Сушко Костянтин Іванович

Костянтин Сушко
Костянтин Іванович Сушко
Ім'я при народженні	Костянтин Іванович Сушко
Народився	5 жовтня 1946(1946-10-05) (77 років) Бабине, Херсонська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, журналіст
Мова творів	українська, російська
Напрямок	природа, історія
Жанр	оповідання, роман, повість, публіцистика
Magnum opus	«Інспектор Хорс»
Премії	«За розвиток Запорізького краю» Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності‎

|Lib=

Костянти́н Іва́нович Сушко (нар. 5 жовтня 1946 року в селі Бабина, Верхньорогачицького району, Херсонської області) —український письменник-прозаїк, публіцист і журналіст, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, лауреат премії імені І.Франка.

Біографія

Костянтин Сушко народився 5 жовтня 1946 року в селі Бабина, Верхньорогачицького району, Херсонської області, у сім'ї колгоспників. 1962 року виїхав до Запоріжжя. Там закінчив середню школу. Працював теслею, токарем, формувальником. З 1965-го по 1968 роки служив у радянському війську. Звільнившись у запас, працював слюсарем-складальником, згодом закінчив філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту зі спеціальності «Російська мова та література».

Із 1972-го — на журналістській роботі. Працював кореспондентом, старшим кореспондентом, завідувачем відділу газети «Комсомолець Запоріжжя», редактором багатотиражної газети «Днепростроевец». 1989 року започаткував першу в області профспілкову газету «Выбор». 1992—1999 — головний редактор газети «Запорозька Січ». 1999—2005 — на творчих хлібах. З березня 2005 року по жовтень 2007-го — генеральний директор Національного заповідника «Хортиця».

Друкувався в газетах «Червоний промінь», «Ленинское знамя», «Комсомолець Запоріжжя», «Индустриальное Запорожье», «Запорізька правда», «Молодь України», «Комсомольское знамя», «Комсомольская правда», «Радянська Україна», «Правда Украины», «Сільські вісті», «Известия», «Україна молода», «Слово Просвіти», «Літературна Україна»; в журналах «Вітчизна», «Україна», «Ранок», «Наука і суспільство», «Рідна природа», «Хортиця», «Свята справа», «Журналіст України», «Журналист», «Вокруг света»…

Література

Автор книжок

• «Міраж» (1978), «Заповедное Запорожье» (1981), «Все могло быть иначе" (1984), "Наедине с Хортицей" (1986), «В степи заповедной» (1988), «По Хортице» (1989), «Поздняя тропа» (1989), «Час сподівань» (1992), «Вітер — на крила» (1994), «Хортица открывает тайны» (1999), «Острів Хортиця» (2001), «Двоє серед тиші» (2002), «Тени забытых городов» (2003), «Стежка на Хортиці» (2004), «Я вибираю Хортицю» (2004), «Віщий Степ» (2004), «Дев'ять молитов у серпні» (2006), «Наодинці з Хортицею» (2007), «Зелений Мій Дім» (2008), «Бентежна Хортиця» (2008), «Князь Дмитро Вишневецький та інше…» (2009), «Інспектор Хорс» (2010), «Ойкумена» (2011), «Хортиця — Острів Святилищ» (2013), «У згонах» (2014), «Закодований час» (2014), "трансМІСІЯ СЛОВА" (2016), "Заворожений острів" (2016), "Лови на Слові" (2017), "Terra grata -- земля бажана" (2017-18), "Людина й Острів" (2018), "Звідкіль на Хортиці дуби?" (2020), "Якби ж! / Отож..." (2021)

Нагороди

Нагороди: звання «Золоте перо» за 1976 і 1979 роки (Спілка журналістів), медалі «За розвиток Запорізького краю», «Мистецький Олімп України», «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України, Почесна Грамота й медаль Верховної Ради України, лауреат Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності‎ (2003).

Посилання

• Україна молода: «Директор Хортицi та його баби»

Інтерв'ю

• Українська альтернатива: Костянтин СУШКО: «СВОГО ЧАСУ ЛЮДСТВО ПОВЕРНУЛО НЕ ТУДИ…»
• КОСТЯНТИН СУШКО: «ХОРТИЦЯ — НАЙСВІТЛІШЕ, З ЧИМ ПОВ'ЯЗАЛА МЕНЕ ДОЛЯ»‎