Нерівність Єнсена: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
SieBot (обговорення | внесок)
м робот додав: es:Desigualdad de Jensen
TXiKiBoT (обговорення | внесок)
Рядок 87: Рядок 87:


[[ar:متراجحة ينسن]]
[[ar:متراجحة ينسن]]
[[bg:Неравенство на Йенсен]]
[[cs:Jensenova nerovnost]]
[[cs:Jensenova nerovnost]]
[[de:Jensensche Ungleichung]]
[[de:Jensensche Ungleichung]]

Версія за 10:07, 19 листопада 2009

Нерівність Йєнсена — зв'язує визначений інтеграл опуклої функції та значення цієї функції від інтеграла. Вона була доведена данським математиком Йоганом Єнсеном у 1906 році.[1]

Дискретний випадок

Для дійсної опуклої функції φ, та чисел x1, x2,...,xn з її області визначення та додатніх чисел ai, справджується:

нерівність міняє знак, коли φ — ввігнута функція.

Частковим випадком є:

Позначивши отримаємо еквівалентне формулювання:

де:


За допомогою нерівності Йєнсена в даному вигляді можна довести:


Імовірнісне формулювання

Нехай простір імовірностей, і — визначена на ньому випадкова величина. Нехай також — інтегровна опукла функція. Тоді

,

Де - математичне очікування.

Більш загально теорему можна сформулювати для умовного математичного очікування.

Нехай додатково маємо - під-σ-алгебра подій. Тоді

,

де позначає умовне математичне очікування відносно σ-алгебри .


Доведення

Дискретний випадок

Якщо λ1 і λ2 - два довільні додатні дійсні числа, такі що: λ1 + λ2 = 1 тоді враховуючи опуклість маємо

Цю нерівність можна узагальнити: якщо λ1, λ2, ..., λn є додатніми дійсними числами, такими що λ1 + ... + λn = 1, тоді

для будь-яких x1, ..., xn.

Дискретний випадок нерівності Єнсена може бути доведений методом математичної індукції. Згідно припущення індукції твердження справедливе для n = 2. Припустимо воно справедливе для певногго даного n і потрібно довести нерівність для n + 1. Принаймі одне λi є строго додатнім, припустимо(без втрати загальності) λ1. За означенням опуклості:

Оскільки , до другого доданку правої сторони останньої формули можна застосувати припущення індукції, після чого отримуємо бажаний результат.

Замітки

  1. Jensen, J. L. W. V. (1906). Sur les fonctions convexes et les inegalites entre les valeurs moyennes. Acta Mathematica. 30 (1): 175—193. doi:10.1007/BF02418571. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |author= та |last= (довідка)

Дивись також

Джерела

  • Э. Беккенбах, Р. Беллман (1965). Неравенства. Мир. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |city= (довідка)
  • Г.М. Фихтенгольц (1969). Курс дифференциального и интегрального исчисления. Наука. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |city= (довідка)