Вітренко Данило Родіонович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності |
|||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
У Північному корпусі та [[Північно-Західна армія (Російська Держава)|Північно-Західній армії]] — командир зведеного загону (Псковський і Волинський полки), у квітні 1919 року був здійснений у полковники, у липні 1919 року — у генерал-майори, у грудні 1919 року — начальник 3-ї піхотної дивізії. Під час осіннього наступу на Петроград його дивізія отримала наказ перерізати [[Миколаївська залізниця|Миколаївську залізницю]] в районі станції [[Тосно]]. Однак з незрозумілих причин він цей наказ не виконав, що дозволило червоному командуванню швидко перекинути до Петрограда численні резерви з Росії. Невиконання Вітренком цього наказу вважається однією з основних причин провалу наступу білих під командуванням [[Юденич Микола Миколайович|Юденича]] на Петроград. |
У Північному корпусі та [[Північно-Західна армія (Російська Держава)|Північно-Західній армії]] — командир зведеного загону (Псковський і Волинський полки), у квітні 1919 року був здійснений у полковники, у липні 1919 року — у генерал-майори, у грудні 1919 року — начальник 3-ї піхотної дивізії. Під час осіннього наступу на Петроград його дивізія отримала наказ перерізати [[Миколаївська залізниця|Миколаївську залізницю]] в районі станції [[Тосно]]. Однак з незрозумілих причин він цей наказ не виконав, що дозволило червоному командуванню швидко перекинути до Петрограда численні резерви з Росії. Невиконання Вітренком цього наказу вважається однією з основних причин провалу наступу білих під командуванням [[Юденич Микола Миколайович|Юденича]] на Петроград. |
||
Перебував на еміграції у [[Польща|Польщі]] |
Перебував на еміграції у [[Польща|Польщі]]. У березні 1927 був заарештований за підозрою в шпигунстві, в 1928 висланий польською владою в СРСР. Деякий час був ув'язнений у Москві. Був звільнений і протягом довгих років мандрував по глухих місцях Сибіру та Далекого Сходу, працював рахівником або обліковцем у радгоспах та ліспромгоспах. |
||
Помер [[16 березня]] [[1949|1949 року]] у Ленінграді. |
Помер [[16 березня]] [[1949|1949 року]] у Ленінграді. |
||
Поточна версія на 18:19, 24 листопада 2021
| Вітренко Данило Родіонович | |
|---|---|
| Народження |
26 грудня 1882 Borgustanskayad, П'ятигорський повітd, Терська область, Російська імперія |
| Смерть |
16 березня 1949 (66 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Освіта | Костянтинівське артилерійське училище |
Данило Родіонович Вітренко (1882–1949) — офіцер російської армії, пізніше служив в армії Української держави (1918), учасник Білого руху.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 26 декабря 1882 года в станиці Боргустанській Терської області. Син особистого дворянина.
Навчався у 2-й житомирській гімназії, Київському університеті (не закінчив) та Костянтинівському артилерійському училищі (1907). 1910 року — поручик 8-го кінно-артилерійського дивізіону.
У 1913 році витримав іспити до Миколаївської академії Генерального штабу, після закінчення якої з початком війни у серпні 1914 року був направлений до діючої армії. Служив у штабі 35-го армійського корпусу. У 1917 році — капітан, в.о. начальника штабу 35 армійського корпусу.
З 1918 перебував у гетьманській армії: помічник начальника оперативного відділу Головного управління Генштабу, 24 вересня 1918 був затверджений у чині військового старшини. Влітку 1918 року формував у Києві для Південної армії 53-й піхотний Волинський полк. Не встигнувши закінчити формування полку, відступив із німецькими військами до Польщі, звідки з кадрами полку на початку листопада 1918 прибув до Пскова.
У Північному корпусі та Північно-Західній армії — командир зведеного загону (Псковський і Волинський полки), у квітні 1919 року був здійснений у полковники, у липні 1919 року — у генерал-майори, у грудні 1919 року — начальник 3-ї піхотної дивізії. Під час осіннього наступу на Петроград його дивізія отримала наказ перерізати Миколаївську залізницю в районі станції Тосно. Однак з незрозумілих причин він цей наказ не виконав, що дозволило червоному командуванню швидко перекинути до Петрограда численні резерви з Росії. Невиконання Вітренком цього наказу вважається однією з основних причин провалу наступу білих під командуванням Юденича на Петроград.
Перебував на еміграції у Польщі. У березні 1927 був заарештований за підозрою в шпигунстві, в 1928 висланий польською владою в СРСР. Деякий час був ув'язнений у Москві. Був звільнений і протягом довгих років мандрував по глухих місцях Сибіру та Далекого Сходу, працював рахівником або обліковцем у радгоспах та ліспромгоспах.
Помер 16 березня 1949 року у Ленінграді.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вітренко Данило Родіонович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- Рутыч Н. Н. Белый фронт генерала Юденича: Биографии чинов Северо-Западной армии. // «Русский путь», 2002. — ISBN 5-85887-130-5.
- Белая борьба на Северо-Западе России. — М., Центрполиграф, 2003.