 1914 року.

Перші формальні гросмейстери (1914)

Титул гросмейстерів було вперше формально наданою російським імператором Миколою ІІ, який в 1914 році в іменному порядку нагородив ним п'ять шахістів: Емануїла Ласкера, Хосе Рауля Капабланку, Олександра Алехіна, Зільберта Тарраша і Френка Маршалла. Ці шахісти були фіналістами знаменитого турніру 1914 року в Санкт-Петербурзі, який частково спонсорував імператор.

Нестандартне вживання перед 1950 роком

Перед 1950 роком, термін «гросмейстер» іноді неофіційно застосовували до інших шахістів світового класу.

У 1927 році Шахова Федерація СРСР ввела титул Гросмейстер Радянського Союзу тільки для радянських шахістів. Цей титул був скасований в 1931 році, після того, як Борис Верлінський переміг в Шаховому Чемпіонаті СРСР у 1929 році. Титул був повернений назад в 1935 році, щоб нагородити Михайла Ботвинника, який став першим "офіційним" гросмейстером СРСР.

Офіційний статус

Коли ФІДЕ реорганізувалася після Другої Світової Війни вона прийняла правила з приводу нагороди шаховими титулами. Титули були присуджені за рішенням Генеральних Зборів ФІДЕ і Арбітражного Комітету. ФІДЕ вперше нагородила титулом гросмейстера в 1950 році 27 шахістів. Цими шахістами були:

• Найкращі гравці цього часу: чемпіон світу Михайло Ботвинник, і ті, хто кваліфікувася до Турніру Кандидатів у 1950 році: Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Макс Ейве, Рубен Файн, Сало Флор, Пауль Керес, Олександр Котов, Андор Лілієнталь, Мігель Найдорф, Самуель Решевський, Василь Смислов, Гідеон Штальберг і Ласло Сабо.
• Шахісти які пішли із шахів, але були гравцями світового класу на піці своєї кар'єри: Йосип Бернштейн, Олдріч Дурас, Ернст Грюнфельд, Борислав Костя, Григорій Левенфіш, Ґеза Мароці, Жак Мієз, В'ячеслав Рагозін, Акіба Рубінштейн, Фрідріх Земіш, Ксавері Тартаковер і Мілан Відмар.

Положення 1953 року

Юхим Боголюбов не був введений в клас гросмейстерів і не отримував титул до 1951 року, коли на арбітжаному комітеті ФІДЕ проголосували за 13, 8 проти і 5 утримались. Югославія підтримували введення титулу, на відміну від інших комуністичних країн. За новими правилами титут Міжнародного гросмейстера ФІДЕ отримали:

1. Чемпіон світу.
2. Майстри, які мають абсолютне право грати в Турнірі кандидатів або будь-які шахісти, які замінюють відсутнього суперника і заробляють як мінімум 50 % рахунок.
3. Переможці міжнародного турніру, що відповідають вказаним нормам і будь-які шахісти, що вигравали такі турніри у попередні чотири роки. Турнір має бути як мінімум з одинадцятьма кругами та сімома або більше гравцями.
4. Гравець, що демонструє здатність бути рівним з трьома першими шахістими в міжнародному турнірі або матчі. Такі титули повинен схвалити Комітет Кваліфікації з підтримкою як мінімум п'яти членів.