Християнство: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Віровчення: Я добавила вміст: Вознесіння на Небо «щоб післати Духа Святого! І приготувати місце для Церкви, які будуть вознесінні під час Другого пришестя, живі і мертві.» Щоб глибше розкрити суть. Тому що це основа, на якій базується Християнство. Також я виправила помилку: Було написано «Бозі» Христі, це граматика помилка.
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Християнство}}
{{Християнство}}
'''Христия́нство''' (від {{lang-el|Χριστός}} — «Месія») — один із напрямів [[монотеїзм|єдинобожжя]]. Поряд з [[іслам]]ом та [[буддизм]]ом входить до числа трьох [[Світові релігії|світових релігій]]. Характерною рисою християнства, яка вирізняє його серед інших напрямів єдинобожжя, є віра в [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] як втілення і прояв [[Бог]]а заради спасіння всього [[людство|людства]] і [[глобальне суспільство|людського суспільства]] і настанови в [[істина|істині]]. На відміну від християнства, [[іслам]] та [[юдаїзм]] не визнають Ісуса Христа як одну з [[Іпостась|іпостасей]] Всевишнього. Одна з [[авраамічні релігії|авраамічних релігій]] ([[семіти|семітського]] походження, також [[юдаїзм]], [[іслам]]).[[Файл:Christian cross.svg|right|thumb|200px|[[Хрест]] — символ християнства]]
'''Христия́нство''' (від {{lang-el|Χριστός}} — «Месія») — один із напрямів [[монотеїзм|єдинобожжя]]. Поряд з [[іслам]]ом та [[буддизм]]ом входить до числа трьох [[Світові релігії|світових релігій]]. Характерною рисою християнства, яка вирізняє його серед інших напрямів єдинобожжя, є віра в [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] як втілення і прояв [[Бог]]а заради спасіння всього [[людство|людства]] і [[глобальне суспільство|людського суспільства]] і настанови в [[істина|істині]]. На відміну від християнства, [[іслам]] та [[юдаїзм]] не визнають Ісуса Христа як одну з [[Іпостась|іпостасей]] Всевишнього. Одна з [[авраамічні релігії|авраамічних релігій]] ([[семіти|семітського]] походження, також [[юдаїзм]], [[іслам]]).[[Файл:Christian cross.svg|right|thumb|200px|[[Хрест]] — символ християнства]]
Християнство зародилося на сході [[Римська імперія|Римської імперії]] (території сучасного [[Ізраїль|Ізраїлю]], в [[Палестина|Палестині]]) у [[I століття|I столітті]]. [[Християнська Церква]], як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота, проіснувала приблизно до [[484]] року, хоча з кінця I століття в ній виникали різні [[секта|секти]], протистояння. Остаточний [[Розкол Християнської церкви 1054|розкол '''Християнської Церкви''']] на Східну ([[Православна церква|Православ'я]]) та Західну ([[Католицизм]]) відбувся [[1054]] року, у [[1517]] р. виник [[Протестантизм]] — 3 основне розгалуження в християнстві.
Християнство зародилося на сході [[Римська імперія|Римської імперії]] (території сучасного [[Ізраїль|Ізраїлю]], в [[Палестина|Палестині]]) у [[I століття|I столітті]]. [[Християнська церква]], як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота, проіснувала приблизно до [[484]] року, хоча з кінця I століття в ній виникали різні [[секта|секти]], протистояння. Остаточний [[Розкол Християнської церкви 1054|'''розкол Християнської Церкви''']] на Східну ([[Православна церква|Православ'я]]) та Західну ([[Католицька церква|Католицизм]]) відбувся [[1054]] року, у [[1517]] р. виник [[Протестантизм]] — 3 основне розгалуження в християнстві.


В наш час християнство — найпоширеніша у світі [[релігія]], — його дотримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає 1-ше місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.
В наш час християнство — найпоширеніша у світі [[релігія]], — його дотримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає 1-ше місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.
Рядок 15: Рядок 15:
{{see also|Бог|Свята Трійця|Молитва}}
{{see also|Бог|Свята Трійця|Молитва}}
[[Файл:Trinidad El Greco2.jpg|thumb|200px|right|Трон Слави: [[Бог Отець]], [[Ісус Христос|Його Син]], [[Святий Дух]] та [[ангел]]и. Картина [[Ель Греко]]]]
[[Файл:Trinidad El Greco2.jpg|thumb|200px|right|Трон Слави: [[Бог Отець]], [[Ісус Христос|Його Син]], [[Святий Дух]] та [[ангел]]и. Картина [[Ель Греко]]]]
'''Христия́нство''' — віровчення про єдиного Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога, Творця неба і землі у 3-х його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенного Сина — Господа [[Ісус|Ісуса Христа]] (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Животворчу Божу Благодать (Бога-Духа Святого), що говорив через [[пророк]]ів, Їх Єдину Волю та [[Сутність]] у [[Свята Трійця|Святій Трійці]]. Центральне місце в християнстві займає втілення та зішестя на землю [[Син Божий|Сина Божого]] з метою [[спасіння]] людства від [[гріх]]а жертовним [[Розп'яття]]м на Голгофі, Його [[Воскресіння Христа|Воскресіння]], [[Вознесіння]] на Небо щоб післати Духа Святого! І приготувати місце для Церкви, які будуть вознесінні під час [[Друге Пришестя|Другого пришестя]], живі і мертві. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської [[душа|душі]] та [[ангел]]ів), визначає природу людини — її [[сотворення]], [[гріхопадіння]] ([[перворідний гріх]]) та [[Викуплення]] Христом, її майбутню долю — [[воскресіння мертвих]] і [[страшний суд]], її вічне блаженство ([[рай]]) або вічне прокляття ([[пекло]]). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в [[Церква (храм)|церквах]] (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому [[Бог]]ові через сповнення Його настанов, [[покаяння]] у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через [[молитва|молитву]]. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в [[монастир]]і чи [[Скит (обитель)|скити]] (див. [[ченці]]), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа.
'''Христия́нство''' — віровчення про єдиного Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога, Творця неба і землі у 3-х його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенного Сина — Господа [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Животворчу Божу Благодать (Бога-Духа Святого), що говорив через [[пророк]]ів, Їх Єдину Волю та [[Сутність]] у [[Трійця|Святій Трійці]]. Центральне місце в християнстві займає втілення та зішестя на землю [[Ісус Христос|Сина Божого]] з метою [[Спасіння (християнство)|спасіння]] людства від [[гріх]]а жертовним [[Розп'яття]]м на Голгофі, Його [[Воскресіння Христа|Воскресіння]], [[Вознесіння]] на Небо щоб післати Духа Святого. І приготувати місце для Церкви, які будуть вознесінні під час [[Друге пришестя|Другого пришестя]], живі і мертві. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської [[душа|душі]] та [[ангел]]ів), визначає природу людини — її [[Створення|сотворення]], [[гріхопадіння]] ([[Первородний гріх|перворідний гріх]]) та [[Викуплення у християнстві|Викуплення]] Христом, її майбутню долю — [[Воскресіння|воскресіння мертвих]] і [[страшний суд]], її вічне блаженство ([[рай]]) або вічне [[пекло]]. Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в [[Церква (будівля)|церквах]] (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому [[Бог]]ові через сповнення Його настанов, [[Каяття|покаяння]] у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через [[молитва|молитву]]. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в [[монастир]]і чи [[Скит|скити]] (див. [[Чернецтво|ченці]]), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа.


Згідно з Християнством, метою людського [[життя]] є освячення людини, повернення до первинної природи, через [[обоження]] ({{lang-el|theosis}}) людини через [[причастя]] в Ісусі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські [[гріх]]и. Особи, що досягли такого освячення, часто через [[мучеництво]] на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожності, прославившись чудами, шануються у Православному та Католицькому християнстві як [[святі]]. Протестанти ж дотримуються думки, що жодна людина у своїх вчинках не може бути досконалою (таким був лише Ісус Христос). Тому сподіваються на святість від Бога через віру в Кров Його Сина (як єдиний спосіб очищення від гріхів), і святими називають всіх, хто щиро вірить і (щодня), [[каяття|каючись]] у своїх гріхах, намагається прославити Бога всім життям (відобразити в собі Святість Христову).
Згідно з Християнством, метою людського [[життя]] є освячення людини, повернення до первинної природи, через [[обоження]] ({{lang-el|theosis}}) людини через [[причастя]] в Ісусі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські [[гріх]]и. Особи, що досягли такого освячення, часто через [[Мученик|мучеництво]] на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожності, прославившись чудами, шануються у Православному та Католицькому християнстві як [[святі]]. Протестанти ж дотримуються думки, що жодна людина у своїх вчинках не може бути досконалою (таким був лише Ісус Христос). Тому сподіваються на святість від Бога через віру в Кров Його Сина (як єдиний спосіб очищення від гріхів), і святими називають всіх, хто щиро вірить і (щодня), [[каяття|каючись]] у своїх гріхах, намагається прославити Бога всім життям (відобразити в собі Святість Христову).


=== Христос — центральна постать християнства ===
=== Христос — центральна постать християнства ===
Рядок 23: Рядок 23:
[[Файл:CompositeJesus.jpg|thumb|right|upright=0.9|Інші варіації зображення Ісуса, у світовій культурі]]
[[Файл:CompositeJesus.jpg|thumb|right|upright=0.9|Інші варіації зображення Ісуса, у світовій культурі]]
[[Файл:Bernhard Plockhorst - Good Shephard.jpg|thumb|200px|right|[[Бернард Плокгорст]]: Добрий Пастир. [[Ісус Христос]] — Проводир [[Християнська церква|Християнської Церкви]]]]
[[Файл:Bernhard Plockhorst - Good Shephard.jpg|thumb|200px|right|[[Бернард Плокгорст]]: Добрий Пастир. [[Ісус Христос]] — Проводир [[Християнська церква|Християнської Церкви]]]]
Центром християнства є особа [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], який є однією з осіб [[Трійця|Трійці]] — одночасно Сином Божим та Сином Людським та прийняв страждання і смерть заради спокутування [[перворідний гріх|первородного гріха]].
Центром християнства є особа [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], який є однією з осіб [[Трійця|Трійці]] — одночасно Сином Божим та Сином Людським та прийняв страждання і смерть заради спокутування [[Первородний гріх|первородного гріха]].


Для більшості християнських конфесій і більшості християн по всьому світу беззаперечним авторитетом є [[Біблія]]. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на [[Віра|віру]] і не потребує ніяких доказів. В Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в 4-х канонічних [[Євангелія]]х&nbsp;— [[Євангелія від Матвія|від Матвія]], [[Євангелія від Марка|від Марка]], [[Євангелія від Луки|від Луки]] та [[Євангелія від Іоанна|від Іоанна]], які входять в [[Новий Заповіт]]. Крім цього основним постулатом віри є догмат про [[Трійця|Святу Трійцю]].<br/>
Для більшості християнських конфесій і більшості християн по всьому світу беззаперечним авторитетом є [[Біблія]]. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на [[Віра|віру]] і не потребує ніяких доказів. В Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в 4-х канонічних [[Євангеліє|Євангеліях]]&nbsp;— [[Євангеліє від Матвія|від Матвія]], [[Євангеліє від Марка|від Марка]], [[Євангеліє від Луки|від Луки]] та [[Євангеліє від Івана|від Івана]], які входять в [[Новий Заповіт]]. Крім цього основним постулатом віри є догмат про [[Трійця|Святу Трійцю]].<br/>За християнським вченням Ісус Христос є '''[[Месія]]''', '''Спаситель''' та '''Відкупитель''' людства з ярма гріха. '''Бог-Син''' в Святій Трійці. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як '''Сина Божого''', Християнська церква, в той же час, вважає Ісуса рівним із Богом-Отцем.<br/>Деякі релігійні течії (наприклад [[свідки Єгови]], [[Церква Ісуса Христа Святих останніх днів]]), які самі себе вважають християнськими, мають вчення про Ісуса Христа, яке суттєво відрізняється від прийнятого більшістю християнських конфесій. Наприклад: Свідки Єгови вважають Ісуса Христа Сином Божим, однак '''не вважають''' його рівним Богові.<ref>[http://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/чи-ісус-є-всемогутнім/ Чи Ісус є Всемогутнім Богом? Біблія відповідає // Офіційний сайт Свідків Єгови]</ref>
За християнським вченням Ісус Христос є '''[[Месія]]''', '''Спаситель''' та '''Відкупитель''' людства з ярма гріха. '''Бог-Син''' в Святій Трійці. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як '''Сина Божого''', Християнська церква, в той же час, вважає Ісуса рівним із Богом-Отцем.<br/>
Деякі релігійні течії (наприклад [[свідки Єгови]], [[Церква Ісуса Христа Святих останніх днів]]), які самі себе вважають християнськими, мають вчення про Ісуса Христа, яке суттєво відрізняється від прийнятого більшістю християнських конфесій. Наприклад: Свідки Єгови вважають Ісуса Христа Сином Божим, однак '''не вважають''' його рівним Богові.<ref>[http://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/чи-ісус-є-всемогутнім/ Чи Ісус є Всемогутнім Богом? Біблія відповідає // Офіційний сайт Свідків Єгови]</ref>


=== Догмати про гріхопадіння та спасіння людини ===
=== Догмати про гріхопадіння та спасіння людини ===
Рядок 51: Рядок 49:
{{main|Історія християнства}}
{{main|Історія християнства}}


=== Виникнення [[Раннє християнство|раннього християнства]] ===
=== Виникнення раннього християнства ===
[[Файл:Spread of Christianity in Europe to AD 600.png|right|thumb|250px|Поширення християнства до 600 року]]
[[Файл:Spread of Christianity in Europe to AD 600.png|right|thumb|250px|Поширення християнства до 600 року]]
Виникнення християнства взято за основу сучасного літочислення, нової ери в історії людства, яка почалася понад 2000 років тому. Християнство зародилось в [[I ст]]олітті на Близькому Сході, на юдейських землях ([[Юдея (римська провінція)|провінція Юдея]]) [[Римська імперія|Римської імперії]], серед [[юдеохристиянство|месіанських рухів]] тодішнього єврейського єдинобожжя. Корені християнського віровчення пов'язані з дохристиянським єдинобожжям стародавніх євреїв та вченням Старого Завіту (Закон, Пророки і Писання&nbsp;— [[Танах]]).
Виникнення християнства взято за основу сучасного літочислення, нової ери в історії людства, яка почалася понад 2000 років тому. Християнство зародилось в [[I ст]]олітті на Близькому Сході, на юдейських землях ([[Юдея (римська провінція)|провінція Юдея]]) [[Римська імперія|Римської імперії]], серед [[юдеохристиянство|месіанських рухів]] тодішнього єврейського єдинобожжя. Корені християнського віровчення пов'язані з дохристиянським єдинобожжям стародавніх євреїв та вченням Старого Завіту (Закон, Пророки і Писання&nbsp;— [[Танах]]).


Згідно [[Біблія|Біблією]], а також інших джерел того часу, перші спільноти християн (коло віруючих, християнська Церква) виникли в [[I ст]]олітті у східних провінціях [[Римська Імперія|Римської імперії]] в [[Палестина|Палестині]], місці народження Христа, [[Свята Земля|Святій Землі]] унаслідок проповіді учнів Христа, святих апостолів та їх послідовників. Християнство від початку поширилось у переважно грекомовній східній частині [[Римська імперія|Римської імперії]]. [[Апостол Павло|Св. Павло]] та апостоли активно подорожували по всій Імперії, засновуючи [[Християнська церква|Церкви]] у основних містах. Перші Церкви з'явились в [[Антиохія|Антиохії]], [[Александрія|Александрії]] та [[Єрусалим]]і, а потім у двох політичних центрах&nbsp;— у [[Рим]]і і [[Константинополь|Константинополі]].
Згідно [[Біблія|Біблією]], а також інших джерел того часу, перші спільноти християн (коло віруючих, християнська Церква) виникли в [[I століття|I столітті]] у східних провінціях [[Римська Імперія|Римської імперії]] в [[Палестина|Палестині]], місці народження Христа, [[Свята Земля|Святій Землі]] унаслідок проповіді учнів Христа, святих апостолів та їх послідовників. Християнство від початку поширилось у переважно грекомовній східній частині [[Римська імперія|Римської імперії]]. [[Апостол Павло|Св. Павло]] та апостоли активно подорожували по всій Імперії, засновуючи [[Християнська церква|Церкви]] у основних містах. Перші Церкви з'явились в [[Антіохія|Антиохії]], [[Александрія|Александрії]] та [[Єрусалим]]і, а потім у двох політичних центрах&nbsp;— у [[Рим]]і і [[Константинополь|Константинополі]].


Общини [[Раннє християнство|первісного християнства]] складалися з бідних людей, у цьому розумінні первісне християнство було релігією пригноблених. Церкви,&nbsp;— у сучасному розумінні як окремої будівлі для збирання членів общин&nbsp;— не було. Збиралися або в приватних приміщеннях, або, при переслідуванні з боку римської влади, у печерах чи катакомбах.
Общини [[Раннє християнство|первісного християнства]] складалися з бідних людей, у цьому розумінні первісне християнство було релігією пригноблених. Церкви,&nbsp;— у сучасному розумінні як окремої будівлі для збирання членів общин&nbsp;— не було. Збиралися або в приватних приміщеннях, або, при переслідуванні з боку римської влади, у печерах чи катакомбах.


=== Нікейський собор ===
=== Нікейський собор ===
Тривалі [[гоніння християн]] припинились у [[313]] році, коли імператор [[Костянтин Великий]] оприлюднив [[Міланський указ]] (едикт). За його правління (306—337&nbsp;рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави. Відбувається подальша централізація церкви: єпископії та митрополії об'єднались у патріархії на чолі з патріархом. У першій половині IV&nbsp;ст. на території імперії були три патріархії&nbsp;— римська, олександрійська та антіохійська. Наприкінці IV&nbsp;ст.&nbsp;— [[Єрусалимський патріархат|єрусалимська]].
Тривалі [[гоніння християн]] припинились у [[313]] році, коли імператор [[Костянтин Великий]] оприлюднив [[Міланський едикт|Міланський указ]] (едикт). За його правління (306—337&nbsp;рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави. Відбувається подальша централізація церкви: єпископії та митрополії об'єднались у патріархії на чолі з патріархом. У першій половині IV&nbsp;ст. на території імперії були три патріархії&nbsp;— римська, олександрійська та антіохійська. Наприкінці IV&nbsp;ст.&nbsp;— [[Єрусалимський патріархат|єрусалимська]].


Протягом IV—VIII&nbsp;ст. доктрина, культ і правові засади християнства оформлювались на [[Вселенські собори|«Вселенських соборах»]], серед яких&nbsp;— [[Перший Нікейський собор|Перший Нікейський]], [[Перший Константинопольський собор|Перший Константинопольський]] (381), [[Ефеський собор|Ефеський]] (431), [[Халкедонський собор|Халкедонський]] (451), [[Другий Константинопольський собор|Другий Константинопольський]] (553), [[Третій Константинопольський собор|Третій Константинопольський]] (680—681) і [[Другий Нікейський собор|Другий Нікейський]] (787).
Протягом IV—VIII&nbsp;ст. доктрина, культ і правові засади християнства оформлювались на [[Вселенські собори|«Вселенських соборах»]], серед яких&nbsp;— [[Перший Нікейський собор|Перший Нікейський]], [[Перший Константинопольський собор|Перший Константинопольський]] (381), [[Ефеський собор|Ефеський]] (431), [[Халкедонський собор|Халкедонський]] (451), [[Другий Константинопольський собор|Другий Константинопольський]] (553), [[Третій Константинопольський собор|Третій Константинопольський]] (680—681) і [[Другий Нікейський собор|Другий Нікейський]] (787).
Рядок 67: Рядок 65:


=== Розкол християнської церкви ===
=== Розкол християнської церкви ===
Християнство почало поступово приймати елементи елліністичної та римської культури, що спричинило до численних конфліктів всередині Церкви. З християнським приматом Риму не погоджувалося багато єпископів Сходу та східноримських імператорів, що вперше яскраво проявився на [[Трулльський собор|Трулльському соборі]] (692). Розбіжності стали поглиблюватися за часів [[Фотій (патріарх)|патріарха Фотія]], що оголосив єретичним формулювання «[[філіокве]]» і остаточно були розв'язані [[Розкол християнської церкви 1054|Розколом християнської церкви 1054 року]], що розділив християнську церкву на дві основні течії&nbsp;— католицизм і [[православ'я]], а сам термін «католицький» почав стосуватися лише західної гілки християнства. Остаточно поділ Церков завершився після захоплення в [[1204]]&nbsp;р. Константинополя хрестоносцями. Хрестоносці взяли місто, розграбували його і утворили в Константинополі Латинську імперію, що проіснувала понад 50 років. З того часу православна й католицька Церкви продовжували жити й розвиватися окремо одна від одної.
Християнство почало поступово приймати елементи елліністичної та римської культури, що спричинило до численних конфліктів всередині Церкви. З християнським приматом Риму не погоджувалося багато єпископів Сходу та східноримських імператорів, що вперше яскраво проявився на [[Трулльський собор|Трулльському соборі]] (692). Розбіжності стали поглиблюватися за часів [[Фотій I Великий|патріарха Фотія]], що оголосив єретичним формулювання [[Filioque|«філіокве»]] і остаточно були розв'язані [[Розкол Християнської церкви 1054|Розколом християнської церкви 1054 року]], що розділив християнську церкву на дві основні течії&nbsp;— [[Католицька церква|католицизм]] і [[Православна церква|православ'я]], а сам термін «католицький» почав стосуватися лише західної гілки християнства. Остаточно поділ Церков завершився після захоплення в [[1204]]&nbsp;році Константинополя хрестоносцями. Хрестоносці взяли місто, розграбували його і утворили в Константинополі Латинську імперію, що проіснувала понад 50 років. З того часу православна й католицька церкви продовжували жити й розвиватися окремо одна від одної.


[[Файл:Reformation.gif|right|thumb|250px|Реформація в Європі: поширення протестантизму]]
[[Файл:Reformation.gif|right|thumb|250px|Реформація в Європі: поширення протестантизму]]
В наступні століття неодноразово здійснювались спроби подолати християнський розкол, зокрема на [[Перший Ліонський собор|Ліонському]] (1274) та [[Флорентійський собор|Флорентійському]] (1438) соборах, проте ці спроби щоразу зазнавали невдачі. Натомість у [[XVI|XVI столітті]] католицизм зазнав чергової хвилі розколу, викликаної [[Реформація|Реформацією]]&nbsp;— рухом за оновлення християнства. Реформація стала реакцією на ряд негативних явищ, що мали місце в католицькій церкві у попередні століття і призвела до виділення нових гілок християнства, зазвичай окреслюваних збірним терміном [[протестантизм]]&nbsp;— [[лютеранство]] ([[Мартін Лютер]], [[1517]]), [[англіканство]] (король [[Генріх VIII (король Англії)|Генріх VIII]], [[1534]]) і [[кальвінізм]] ([[Жан Кальвін]], [[1536]]), що поширилися головним чином у Німеччині, Англії, Нідерландах і Скандинавських країнах.
В наступні століття неодноразово здійснювались спроби подолати християнський розкол, зокрема на [[Перший Ліонський собор|Ліонському]] (1274) та [[Флорентійський собор|Флорентійському]] (1438) соборах, проте ці спроби щоразу зазнавали невдачі. Натомість у [[XVI|XVI столітті]] католицизм зазнав чергової хвилі розколу, викликаної [[Реформація|Реформацією]]&nbsp;— рухом за оновлення християнства. Реформація стала реакцією на ряд негативних явищ, що мали місце в католицькій церкві у попередні століття і призвела до виділення нових гілок християнства, зазвичай окреслюваних збірним терміном [[протестантизм]]&nbsp;— [[лютеранство]] ([[Мартін Лютер]], [[1517]]), [[англіканство]] (король [[Генріх VIII]], [[1534]]) і [[Кальвіністська церква|кальвінізм]] ([[Жан Кальвін]], [[1536]]), що поширилися головним чином у Німеччині, Англії, Нідерландах і Скандинавських країнах.


З географічними відкриттями XVI—XVII століття Католицька церква розпочала активну місіонерську діяльність у країнах Нового світу і в Азії. Поширення католицизму відбувалося також шляхом укладання уній між Римо-католицькою церквою з православними спільнотами, найбільш значимою з яких була [[Берестейська унія]] ([[1596]]), внаслідок якої повстала [[Українська греко-католицька церква]].
З географічними відкриттями XVI—XVII століття Католицька церква розпочала активну місіонерську діяльність у країнах Нового світу і в Азії. Поширення католицизму відбувалося також шляхом укладання уній між Римо-католицькою церквою з православними спільнотами, найбільш значимою з яких була [[Берестейська унія]] ([[1596]]), внаслідок якої повстала [[Українська греко-католицька церква]].
Рядок 76: Рядок 74:
=== Сучасний стан ===
=== Сучасний стан ===
[[Файл:Christian world map.png|thumb|right|300px| Країни де християни становлять понад 50&nbsp;% виділені фіолетовим кольором, від 10&nbsp;% до 50&nbsp;%&nbsp;— рожевим.]]
[[Файл:Christian world map.png|thumb|right|300px| Країни де християни становлять понад 50&nbsp;% виділені фіолетовим кольором, від 10&nbsp;% до 50&nbsp;%&nbsp;— рожевим.]]
Загалом близько 2,2&nbsp;млрд людей із 238 країн світу або 33,4&nbsp;% земного населення вважають себе християнами<ref>https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/xx.html</ref>.
Загалом близько 2,2&nbsp;млрд людей із 238 країн світу або 33,4&nbsp;% земного населення вважають себе християнами<ref>https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/xx.html</ref> На сьогоднішній день в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: [[Католицька церква|Католицизм]] (понад 50&nbsp;% від усіх християн), [[Протестантизм]] (близько чверті від усіх християн), [[Православна церква|Православ'я]] (близько 12&nbsp;%), та низку дрібніших.
На сьогоднішній день в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: [[Католицизм]] (понад 50&nbsp;% від усіх християн), [[Протестантизм]] (близько чверті від усіх християн), [[Православ'я]] (близько 12&nbsp;%), та низку дрібніших.


У [[XX ст]]олітті почався рух за зближення християнських церков, що отримав назву [[екуменізм]]. Одним з перших екуменічних зібрань вважається міжконфесійна протестантська місіонерська конференція [[1910]] року в [[Единбург|Единбурзі]]. Формування екуменічного руху в сучасному вигляді було закладено на протестантсько-православних конференціях [[1920]] року в [[Женева|Женеві]], [[1927]] року в [[Лозанна|Лозанні]] і довершено конференцією [[1945]] року в [[Стокгольм]]і, а також створенням в [[1948]] році [[Всесвітня рада церков|Всесвітньої ради церков]]<ref>[http://www.chs.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=68&Itemid=0 Екуменізм в історії Церкви: здобутки, втрати, перспективи]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Переломним в історії православно-католицьких відносин став [[1965]] рік, коли Патріарх Константинопольський [[Афінагор I]] і Папа Римський [[Павло VI]] скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року.
У [[XX століття|XX столітті]] почався рух за зближення християнських церков, що отримав назву [[екуменізм]]. Одним з перших екуменічних зібрань вважається міжконфесійна протестантська місіонерська конференція [[1910]] року в [[Единбург|Единбурзі]]. Формування екуменічного руху в сучасному вигляді було закладено на протестантсько-православних конференціях [[1920]] року в [[Женева|Женеві]], [[1927]] року в [[Лозанна|Лозанні]] і довершено конференцією [[1945]] року в [[Стокгольм]]і, а також створенням в [[1948]] році [[Всесвітня рада церков|Всесвітньої ради церков]]<ref>[http://www.chs.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=68&Itemid=0 Екуменізм в історії Церкви: здобутки, втрати, перспективи]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Переломним в історії православно-католицьких відносин став [[1965]] рік, коли Патріарх Константинопольський [[Афінагор I]] і Папа Римський [[Павло VI]] скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року.


[[Файл:Europe belief in god.png|right|thumb|250px|Віра в Бога серед жителів [[ЄС|Європейського Союзу]] та [[Туреччина|Туреччини]]. Результати опитування організації [[Євробарометр]] у 2005&nbsp;р.]]
[[Файл:Europe belief in god.png|right|thumb|250px|Віра в Бога серед жителів [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] та [[Туреччина|Туреччини]]. Результати опитування організації [[Євробарометр]] у 2005&nbsp;р.]]
Є також чисельна група людей, які звуть себе християнами лише формально, без будь-якої глибокої віри в християнські догмати чи майбутню есхатологію, не беруть участі у видимому поклонінні Христу, трактуючи християнство скоріш, як традицію, в якій вони народились, і до якої вони формально належать. Загалом рівень віри та релігійного поклоніння серед тих хто приписує себе до християнської традиції суттєво коливається в залежності від переконань та знань особи, а також впливу суспільного середовища. В останні століття, в часи поширення [[матеріалізм|матеріалістичного]] світогляду багато людей покидають церкву і займають позиції агностицизму або відвертого атеїзму. Останні десятиліття позначились також небувалим поширенням єресей та сект в християнстві, головне в лоні протестантизму. Тим не менше християнство залишається домінуючою світовою релігією, а на пострадянських теренах спостерігається видиме відродження ортодоксального східного християнства після 70-літнього переслідування та скасування заборон його практикування атеїстичним комуністичним режимом.
Є також чисельна група людей, які звуть себе християнами лише формально, без будь-якої глибокої віри в християнські догмати чи майбутню есхатологію, не беруть участі у видимому поклонінні Христу, трактуючи християнство скоріш, як традицію, в якій вони народились, і до якої вони формально належать. Загалом рівень віри та релігійного поклоніння серед тих хто приписує себе до християнської традиції суттєво коливається в залежності від переконань та знань особи, а також впливу суспільного середовища. В останні століття, в часи поширення [[матеріалізм|матеріалістичного]] світогляду багато людей покидають церкву і займають позиції агностицизму або відвертого атеїзму. Останні десятиліття позначились також небувалим поширенням єресей та сект в християнстві, головне в лоні протестантизму. Тим не менше християнство залишається домінуючою світовою релігією, а на пострадянських теренах спостерігається видиме відродження ортодоксального східного християнства після 70-літнього переслідування та скасування заборон його практикування атеїстичним комуністичним режимом.


Рядок 90: Рядок 87:
* [[Протестантизм]].
* [[Протестантизм]].


=== Католицтво ===
=== Католицизм ===
[[Файл:World Catholic Population.png|thumb|300px|Поширення католицизму у світі]]
[[Файл:World Catholic Population.png|thumb|300px|Поширення католицизму у світі]]
[[Файл:Stat cath.jpg|thumb|300px|Зміна кількості вірних Католицької церкви за континентами: 1978, 1988 і 2004 роки<ref>[http://www.ewtn.com/library/CHISTORY/ANNU2004.HTM Annuarium Statisticum Ecclesiae 2004]</ref>]]
[[Файл:Stat cath.jpg|thumb|300px|Зміна кількості вірних Католицької церкви за континентами: 1978, 1988 і 2004 роки<ref>[http://www.ewtn.com/library/CHISTORY/ANNU2004.HTM Annuarium Statisticum Ecclesiae 2004]</ref>]]
'''Католицтво''' ({{lang-la|catholicismus}})&nbsp;— найпоширеніший із напрямів християнства&nbsp;(близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012&nbsp;р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа&nbsp;— її «кафолічність» (соборність). Головою Католицької церкви є [[Папа Римський]], який очолює [[Святий Престол]] і державу-місто [[Ватикан]] у [[Рим]]і. Католицька церква вважає Папу Римського наступником [[апостол Петро|апостола Петра]], якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.
'''Католицизм''' ({{lang-la|catholicismus}})&nbsp;— найпоширеніший із напрямів християнства&nbsp;(близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012&nbsp;р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа&nbsp;— її «кафолічність» (соборність). Головою Католицької церкви є [[Папа Римський]], який очолює [[Святий Престол]] і державу-місто [[Ватикан]] у [[Рим]]і. Католицька церква вважає Папу Римського наступником [[Петро (апостол)|апостола Петра]], якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.


Католицизм є основною релігією в багатьох [[Європа|європейських]] країнах ([[Франція]], [[Італія]], [[Іспанія]], [[Португалія]], [[Австрія]], [[Бельгія]], [[Литва]], [[Польща]], [[Чехія]], [[Угорщина]], [[Словаччина]], [[Словенія]], [[Хорватія]], [[Ірландія]], [[Мальта (держава)|Мальта]] та ін.) Усього в 21 державі Європи католики становлять більшість населення, в [[Німеччина|Німеччини]], [[Нідерланди|Нідерландах]] та [[Швейцарія|Швейцарії]]&nbsp;— половину.
Католицизм є основною релігією в багатьох [[Європа|європейських]] країнах ([[Франція]], [[Італія]], [[Іспанія]], [[Португалія]], [[Австрія]], [[Бельгія]], [[Литва]], [[Польща]], [[Чехія]], [[Угорщина]], [[Словаччина]], [[Словенія]], [[Хорватія]], [[Ірландія]], [[Мальта (держава)|Мальта]] та ін.) Усього в 21 державі Європи католики становлять більшість населення, в [[Німеччина|Німеччини]], [[Нідерланди|Нідерландах]] та [[Швейцарія|Швейцарії]]&nbsp;— половину. В [[Україна|Україні]] (12%)


Католицизм поширений у всій [[Південна Америка|Південній]] та [[Центральна Америка|Центральній Америці]], в [[Мексика|Мексиці]], на [[Куба|Кубі]], в [[Канада|Канаді]] та [[Сполучені Штати Америки|США]]. В [[Азія|Азії]] католики переважають на [[Філіппіни|Філіппінах]] і в [[Східний Тимор|Східному Тиморі]], велике число католиків є в [[В'єтнам]]і, [[Південна Корея|Південній Кореї]] та [[Китайська Народна Республіка|Китаї]]. На [[Близький Схід|Близькому Сході]] багато католиків в [[Ліван]]і ([[мароніти]] та інші). В [[Африка|Африці]] проживають за різними оцінками від 110 до 175 мільйонів католиків<ref>[http://www.adherents.com/adhloc/Wh_2.html Дані сайту adherents.com]</ref>.
Католицизм поширений у всій [[Південна Америка|Південній]] та [[Центральна Америка|Центральній Америці]], в [[Мексика|Мексиці]], на [[Куба|Кубі]], в [[Канада|Канаді]] та [[Сполучені Штати Америки|США]]. В [[Азія|Азії]] католики переважають на [[Філіппіни|Філіппінах]] і в [[Східний Тимор|Східному Тиморі]], велике число католиків є в [[В'єтнам]]і, [[Південна Корея|Південній Кореї]] та [[Китайська Народна Республіка|Китаї]]. На [[Близький Схід|Близькому Сході]] багато католиків в [[Ліван]]і ([[мароніти]] та інші). В [[Африка|Африці]] проживають за різними оцінками від 110 до 175 мільйонів католиків<ref>[http://www.adherents.com/adhloc/Wh_2.html Дані сайту adherents.com]</ref>.


* [[Католицтво]]
* [[Католицька церква|Католицтво]]
** [[Римо-Католицька Церква]]
** [[Католицька церква|Римо-Католицька Церква]]
** [[Східні католицькі церкви]]
** [[Східні католицькі церкви]]
* [[Старокатолицизм]]
* [[Старокатолицтво|Старокатолицизм]]


=== Православ'я ===
=== Православ'я ===
[[Файл:World Eastern Orthodox population.png|right|thumb|400px|Поширення православ'я у світі]]
[[Файл:World Eastern Orthodox population.png|right|thumb|400px|Поширення православ'я у світі]]
'''Православ'я'''&nbsp;— християнська спільнота, що складається з ряду єдиних у [[теологія|теології]] [[Помісна церква|помісних]] (автокефальних, автономних і под.) церков, що перебувають між собою у [[євхаристійне спілкування|євхаристійному спілкуванні]]. Окрім канонічного православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад, Македонська Православна Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники) тощо.
'''Православ'я'''&nbsp;— християнська спільнота, що складається з ряду єдиних у [[теологія|теології]] [[Помісна церква|помісних]] (автокефальних, автономних і под.) церков, що перебувають між собою у [[євхаристійне спілкування|євхаристійному спілкуванні]]. Окрім канонічного православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад, [[Македонська православна церква]] тощо.


Найбільше послідовників Православ'я проживає у [[Греція|Греції]] (98&nbsp;%), [[Молдова|Молдові]] (98&nbsp;%), [[Грузія|Грузії]] (89&nbsp;%), [[Білорусь|Білорусі]] (88&nbsp;%), [[Румунія|Румунії]] (87&nbsp;%), [[Сербія|Сербії]] (84&nbsp;%)<ref>[http://webrzs.statserb.sr.gov.yu/axd/index.php REPUBLICKI ZAVOD ZA STATISTIKU&nbsp;— Republike Srbije] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080913124502/http://webrzs.statserb.sr.gov.yu/axd/index.php |date=13 вересень 2008 }}{{ref-sr}}</ref>, [[Чорногорія|Чорногорії]] (84&nbsp;%), [[Болгарія|Болгарії]] (83&nbsp;%), на [[Кіпр]]і (80&nbsp;%), у [[Росія|Росії]] (80&nbsp;%)<ref>{{cite web|url=http://wciom.ru/novosti/press-vypuski/press-vypusk/single/8954.html|title=RUSSIAN PUBLIC OPINION RESEARCH CENTER (IN RUSSIAN)|accessdate=2007-11-10|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090416071924/http://wciom.ru/novosti/press-vypuski/press-vypusk/single/8954.html|archivedate=2009-04-16}}</ref>, [[Північна Македонія|Македонії]] (80&nbsp;%), [[Україна|Україні]] (80&nbsp;%)<ref name="cia">[https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2122.html CIA&nbsp;— The World Factbook&nbsp;— Field Listing :: Religions]{{ref-en}}</ref>. Також це провідна релігія у [[Республіка Сербська|Республіці Сербській]] (92&nbsp;%), що входить до [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговини]] (39&nbsp;% населення країни), та у північному [[Казахстан]]і (48&nbsp;% від загального населення країни). Суттєву меншість православні складають в [[Естонія|Естонії]] (40&nbsp;%)<ref>''Дахно І. І.'' Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с.&nbsp;— С.: 141. За даними [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2122.html CIA&nbsp;— The World Factbook&nbsp;— Field Listing :: Religions] 13&nbsp;%.</ref>, [[Албанія|Албанії]] (20&nbsp;%)<ref>''Дахно І. І.'' Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с.&nbsp;— С.: 15.</ref>, [[Киргизстан]]і (20&nbsp;%), [[Латвія|Латвії]] (15&nbsp;%), [[Туркменістан]]і (9&nbsp;%), [[Узбекистан]]і (9&nbsp;%), [[Литва|Литві]] (4&nbsp;%), [[Хорватія|Хорватії]] (4&nbsp;%).<ref name="cia"/>
Найбільше послідовників Православ'я проживає у [[Греція|Греції]] (98&nbsp;%), [[Молдова|Молдові]] (98&nbsp;%), [[Грузія|Грузії]] (89&nbsp;%), [[Білорусь|Білорусі]] (88&nbsp;%), [[Румунія|Румунії]] (87&nbsp;%), [[Сербія|Сербії]] (84&nbsp;%)<ref>[http://webrzs.statserb.sr.gov.yu/axd/index.php REPUBLICKI ZAVOD ZA STATISTIKU&nbsp;— Republike Srbije] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080913124502/http://webrzs.statserb.sr.gov.yu/axd/index.php |date=13 вересень 2008 }}{{ref-sr}}</ref>, [[Чорногорія|Чорногорії]] (84&nbsp;%), [[Болгарія|Болгарії]] (83&nbsp;%), на [[Кіпр]]і (80&nbsp;%), у [[Росія|Росії]] (80&nbsp;%)<ref>{{cite web|url=http://wciom.ru/novosti/press-vypuski/press-vypusk/single/8954.html|title=RUSSIAN PUBLIC OPINION RESEARCH CENTER (IN RUSSIAN)|accessdate=2007-11-10|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090416071924/http://wciom.ru/novosti/press-vypuski/press-vypusk/single/8954.html|archivedate=2009-04-16}}</ref>, [[Північна Македонія|Македонії]] (80&nbsp;%), [[Україна|Україні]] (80&nbsp;%)<ref name="cia">[https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2122.html CIA&nbsp;— The World Factbook&nbsp;— Field Listing :: Religions]{{ref-en}}</ref>. Також це провідна релігія у [[Республіка Сербська|Республіці Сербській]] (92&nbsp;%), що входить до [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговини]] (39&nbsp;% населення країни), та у північному [[Казахстан]]і (48&nbsp;% від загального населення країни). Суттєву меншість православні складають в [[Естонія|Естонії]] (40&nbsp;%)<ref>''Дахно І. І.'' Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с.&nbsp;— С.: 141. За даними [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2122.html CIA&nbsp;— The World Factbook&nbsp;— Field Listing :: Religions] 13&nbsp;%.</ref>, [[Албанія|Албанії]] (20&nbsp;%)<ref>''Дахно І. І.'' Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с.&nbsp;— С.: 15.</ref>, [[Киргизстан]]і (20&nbsp;%), [[Латвія|Латвії]] (15&nbsp;%), [[Туркменістан]]і (9&nbsp;%), [[Узбекистан]]і (9&nbsp;%), [[Литва|Литві]] (4&nbsp;%), [[Хорватія|Хорватії]] (4&nbsp;%).<ref name="cia"/>


* [[Православна церква]]
* [[Православна церква]]
** [[Автокефальна церква|Автокефальні православні церкви]]
** [[Автокефалія|Автокефальні православні церкви]]
* [[Старообрядництво]]
** [[Попівщина (старообрядництво)]]
** [[Безпопівщина]]
** [[Біглопопівство]]


=== [[Давньосхідні церкви]] ===
=== [[Давньосхідні церкви]] ===
Рядок 121: Рядок 114:


* [[Вірменська апостольська церква]]<ref>{{Cite web |url=http://aniv.ru/view.php?numer=10&st=13&rub=8 |title=Вірменська Церква та халкідон |accessdate=27 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090108183618/http://aniv.ru/view.php?numer=10&st=13&rub=8 |archivedate=8 січень 2009 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Вірменська апостольська церква]]<ref>{{Cite web |url=http://aniv.ru/view.php?numer=10&st=13&rub=8 |title=Вірменська Церква та халкідон |accessdate=27 вересень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090108183618/http://aniv.ru/view.php?numer=10&st=13&rub=8 |archivedate=8 січень 2009 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Коптська православна церква]]<ref>[http://www.coptic.net/EncyclopediaCoptica/ Encyclopedia Coptica]</ref>
* [[Коптська православна церква Александрії|Коптська православна церква]]<ref>[http://www.coptic.net/EncyclopediaCoptica/ Encyclopedia Coptica]</ref>
* [[Ефіопська православна церква]]
* [[Ефіопська православна церква Тевахедо|Ефіопська православна церква]]
* [[Сирійська православна церква]]
* [[Сирійська православна церква]]
* [[Маланкарська православна церква]]
* [[Маланкарська православна сирійська церква|Маланкарська православна церква]]
* [[Ассирійська Церква Сходу]] ([[несторіанство]])
* [[Ассирійська церква Сходу|Ассирійська Церква Сходу]] ([[несторіанство]])


=== [[Протестантизм]] ===
=== [[Протестантизм]] ===
'''Протестанти́зм'''&nbsp;— один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від [[Католицизм|католицтва]] в період [[Реформація|Реформації]] у [[16 століття|16 столітті]] ([[лютеранство]], [[кальвінізм]] та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу ([[адвентисти]], [[баптисти]], [[методисти]] та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує; організаційно протестантські помісні церкви об'єднані в регіональні організації, які, у свою чергу, формують всесвітні об'єднання церков.
'''Протестанти́зм'''&nbsp;— один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від [[Католицизм|католицтва]] в період [[Реформація|Реформації]] у [[16 століття|16 столітті]] ([[лютеранство]], [[кальвінізм]] та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу ([[адвентисти]], [[баптисти]], [[методисти]] та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує; організаційно протестантські помісні церкви об'єднані в регіональні організації, які, у свою чергу, формують всесвітні об'єднання церков.


Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські&nbsp;— [[Мормони]], [[Муністи]], [[Свідки Єгови]], не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат [[Трійця|Трійці]], іншу христологію).
Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські&nbsp;— [[Мормонізм|Мормони]], [[Свідки Єгови]], не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат [[Трійця|Трійці]], іншу христологію).


* [[Церква адвентистів сьомого дня]]
* [[Церква адвентистів сьомого дня]]
Рядок 143: Рядок 136:
* [[Методизм]]
* [[Методизм]]
* [[Пресвітеріанство]]
* [[Пресвітеріанство]]
* [[П'ятидесятництво]]
* [[П'ятдесятництво|П'ятидесятництво]]
* [[Харизматичний рух]] (неоп'ятидесятництво)
* [[Харизматичний рух]] (неоп'ятидесятництво)


Версія за 16:39, 17 серпня 2021

Християнство
Категорія Категорія • Портал Портал

Христия́нство (від грец. Χριστός — «Месія») — один із напрямів єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить до числа трьох світових релігій. Характерною рисою християнства, яка вирізняє його серед інших напрямів єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства, іслам та юдаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Одна з авраамічних релігій (семітського походження, також юдаїзм, іслам).

Хрест — символ християнства

Християнство зародилося на сході Римської імперії (території сучасного Ізраїлю, в Палестині) у I столітті. Християнська церква, як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота, проіснувала приблизно до 484 року, хоча з кінця I століття в ній виникали різні секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054 року, у 1517 р. виник Протестантизм — 3 основне розгалуження в християнстві.

В наш час християнство — найпоширеніша у світі релігія, — його дотримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає 1-ше місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.

Передумови та джерела християнства

Релігійним джерелом християнства була юдейська сектантська течія Ессеї — тобто широкий рух, опозиційний панівному юдаїзмові, чию головну течію нарекли як Фарисеї. Ессеї поділяли юдейську віру в єдиного Бога, що опікував народ Ізраїлю. Більше того, саме себе вони вважали представниками справжнього юдаїзму, покликаного оновити старий союз (заповіт) між Богом і народами Ізраїлю.

Ідеології юдейського сектантства Ессеїв були властиві дві основні риси:

  • есхатологізм (грец. єсхатос, — кінець) — вчення про «кінець світу» і його подальше відновлення разом з останнім Судом над усіма, що коли-небудь жили;
  • месіанство (месія — від давньогебрейського машиах, букв. Помазаник, Посланник Божий) — віра в божественного Спасителя, що здійснить цей переворот, відтак поверне юдеям Божу прихильність.

Віровчення

Див. також: Бог, Свята Трійця та Молитва
Трон Слави: Бог Отець, Його Син, Святий Дух та ангели. Картина Ель Греко

Христия́нство — віровчення про єдиного Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога, Творця неба і землі у 3-х його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенного Сина — Господа Ісуса Христа (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Животворчу Божу Благодать (Бога-Духа Святого), що говорив через пророків, Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці. Центральне місце в християнстві займає втілення та зішестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха жертовним Розп'яттям на Голгофі, Його Воскресіння, Вознесіння на Небо щоб післати Духа Святого. І приготувати місце для Церкви, які будуть вознесінні під час Другого пришестя, живі і мертві. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини — її сотворення, гріхопадіння (перворідний гріх) та Викуплення Христом, її майбутню долю — воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне пекло. Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи скити (див. ченці), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа.

Згідно з Християнством, метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи, через обоження (грец. theosis) людини через причастя в Ісусі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи. Особи, що досягли такого освячення, часто через мучеництво на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожності, прославившись чудами, шануються у Православному та Католицькому християнстві як святі. Протестанти ж дотримуються думки, що жодна людина у своїх вчинках не може бути досконалою (таким був лише Ісус Христос). Тому сподіваються на святість від Бога через віру в Кров Його Сина (як єдиний спосіб очищення від гріхів), і святими називають всіх, хто щиро вірить і (щодня), каючись у своїх гріхах, намагається прославити Бога всім життям (відобразити в собі Святість Христову).

Христос — центральна постать християнства

Докладніше: Ісус Христос
Інші варіації зображення Ісуса, у світовій культурі
Бернард Плокгорст: Добрий Пастир. Ісус Христос — Проводир Християнської Церкви

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно Сином Божим та Сином Людським та прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Для більшості християнських конфесій і більшості християн по всьому світу беззаперечним авторитетом є Біблія. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на віру і не потребує ніяких доказів. В Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в 4-х канонічних Євангеліях — від Матвія, від Марка, від Луки та від Івана, які входять в Новий Заповіт. Крім цього основним постулатом віри є догмат про Святу Трійцю.
За християнським вченням Ісус Христос є Месія, Спаситель та Відкупитель людства з ярма гріха. Бог-Син в Святій Трійці. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як Сина Божого, Християнська церква, в той же час, вважає Ісуса рівним із Богом-Отцем.
Деякі релігійні течії (наприклад свідки Єгови, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів), які самі себе вважають християнськими, мають вчення про Ісуса Христа, яке суттєво відрізняється від прийнятого більшістю християнських конфесій. Наприклад: Свідки Єгови вважають Ісуса Христа Сином Божим, однак не вважають його рівним Богові.[1]

Догмати про гріхопадіння та спасіння людини

Божий Агнець (лат. Agnus Dei) є традиційним символом невинного Ісуса Христа, який віддав Себе в жертву за гріхи людей. Картина Яна ван Ейка (1390—1441).

Згідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями.

Детальніше дивіться:

Роль та значення Церкви

Християнська Церква об'єднує християн у святу спільноту, яка теж зветься Тілом Христовим чи Нареченою Христа і розглядається як своєрідний Ноїв Ковчег, спасіння поза яким є неможливим. Через церкву передаються таїнства та благодать, вона ж уділяє хрещення (яке є духовним очищенням та оновленням у Христі) новим катехуменам.

Роль духовного наставництва та годування виконує Святе Письмо, яке вважається за Слово Боже.

Велику роль на земному шляху християнина до вічного блаженства відіграє Боже Провидіння.

Історія християнства

Докладніше: Історія християнства

Виникнення раннього християнства

Поширення християнства до 600 року

Виникнення християнства взято за основу сучасного літочислення, нової ери в історії людства, яка почалася понад 2000 років тому. Християнство зародилось в I столітті на Близькому Сході, на юдейських землях (провінція Юдея) Римської імперії, серед месіанських рухів тодішнього єврейського єдинобожжя. Корені християнського віровчення пов'язані з дохристиянським єдинобожжям стародавніх євреїв та вченням Старого Завіту (Закон, Пророки і Писання — Танах).

Згідно Біблією, а також інших джерел того часу, перші спільноти християн (коло віруючих, християнська Церква) виникли в I столітті у східних провінціях Римської імперії в Палестині, місці народження Христа, Святій Землі унаслідок проповіді учнів Христа, святих апостолів та їх послідовників. Християнство від початку поширилось у переважно грекомовній східній частині Римської імперії. Св. Павло та апостоли активно подорожували по всій Імперії, засновуючи Церкви у основних містах. Перші Церкви з'явились в Антиохії, Александрії та Єрусалимі, а потім у двох політичних центрах — у Римі і Константинополі.

Общини первісного християнства складалися з бідних людей, у цьому розумінні первісне християнство було релігією пригноблених. Церкви, — у сучасному розумінні як окремої будівлі для збирання членів общин — не було. Збиралися або в приватних приміщеннях, або, при переслідуванні з боку римської влади, у печерах чи катакомбах.

Нікейський собор

Тривалі гоніння християн припинились у 313 році, коли імператор Костянтин Великий оприлюднив Міланський указ (едикт). За його правління (306—337 рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави. Відбувається подальша централізація церкви: єпископії та митрополії об'єднались у патріархії на чолі з патріархом. У першій половині IV ст. на території імперії були три патріархії — римська, олександрійська та антіохійська. Наприкінці IV ст. — єрусалимська.

Протягом IV—VIII ст. доктрина, культ і правові засади християнства оформлювались на «Вселенських соборах», серед яких — Перший Нікейський, Перший Константинопольський (381), Ефеський (431), Халкедонський (451), Другий Константинопольський (553), Третій Константинопольський (680—681) і Другий Нікейський (787).

Складний процес формування доктрини супроводжувався розколами церкви та виокремленнями доктринальних течій, що оголошувалися на Вселенських соборах єресями і засуджувалися. Становлення християнської доктрини проходило у полеміці з іншими релігійними течіями: юдаїзмом, гностицизмом, докетизмом, маніхейством та іншими. Було визнано хибними неортодоксальні погляди на Святу Трійцю такі як аріанство, несторіанство, монофізитство, монофелітство тощо.

Розкол християнської церкви

Християнство почало поступово приймати елементи елліністичної та римської культури, що спричинило до численних конфліктів всередині Церкви. З християнським приматом Риму не погоджувалося багато єпископів Сходу та східноримських імператорів, що вперше яскраво проявився на Трулльському соборі (692). Розбіжності стали поглиблюватися за часів патріарха Фотія, що оголосив єретичним формулювання «філіокве» і остаточно були розв'язані Розколом християнської церкви 1054 року, що розділив християнську церкву на дві основні течії — католицизм і православ'я, а сам термін «католицький» почав стосуватися лише західної гілки християнства. Остаточно поділ Церков завершився після захоплення в 1204 році Константинополя хрестоносцями. Хрестоносці взяли місто, розграбували його і утворили в Константинополі Латинську імперію, що проіснувала понад 50 років. З того часу православна й католицька церкви продовжували жити й розвиватися окремо одна від одної.

Реформація в Європі: поширення протестантизму

В наступні століття неодноразово здійснювались спроби подолати християнський розкол, зокрема на Ліонському (1274) та Флорентійському (1438) соборах, проте ці спроби щоразу зазнавали невдачі. Натомість у XVI столітті католицизм зазнав чергової хвилі розколу, викликаної Реформацією — рухом за оновлення християнства. Реформація стала реакцією на ряд негативних явищ, що мали місце в католицькій церкві у попередні століття і призвела до виділення нових гілок християнства, зазвичай окреслюваних збірним терміном протестантизм — лютеранство (Мартін Лютер, 1517), англіканство (король Генріх VIII, 1534) і кальвінізм (Жан Кальвін, 1536), що поширилися головним чином у Німеччині, Англії, Нідерландах і Скандинавських країнах.

З географічними відкриттями XVI—XVII століття Католицька церква розпочала активну місіонерську діяльність у країнах Нового світу і в Азії. Поширення католицизму відбувалося також шляхом укладання уній між Римо-католицькою церквою з православними спільнотами, найбільш значимою з яких була Берестейська унія (1596), внаслідок якої повстала Українська греко-католицька церква.

Сучасний стан

Країни де християни становлять понад 50 % виділені фіолетовим кольором, від 10 % до 50 % — рожевим.

Загалом близько 2,2 млрд людей із 238 країн світу або 33,4 % земного населення вважають себе християнами[2] На сьогоднішній день в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: Католицизм (понад 50 % від усіх християн), Протестантизм (близько чверті від усіх християн), Православ'я (близько 12 %), та низку дрібніших.

У XX столітті почався рух за зближення християнських церков, що отримав назву екуменізм. Одним з перших екуменічних зібрань вважається міжконфесійна протестантська місіонерська конференція 1910 року в Единбурзі. Формування екуменічного руху в сучасному вигляді було закладено на протестантсько-православних конференціях 1920 року в Женеві, 1927 року в Лозанні і довершено конференцією 1945 року в Стокгольмі, а також створенням в 1948 році Всесвітньої ради церков[3]. Переломним в історії православно-католицьких відносин став 1965 рік, коли Патріарх Константинопольський Афінагор I і Папа Римський Павло VI скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року.

Віра в Бога серед жителів Європейського Союзу та Туреччини. Результати опитування організації Євробарометр у 2005 р.

Є також чисельна група людей, які звуть себе християнами лише формально, без будь-якої глибокої віри в християнські догмати чи майбутню есхатологію, не беруть участі у видимому поклонінні Христу, трактуючи християнство скоріш, як традицію, в якій вони народились, і до якої вони формально належать. Загалом рівень віри та релігійного поклоніння серед тих хто приписує себе до християнської традиції суттєво коливається в залежності від переконань та знань особи, а також впливу суспільного середовища. В останні століття, в часи поширення матеріалістичного світогляду багато людей покидають церкву і займають позиції агностицизму або відвертого атеїзму. Останні десятиліття позначились також небувалим поширенням єресей та сект в християнстві, головне в лоні протестантизму. Тим не менше християнство залишається домінуючою світовою релігією, а на пострадянських теренах спостерігається видиме відродження ортодоксального східного християнства після 70-літнього переслідування та скасування заборон його практикування атеїстичним комуністичним режимом.

Християнські течії

У наші дні в християнстві існують такі основні напрямки:

Католицизм

Поширення католицизму у світі
Зміна кількості вірних Католицької церкви за континентами: 1978, 1988 і 2004 роки[4]

Католицизм (лат. catholicismus) — найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність). Головою Католицької церкви є Папа Римський, який очолює Святий Престол і державу-місто Ватикан у Римі. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.

Католицизм є основною релігією в багатьох європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Австрія, Бельгія, Литва, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Хорватія, Ірландія, Мальта та ін.) Усього в 21 державі Європи католики становлять більшість населення, в Німеччини, Нідерландах та Швейцарії — половину. В Україні (12%)

Католицизм поширений у всій Південній та Центральній Америці, в Мексиці, на Кубі, в Канаді та США. В Азії католики переважають на Філіппінах і в Східному Тиморі, велике число католиків є в В'єтнамі, Південній Кореї та Китаї. На Близькому Сході багато католиків в Лівані (мароніти та інші). В Африці проживають за різними оцінками від 110 до 175 мільйонів католиків[5].

Православ'я

Поширення православ'я у світі

Православ'я — християнська спільнота, що складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних і под.) церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Окрім канонічного православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад, Македонська православна церква тощо.

Найбільше послідовників Православ'я проживає у Греції (98 %), Молдові (98 %), Грузії (89 %), Білорусі (88 %), Румунії (87 %), Сербії (84 %)[6], Чорногорії (84 %), Болгарії (83 %), на Кіпрі (80 %), у Росії (80 %)[7], Македонії (80 %), Україні (80 %)[8]. Також це провідна релігія у Республіці Сербській (92 %), що входить до Боснії і Герцеговини (39 % населення країни), та у північному Казахстані (48 % від загального населення країни). Суттєву меншість православні складають в Естонії (40 %)[9], Албанії (20 %)[10], Киргизстані (20 %), Латвії (15 %), Туркменістані (9 %), Узбекистані (9 %), Литві (4 %), Хорватії (4 %).[8]

Давньосхідні церкви

Церкви, котрі не прийняли сповідання віри, затверджене на Халкідонському соборі 451 р. (IV Вселенському), називаються сьогодні давньосхідними або нехалкідонськіми; деякі з них історично вийшли з громад монофізитів та несторіан. Хоча нехалкідонські церкви іноді називають «давньоправославними», вони не мають євхаристійного спілкування з православними церквами.

Протестантизм

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує; організаційно протестантські помісні церкви об'єднані в регіональні організації, які, у свою чергу, формують всесвітні об'єднання церков.

Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські — Мормони, Свідки Єгови, не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат Трійці, іншу христологію).

Християнське сектантство

Докладніше: Антитринітарії

Див. також

Примітки

  1. ↑ Чи Ісус є Всемогутнім Богом? Біблія відповідає // Офіційний сайт Свідків Єгови
  2. ↑ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/xx.html
  3. ↑ Екуменізм в історії Церкви: здобутки, втрати, перспективи[недоступне посилання з червня 2019]
  4. ↑ Annuarium Statisticum Ecclesiae 2004
  5. ↑ Дані сайту adherents.com
  6. ↑ REPUBLICKI ZAVOD ZA STATISTIKU — Republike Srbije [Архівовано 13 вересень 2008 у Wayback Machine.](серб.)
  7. ↑ RUSSIAN PUBLIC OPINION RESEARCH CENTER (IN RUSSIAN). Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 10 листопада 2007.
  8. ↑ а б CIA — The World Factbook — Field Listing :: Religions(англ.)
  9. ↑ Дахно І. І. Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с. — С.: 141. За даними CIA — The World Factbook — Field Listing :: Religions 13 %.
  10. ↑ Дахно І. І. Країни світу: енциклопедичний довідник. К.: Мапа, 2005. 608 с. — С.: 15.
  11. ↑ Вірменська Церква та халкідон. Архів оригіналу за 8 січень 2009. Процитовано 27 вересень 2012.
  12. ↑ Encyclopedia Coptica

Джерела та література

Література

Християнство
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Християнство у Вікісховищі?

Посилання

Сабреддіт (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Історичний словник Швейцарії · Латвійська національна енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · BabelNet · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Catholic Encyclopedia · Cultureel Woordenboek · Encyclopédie Larousse · Encyclopédie Larousse · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · NicoNicoPedia · TDV İslam Ansiklopedisi · The Canadian Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia · World History Encyclopedia
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Християнство&oldid=33209817