Давид д'Анже

Давид д'Анже
Pierre Jean David
Худ. Карл Христіан Фогель фон Фогельштейн. «Портрет Давида д'Анже», 1830 р
При народженні	Pierre Jean David
Народження	12 березня 1788(1788-03-12)[…] Анже, Мен і Луара
Смерть	6 січня 1856(1856-01-06)[…] (67 років) або 5 січня 1856(1856-01-05) (67 років)
	Париж
Поховання	Пер-Лашез
Країна	Франція
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1815)
Діяльність	скульптор, політик, медальєр, ілюстратор
Напрямок	неокласицизм і романтизм
Вчитель	Philippe-Laurent Rolandd, Jean-Jacques Delussed, Жак-Луї Давід і Огюстен Пажу
Відомі учні	Eugène Faured, Guillaume-Alphonse-Harang Cabassond, Pierre-Jules Cavelierd, Adolphe-Victor Geoffroy-Dechaumed, Hippolyte Maindrond, Aimé Milletd, Auguste Ottind, August Julius Streichenbergd, Didier Débutd і Карре-Беллез Альберт-Ернест
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Інститут Франції і Академія красних мистецтв Франції
Твори	cardiotaph of Jacques Nicolas Gobertd, François-Joseph Lefebvre's tombd і Statue of Thomas Jeffersond
Партія	Монтаньяри
У шлюбі з	Émilie David d'Angersd
Діти	Robert David d'Angersd
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Кабінет медалей, Національна вища школа красних мистецтв, Карнавале, Musée de la Franc-Maçonneried, Лувр, Музей д'Орсе, Малий палац, Руанський музей образотворчого мистецтва, Museum of the French Revolutiond, Musée historique de Strasbourgd, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Королівські музеї витончених мистецтв, Musée de la Vie romantiqued, Будинок-музей Бальзака, Будинок-музей Віктора Гюго, Музей витончених мистецтв Парижаd, Musée national de la Marined і Музей Ґетті
Нагороди	Римська премія (1811)
Давид д'Анже у Вікісховищі

Давид д'Анже (фр. David d’Angers, справжнє ім'я П'єр Жан Давид; 12 травня 1788, Анже — 15 січня 1856, Париж) — французький скульптор і медальєр першої половини 19 ст., майстер меморіальної пластики.

Життєпис

Народився в місті Анже. Батько, колишній солдат, був провінційним різьбярем-скульптором та майстром-декоратором. Перші художні навички юнак отримав у батька в майстерні та в Центральній школі міста Анже, де його вчителем був Жан-Жак Делюссе. Бажання податися в Париж на навчання викликало спротив батька. Юнак відповів спробою самогубства. Родина поступилася вимогам юнака, батько та сестри зібрали сорок п'ять франків на дорогу. До родинної суми вчитель Жан-Жак Делюссе додав власні п'ятдесят франків…

Майстерня художника Ж.-Л. Давида і зміна прізвища

Митець-початківець 1808 року працював помічником скульпторів-декораторів, що працювали над декором тріумфальної арки Карусель та над фризами в палаці Лувр, котрий тоді перетворили на музей трофейних захоплень Наполеона Бонапарта. За власні твори 1809 року він отримав медаль в Академії мистецтв.

На здібного митця-початківця звернув увагу художник Жак-Луї Давід, що сприяло переходу в його майстерню для удосконалення малюнку. Саме через збіг прізвищ П'єр Жан Давид обрав новий псевдонім — Давид д'Анже, під яким і увійшов в історію мистецтв. Успіхи митця-початківця були помічені і на його батьківщині, муніципалітет міста Анже надав йому стипендію у 600 франків.

Малий за віком, він не брав участі в революційних подіях 1789-1793 рр., але зберіг республіканські політичні уподобання.

Після поразки Наполеона І та його заслання на дальній острів — у Франції відродили монархію.

Стажування в Італії

1810 р. він виборов другу премію зі скульптури в Академії, а 1811 р. — першу, котра надала йому право стажування в Римі (Римська премія). Він відбув в Рим, де вивчав твори італійських скульпторів доби відродження та бароко. Серед його художніх авторитетів того часу — Мікеланджело Буонарроті та Рафаель Санті. Італійський період майстра тривав п'ять років. Повертатися у Францію, де відновили монархію, скульптор не побажав.

Вороже ставлення в Британії

Скульптор перебрався в Лондон. Серед знайомих цього періоду — був і британський скульптор Джон Флаксман. В Лондоні працював на спорудженні меморіальної скульпури герцога Веллінгтона.

На Давида д'Анже перенесли негативне ставлення як до учня і майже родича Жака-Луї Давіда, котрий голосував за страту французького короля та був покараний офіційним вигнанням з країни.

Перебування в нібито ліберальній Британії стало для Давида д'Анже проблематичним і він покинув країну 1818 року і повернувся в Париж.

Вимушені мандри по-за Францією

Деякий час скульптор працював окрім Британії в Німеччині у 1827-1829 рр. Він багато працював скульптором-портретистом і медальєром. До 20 століття збережено більш ніж п'ять сотен медалей його роботи. Якщо в погруддях він дотримувався стилістики пізнього класицизму, образи в медальєрному мистецтві не позбавлені рис романтизму.

Життя і творчість у Франції

Скульптурна група для фронтону Пантеона, Париж.

Скульптор отримав визнання і в Парижі. Спроби приручити митця зробив і монархічний уряд Франції. Давид д'Анже отримав замову на монумент принцу-полководцю Конде для двору в палаці Версаль. Він багато працював майстром меморіальної пластики і створив низку художніх надгробків. Його репутацію як талановитого скульптора зміцнив і орден Почесного легіону, котрий йому надала влада 1825 року. 1826 року він став членом Інституту Франції.

Серед відомих творів в Парижі — скульптурна група для фронтону Пантеона. Холодна, ампірна стилістика архітектури Пантеона примусила митця звернутися до алегоричного зображення і він створив пафосну Алегорію Франції між алегоріями історії та свободи. В пишну, але офіціозну стилістику французького академізму компромісно і невиправдано внесено реалістичні постаті героїв минулого, що стало ще одним покажчиком глибокої кризи французького академізму середини 19 століття.

Погіршився стан здоров'я скульптора. І він відбув у Грецію, що відновила власну державність після століть поневолення Туреччиною. Згодом він повернувся в Париж, де і помер в січні 1856 року.

Вибрані твори

Надгробок генерала Жака Ніколя Гобера, цвинтар Пер Ляшез.

• Франсуа-Рене де Шатобріан, погруддя
• Оноре де Бальзак, погруддя
• Ніколо Паганіні, погруддя і медаль
• Лафайєт, погруддя
• Гете, погруддя
• Джоакіно Россіні, погруддя
• Джордж Вашингтон, погруддя
• Віктор Гюго, погруддя
• Руже де Ліль, погруддя
• Олександр Гумбольт, погруддя
• П'єр-Жан Беранже, погруддя
• леді Морган, погруддя
• Ламартин, погруддя
• Жорж Леопольд Кюв'є, погруддя

• Рельєфи для тріумфальних воріт в місті Марсель, декор — Тріумфальна арка на площі Каррузель, Париж.
• Пантеон в Парижі. Алегоричні скульптури для фронтону.

Медалі Давида д'Анже

• 
  Медальєр Давид д'Анже, літератор Альфред Мюссе, 1831 р.Кабінет медалей, Париж.
• 
  Медальєр Давид д'Анже, генерал Ж.Б. Клебер, 1831 р.
• 
  Медальєр Давид д'Анже, письменник Жуль Жанін.

Музей скульптора і медальєра

Готична церква абатства 13 століття Туссен, нині музей Давида д'Анже.

В місті Анже(р) були законсервовані та накриті скляним дахом залишки старовинного готичного абатства 13 століття Туссен. Відновлювальні роботи закінчили 1984 року. Готична церква перетворена на меморіальний музей скульптора і медальєра Давида д'Анже, уродженця міста. Сюди передані двадцять три (23) монументальні моделі скульптора, низка погрудь, рельєфів та значна кількість медалей його роботи.

Джерела

• Henri Jouin: D'Angers, sa vie, son œuvre. Ses écrits et ses contemporains. Plon, Paris 1878
  • 1. Vie du maître, ses contemporains.
  • 2. Ecrits du maître, son œuvre sculpté.
• Ilse Krumpöck: Die Bildwerke im Heeresgeschichtlichen Museum, Wien 2004, S. 34.

Див. також

• Революційний класицизм
• Жак-Луї Давід
• Романтизм
• Надгробок
• Джон Флаксман
• Медальєрне мистецтво
• Музей французької революції Візіль
• Скульптура Франції 19 століття