Валері Жискар д'Естен: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Однофамільці|Д'Естен}} |
{{Однофамільці|Д'Естен}} |
||
{{Картка:Лідер |
{{Картка:Лідер |
||
| ім'я = Валері Жискар д’Естен |
| ім'я = Валері Жискар д’Естен |
||
Рядок 28: | Рядок 27: | ||
== Життєпис та політична діяльність == |
== Життєпис та політична діяльність == |
||
Після кончини [[Жорж Помпіду|Жоржа Помпіду]] вибраний президентом республіки і знаходився на цій посаді один повний семирічний термін. Під час правління Жискара були зроблені масштабні державні проекти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць [[TGV]] і будівництво [[АЕС]]). Лауреат [[Премія Нансена|премії]] [[Фрітьйоф Нансен|Нансена]] [[1979]] року. Проте в другій половині його терміну почалася значна економічна криза, що зупинила стабільне зростання французької економіки і закінчила «славне тридцятиліття». |
Після кончини [[Жорж Помпіду|Жоржа Помпіду]] вибраний президентом республіки і знаходився на цій посаді один повний семирічний термін. Під час правління Жискара були зроблені масштабні державні проекти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць [[TGV]] і будівництво [[АЕС]]). Лауреат [[Премія Нансена|премії]] [[Фрітьйоф Нансен|Нансена]] [[1979]] року. Проте в другій половині його терміну почалася значна економічна криза, що зупинила стабільне зростання французької економіки і закінчила «славне тридцятиліття». |
||
Версія за 10:35, 13 вересня 2021
Валері Жискар д’Естен | |
---|---|
20-й президент Французької республіки | |
27 травня 1974 — 21 травня 1981 | |
Попередник | Ален Поер (тимчасовий) |
Наступник | Франсуа Міттеран |
Нині на посаді | |
Співкнязь Андорри | |
27 травня 1974 — 21 травня 1981 | |
Народився |
2 лютого 1926 Кобленц, Німеччина |
Помер |
2 грудня 2020 (94 роки) Омон, Франція |
Похований | Отон |
Відомий як | державний діяч |
Місце роботи | Inspection générale des financesd |
Країна | Франція |
Alma mater | Політехнічна школа, ліцей Людовика Великого, Національна школа адміністрації (1951) і ліцей Жансон-де-Саї |
Політична партія | UMP (з 2002) |
Батько | Edmond Giscard d'Estaingd[1] |
Мати | May Bardouxd[1] |
У шлюбі з | Анн-Еймон Соваж де Брант |
Діти | Louis Giscard d'Estaingd, Valérie-Anne Giscard d'Estaingd, Henri Giscard d'Estaingd і Jacinte Giscard d'Estaingd |
Релігія | католицька церква |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Валері Жискар д'Естен (фр. Valéry Giscard d'Estaing; 2 лютого 1926, Кобленц, Німеччина — 2 грудня 2020, Омон, Франція) — президент Французької республіки (П'ята республіка), 1974—1981. Правоцентристський політик.
Життєпис та політична діяльність
Після кончини Жоржа Помпіду вибраний президентом республіки і знаходився на цій посаді один повний семирічний термін. Під час правління Жискара були зроблені масштабні державні проекти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць TGV і будівництво АЕС). Лауреат премії Нансена 1979 року. Проте в другій половині його терміну почалася значна економічна криза, що зупинила стабільне зростання французької економіки і закінчила «славне тридцятиліття».
Жискар д'Естен, що не належав до голлістських партій, почав переглядати деякі аспекти зовнішньої політики голлізму. При ньому Франція поступово почала повертатися у військові структури НАТО, підтримавши рішення Ради НАТО розвернути в Європі американські ракети середньої і малої дальності. Прем'єр-міністр Франції Раймон Барр проголосив «політику жорсткої економії», що призвело до скорочення програм фінансування французького впливу за кордоном, зокрема — в країнах Тропічної Африки. В кінці правління Жискара критики звинувачували його в авторитаризмі, відмові від компромісів і прагненні фактично перетворити уряд на своє «ближнє коло». Це відштовхнуло від нього багатьох правих.
У 1981 балотувався на другий термін, але в другому турі програв Франсуа Міттерану. Жискар звинуватив в цій поразці свого екс-прем'єра голліста Жака Ширака (попередника Барра), який виставив свою кандидатуру на цих виборах, відібравши у президента частину голосів і, не пройшовши в другий тур, не закликав своїх прихильників голосувати за Жискара. Згодом, коли Ширак вже став сам президентом (у 1995), Жискар завжди виступав критиком його політики.
У 2003 обраний членом Французької академії, з 2004 бере участь в засіданнях Конституційної ради Франції (хоча її членом є довічно ще з 1981 як екс-президент, але до цього займав виборні пости, несумісні згідно із законом з місцем в Раді).
Учасник розробки Європейської конституції. Супротивник прийняття Туреччини в Євросоюз. Перед виборами-2007 підтримав Ніколя Саркозі, що викликало дискусію, оскільки Жискар як член Конституційної ради має деякі обмеження на публічні висловлювання (аналогічна критика була пов'язана і з його виступами на підтримку Європейської конституції перед референдумом).
Французи називають його l'Ex (Екс) — впродовж чверті століття, з 1981 по 2007 рік, він був єдиним екс-президентом, що жив (за винятком декількох місяців в 1995—1996, між відходом Міттерана з свого поста і його кончиною). У 2004 році Жискар побив рекорд Еміля Лубе по найдовшому перебуванню в статусі екс-президента (Лубе прожив 23 роки після того, як покинув посаду).
Постійний член Більдерберзької групи.
2020-го року 37-літня німецька журналістка подала скаргу до прокуратури Парижу на Валері, вона звинувачує його в тому, що тоді 92-літній політик під час інтерв'ю поклав руку їй на сідницю. Подібні дії за законом Франції караються позбавленням волі до двох років та штрафом у 30 тис. євро[2].
Примітки
- ↑ а б Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ Екс-президенту Франції загрожує відповідальність за сексуальні домагання - Le Monde. РБК-Украина (рос.). Процитовано 7 травня 2020.
Джерела
Посилання
- (фр.) Personal blog of Valéry Giscard d'Estaing
- (фр.) Biography on the French National Assembly website
- (фр.) First and second-round results of French presidential elections
Література
- Кривонос Р. А., Маковський С. О. В. Жискар Д'Естен // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 162—163.
- Р. Л. Кривонос. Жискар д'Естен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Попередник: | Президент Франції |
Наступник: |
Жорж Помпіду |
Франсуа Міттеран |
|
|
|
- Народились 2 лютого
- Народились 1926
- Померли 2 грудня
- Померли 2020
- Випускники Політехнічної школи
- Випускники ліцею Людовика Великого
- Випускники Національної школи адміністрації (Франція)
- Кавалери ланцюга ордена Карлоса III
- Нагороджені Великим Хрестом ордена «За заслуги» (Франція)
- Кавалери Воєнного хреста 1939—1945
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста із зіркою та плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед ФРН»
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Кавалери ордена Ізабелли Католички з ланцюгом
- Кавалери Великого хреста ордена Ізабелли католички
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Лауреати міжнародної премії імені Карла Великого
- Лауреати премії Нансена
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена «За заслуги перед землею Баден-Вюртемберг»
- Президенти Франції
- Князі Андорри
- Голови Європейської ради
- Валері Жискар д'Естен
- Уродженці Кобленца
- Члени Французької академії
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Політики П'ятої французької республіки
- Люди на марках
- Померли від COVID-19