Вармія

Вармія (пол. Warmia, (лат. Varmia) або Ерм(e)лянд (нім. Ermland) — область між Помор'єм і Мазурією на північному сході Польщі. Разом з Мазурією, він утворює Вармінсько-Мазурське воєводство.

На захід від Вармії розташована Помезанія, на півдні Холмська земля, Сасна і Мазурія (раніше звана Галіндія), на сході Земландський півострів, і на півночі Віслинська затока. Вармія була під владою різних держав і народів протягом всієї своєї історії: прусси, Тевтонський орден, Королівство Польське, і Королівство Пруссія. Історія регіону тісно пов'язане, що з архієпископом Вармія (колишнє герцогство Вармія).

Край пов'язан з племенем пруссів, вармієв , які оселилися в північній частині району. Згідно з народної етимології, терен Вармії названо на честь легендарного прусського керманича Вармо, тоді як назва Ермлянд походить від імені його вдови Ерми.

Історія

Перші сліди людських поселень в регіоні відносяться приблизно до 14 — 15 тисяч років тому: Сліди поселень залишила Лужицька культура (13 — 5 ст до Р.Х.). У ранньому середньовіччі, територія була заселена прусським племен варміїв.

Початок Північних хрестових походів

У 13 столітті територія стала полем брані під час Північних хрестових походів. Зазнавши невдачі в спробі зібрати експедицію у Палестину, папа Інокентій III в 1207 році вирішили організувати новий хрестовий похід; початий в 1209 році, він закликав до хрестового походу проти альбігойців, і проти Альмохадів Іспанії (1213), а також проти язичників Пруссії . Перший єпископ Пруссії, Крістіан з Оліви, було відправлено в 1209 обернути на християнство пруссів, на прохання Конрада Мазовецького.

Тевтонський орден

Вармійці та інші прусські племена у 13-му столітті

В 1226 році князь Конрад I Мазовецький запросив Тевтонський орден охрестити язичницьку Пруссію. Він узаконив Тевтонський орден і дозволив використання Хелменської землі в якості плацдарму для лицарів. Вони повинні були встановити безпечні кордони між Мазовією і Пруссією, з припущенням, що завойовані території будуть приєднаний до Мазовії. Орден чекав на отримання офіційних грантів з боку імперії, на чолі з імператором Фрідріхом II через отримання Золотої булли Ріміні. Грант було підтверджено папською Золотою буллою від папи Григорія IX в 1234 році, хоча Конрад Мазовецький ніколи не визнав права Ордена на Пруссію. Пізніше лицарям було пред'явлено звинувачення в підробці цих грантів на терен.

До кінця 13 століття більшість прусських регіонів, в тому числі Вармія, була завойована і охрещена Тевтонським орденом. Прусси в більшості були зведені до становища кріпаків і поступово германізовані. За кілька століть колоністи, прусси та іммігранти поступово змішалися.

Архієпископство Вармія було однією з чотирьох єпархій, створених в 1242 році папським легатом Вільгельмом Моденою. З 13-го століття Пруссія (з Вармією) та Лівонія були колонізовані німцями і поляками (з 1525 Лютеранське герцогство Пруссія дала притулок литовцям—протестантам, шотландцям, зальцбургцям). Єпископство було під владою князя-єпископа, затверджуємого імператором Карлом IV. Єпископами Вармії, як правило були німці і поляки, хоча Енея Сільвіо Пікколоміні, пізніше папа Пій II, був італійцем.

Після Грюнвальдської битви у 1410 , єпископ Генріх Вогесланг Вармійський здався королю Ягайло з Польщі, а пізніше єпископ Генріх Земландський платив данину польському королю у Замок Марієнбург. Після виведення польської армії з Вармії, новий Великий Магістр Тевтонського ордена, Генріх фон Плауен Старший, звинуватив єпископа у зраді і відвоював регіон.

Польська корона

Згідно Другого Торунського миру (1466) Вармія перейшла з-під контролю тевтонських лицарів і під суверенітет Польської корони як частина провінції Королівська Пруссія, хоча і з деякими привілеями.

Незабаром після цього, в 1467, собор обрав головою Никола фон Тюнген проти волі польського короля. Схід Королівської Пруссії не підтримав глави собору. Никола фон Тюнген вступив в союз з Тевтонським орденом і королем Угорщини Матвієм Корвінм. Ворожнеча, відома як війна священиків, йшла мляво і була низкою військових атак у Вармії. У 1478, Бранево витримало польську облогу яка була припинена через угоду, за якою польський король визнав фон Тюнгена єпископом і з правом на Собор для обрання майбутнього єпископа, але який, повинен бути прийняті королем, і єпископ, має бути під контролем польського короля. Пізніше в Договорі у Пйотркув-Трибунальський (7 грудня 1512), було визнано обмежене право короля Польщі визначати вибори єпископу, вибравши чотирьох кандидатів, з Королівської Пруссії.

Після Люблінської унії в 1569 році герцогство Вармія було просто включено до польської корони в межах Речі Посполитої. У той же час територія, як і раніше користувалася істотною автономією.

Вармія перебувала під церковною юрисдикцією архієпископа Риги до 1512, коли князь-єпископ Лукаш Ватценроде отримав безподатковий статус, підпорядкування Вармії прямо під владою папи (з точки зору Церковної юрисдикції), яка залишалась до скасування Священної Римської Імперії в 1806 році.

Пруссія

Під час першого поділу Речі Посполитої в 1772 році, Вармія політично возз'єдналася з оточуючими частинами Східної Пруссії і була приєднана до Королівства Пруссії; власність архієпископа Вармії було конфісковано прусською державою. Ігнацій Красицький, останній князь-єпископ, а також польський письменник, друг Фрідріха Великого, було номіновано на архієпископство у Гнєзно. Прусський перепис 1772 року показав, загальна чисельність населення 96547, у тому числі міське населення 24612 в 12 містах. 17749 будинків були нараховано у найбільшому місті Браунсберзі (Бранево).

1772-1945 Вармія була частиною лютеранської Східної Прусії, з тим винятком, що населення Вармії залишилися в основному католицьким. Більшість німецького населення Вармії говорило Верховньопрусською, а населення невеликого терену на півночі говорило Нижньопрусською; південна Вармія була населена переважно польськомовним населенням. Вармія стала частиною Німецької імперії в 1871 році.

У 1873 році відповідно до постанови німецького уряду, викладання в державних школах, мало бути на німецькій мові, в результаті чого польську мову було заборонено у всіх школах Вармії, у тому числі у польських школах заснованих в шістнадцятому столітті. У 1900 населення Вармії складало 240,000 осіб. У шовіністичні кліматі після Першої світової війни, поляки зазнали переслідувань з боку німецького уряду, і німці з боку польського уряду. Польським дітям, що говорили на їхній мові зазнали покарань в школі і часто доводилося носити таблички з образливими іменами, такими як "Pollack".

Після Першої світової війни в період після Східно-Прусського плебісциту регіон залишився в складі Німеччини, як і Вармія, район Алленштайн 86,53%, і район Решель 97,9% проголосували за Німеччину. Під час Другої світової війни Німеччина прагне придушити всі елементи соціального і політичного життя польської меншини в Німеччині інтернує і вбиває польських активістів та лідерів.