Макітра Григорій Тадейович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м фото надгробку перенесено на вікідані
Рядок 5: Рядок 5:
|підпис_зображення =
|підпис_зображення =
|розмір =
|розмір =
|дата народження = 1891
|дата народження =
|місце народження = [[Радехів]]
|місце народження =
|дата смерті = 23.7.1941
|дата смерті =
|місце смерті =
|місце смерті =
|причина смерті =
|причина смерті =
Рядок 23: Рядок 23:
}}
}}
{{Однофамільці|Макітра (значення){{!}}Макітра}}
{{Однофамільці|Макітра (значення){{!}}Макітра}}

[[Файл:Надгробок на могилі Г.Макітри..jpg|міні]]
'''Григо́рій Таде́йович Макі́тра''' (1891—1941) — український педагог, хорунжий УГА.
'''Григо́рій Таде́йович Макі́тра''' (1891—1941) — український педагог, хорунжий УГА.


Рядок 37: Рядок 37:
У львівській Торговельній школі «Просвіти» працював під іншим прізвищем, викладав польську мову. До 1935 року вчителював у селі [[Оглядів]].
У львівській Торговельній школі «Просвіти» працював під іншим прізвищем, викладав польську мову. До 1935 року вчителював у селі [[Оглядів]].


Засуджений у 1936 році польським судом на 15 pоків ув'язнення за військову діяльність в часи визвольної боротьби — голосна справа того часу, відбував покарання у польській тюрмі в [[Равич (місто)|Равичу]]. На суді свою вину не визнав. Вночі на 30 листопада винесений вирок, Григорій Макітра засуджувався «на кару смерти і позбавлення публічних та громадянських прав на завжди». Трибунал кару смерті замінив на 15 років в'язниці. Перебував з засудженим за схожим присудом, про їх перебування згадував [[Казанівський Богдан|Богдан Казанівський]]: «Хом'як високий і щуплий, виглядав як аскет, Макітра низький і заживний. Обидвох їх покарав польський суд за воєнні дії з 1918 р., коли велась війна між Україною і Польщею за західні українські землі.»
Засуджений у 1936 році польським судом на 15 років ув'язнення за військову діяльність в часи визвольної боротьби — голосна справа того часу, відбував покарання у польській тюрмі в [[Равич (місто)|Равичу]]. На суді свою вину не визнав. Вночі на 30 листопада винесений вирок, Григорій Макітра засуджувався «на кару смерти і позбавлення публічних та громадянських прав на завжди». Трибунал кару смерті замінив на 15 років в'язниці. Перебував з засудженим за схожим присудом, про їх перебування згадував [[Казанівський Богдан|Богдан Казанівський]]: «Хом'як високий і щуплий, виглядав як аскет, Макітра низький і заживний. Обидвох їх покарав польський суд за воєнні дії з 1918 р., коли велась війна між Україною і Польщею за західні українські землі.»


З приходом німців звільнений, працював в [[Український центральний комітет|УЦК]] у [[Краків|Кракові]], восени 1940 року — управителем народної школи в [[Белз]]і.
З приходом німців звільнений, працював в [[Український центральний комітет|УЦК]] у [[Краків|Кракові]], восени 1940 року — управителем народної школи в [[Белз]]і.
Рядок 50: Рядок 50:
* [https://www.facebook.com/groups/466639886835887/permalink/874686156031256/ Історія і традиційна культура Радехівщини]
* [https://www.facebook.com/groups/466639886835887/permalink/874686156031256/ Історія і традиційна культура Радехівщини]
* [https://www.facebook.com/1748962285339887/posts/6-березня-1919-року-в/2061938217375624/ Українська Галицька Армія — УГА]
* [https://www.facebook.com/1748962285339887/posts/6-березня-1919-року-в/2061938217375624/ Українська Галицька Армія — УГА]

{{UHA-mil-bio-stub}}
{{UHA-mil-bio-stub}}
[[Категорія:Уродженці Радехова]]
[[Категорія:Уродженці Радехова]]

Версія за 14:27, 28 лютого 2021

Макітра Григорій Тадейович
Народився 1891
Раде́хів, Львівська область, Україна
Помер 23 липня 1941(1941-07-23)
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща ПольщаСРСР СРСР
Діяльність педагог
Військове звання
Діти Макітра Роман-Любомир Григорович

Григо́рій Таде́йович Макі́тра (1891—1941) — український педагог, хорунжий УГА.

Життєпис

Народився у Радехові, закінчив духовну семінарію. Вивчився на педагога в Сокалі, перед Першою світовою війною працював учителем у Радехові. Займав активну громадську позицію, був просвітителем; при школах і читальнях організовував хори й театральні гуртки. Побрався з Іреною (Іриною) Казанівською.

Під час Першої світової війни покликаний до австро-угорського війська.

В часі Перших Визвольних Змагань як старшина командував сотнею, що охороняла двірець та інші важливі об'єкти в Золочеві. 6 березня 1919 року в місті збунтувалися 2 сотні коша, що мали відходити на фронт під Львів, роззброїли в коші інші сотні та, залишивши казарми, укріпилися в золочівському передмісті, вимагаючи від Старшинської школи піхоти і старшин у місті скласти зброю під загрозою обстрілу міста зі скорострілів. Заколот було зліквідовано без кровопролиття, однак він став заохоченням для золочівських поляків до бунту проти української влади — поляки-службовці саботували розпорядження влади в Золочеві, шкодили українській справі. Змову було викрито, причетних заарештовано, військово-польовий суд засудив організаторів бунту до розстрілу. 27 березня 1919 року розстріляно 13 бунтівників, 2 квітня — ще чотирьох.

Потрапив до польського полону, був інтернований.

У львівській Торговельній школі «Просвіти» працював під іншим прізвищем, викладав польську мову. До 1935 року вчителював у селі Оглядів.

Засуджений у 1936 році польським судом на 15 років ув'язнення за військову діяльність в часи визвольної боротьби — голосна справа того часу, відбував покарання у польській тюрмі в Равичу. На суді свою вину не визнав. Вночі на 30 листопада винесений вирок, Григорій Макітра засуджувався «на кару смерти і позбавлення публічних та громадянських прав на завжди». Трибунал кару смерті замінив на 15 років в'язниці. Перебував з засудженим за схожим присудом, про їх перебування згадував Богдан Казанівський: «Хом'як високий і щуплий, виглядав як аскет, Макітра низький і заживний. Обидвох їх покарав польський суд за воєнні дії з 1918 р., коли велась війна між Україною і Польщею за західні українські землі.»

З приходом німців звільнений, працював в УЦК у Кракові, восени 1940 року — управителем народної школи в Белзі.

Набута в ув'язнені шлункова хвороба призвела до передчасної смерті 23 липня 1941 року.

Похований на 42-му полі Личаківського цвинтаря. Згодом поруч із ним поховані дружина Ірена (1902—1994) та син, доктор наук і дійсний член НТШ, Роман (1931—2013).

Джерела