Івахни: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
зображення, уточнення
доповнення, оформлення
Рядок 1: Рядок 1:
{{Село України
{{Село України
| назва = Івахни
| назва = Івахни
| область = [[Черкаська область]]
| область = [[Черкаська область]]
| район = [[Уманський район]]
| район = [[Уманський район]]
| громада = [[Монастирищенська міська громада]]
| рада = [[Івахнянська сільська рада]]
| код КОАТУУ = 7123481501
| рада =
| код КОАТУУ = 7123481501
| розташування = Monastyryschynskyi.gif
| розташування = Monastyryschynskyi.gif
| mapx = 137
| mapx = 137
| mapy = 104
| mapy = 104
| засновано =18 століття <ref>[http://ukrssr.com.ua/cherkass/monastirish/ivahni-monastirishhenskiy УРЕ]</ref>
| засновано = 18 століття <ref>[http://ukrssr.com.ua/cherkass/monastirish/ivahni-monastirishhenskiy УРЕ]</ref>
| населення = 1122
| населення = 1122
| територія =
| територія =
| ref-територія =
| ref-територія =
| площа = 0
| площа = 0
| ref-площа =
| ref-площа =
| щільність = 0
| щільність = 0
| поштовий індекс = 19111
| поштовий індекс = 19111
| телефонний код = 4746
| телефонний код = 4746
| координати = {{coord|49|6|42|N|29|50|54|E|scale:30000_region:UA|display=inline,title}}
| координати = {{coord|49|6|42|N|29|50|54|E|scale:30000_region:UA|display=inline,title}}
| lat_deg = 49 || lat_min = 6 || lat_sec = 42
| lat_deg = 49|
| lon_deg = 29 || lon_min = 50 || lon_sec = 54
| lat_min = 6|
| висота = 217
| lat_sec = 42
| ref-висота =
| lon_deg = 29|
| водойма =
| lon_min = 50|
| lon_sec = 54
| адреса =Івахни, вул. Перемоги, 29
| висота = 217
⚫
| сільський голова = Кобзар Віктор Леонідович
| ref-висота =
⚫
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.07.2009&rf7571=38168 картка]
| прапор =
| водойма =
| герб =
| адреса = Івахни, вул. Перемоги, 29
⚫
| сільський голова = Кобзар Віктор Леонідович
⚫
| відстань о =
⚫
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.07.2009&rf7571=38168 картка]
⚫
| ref-відстань о =
| відстань р =
| прапор =
| герб =
⚫
| ref-відстань р =
| станція =
| відстань о =
| відстань ст =
| ref-відстань о =
⚫
| відстань р =
⚫
|зображення=Івахни. В'їзд.jpg}}
⚫
| ref-відстань р =
| станція =
⚫
| відстань ст =
⚫
| зображення = Івахни. В'їзд.jpg
}}


'''Івахни́'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Уманський район|Уманському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]]. У селі мешкає 1122 людей.
'''Івахни́'''&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Уманський район|Уманському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]] у складі [[Монастирищенська міська громада|Монастирищенської міської громади]]. Розташоване на обох берегах річки [[Гірський Тікич]] (притока р. [[Тікич]]) за 15 км на північ від міста [[Монастирище]] та за 29 км від автошляху {{Автошлях М|05}}. Населення становить 1122 людини.


== Галерея ==
== Галерея ==
Рядок 51: Рядок 57:
Файл:Івахни. Пам'ятний знак на честь радянських воїнів (2).jpg|Пам'ятний знак на честь воїнів-визволителів
Файл:Івахни. Пам'ятний знак на честь радянських воїнів (2).jpg|Пам'ятний знак на честь воїнів-визволителів
</gallery>
</gallery>

== Історія ==
На землях Івахнів знаходиться 13 курганів скіфської (3 тисячі років тому) та ямної (4 тисячі років тому) культур. Розташовані вони по периметру трьох лісових смуг зліва від дороги Івахни-Долинка.

Б. Бидловський розкопав 2 кургани ще до революції. Один із них (№ 2) виявився похо­ванням ямної культури (тут лежали скрюче­ний кістяк та дворучна амфора, кістяний молоточок та кружок бронзової бляшки з діркою). Кістяний молоточок знаходиться в Уманському музеї. Другий курган (№ 3) — скіфська поховальна камера: квадрат 4,2 м х 4.2 м глибиною 1.4 м. а в ньому шестигран­ник викладений дубовими колодами, де зна­ходилися 10 людських кістяків. Біля них зна­ходився ліплений баняк.

Заснували село два вільних поселенці по імені Івани. В давні часи це ім'я озвучувалося як Івахну. Тому й поселення стали називати Івахни з наголо­сом на другому складі, що означало поселен­ня двох Іванів. У розмовній мові наго­лос з часом перекочував з першого складу на третій, і ми одержати сучасну назву — Івахни. Оскільки село і нині складається з двох час­тин, можна припустити, шо один із Іванів осів на правому березі річки, другий — на лівому. Біля них з часом з'явилися інші посе­ленці. Відбулася ця подія, вірогідно, між 1550 р. та 1600 р.

Як пише дослідник Л. Похилевич, в кінці 1700-х років землі лівого берега Івахнів належали князю Йосифу (Йозефу) Красицькому, а правого стали власністю Іполита Рогозин­ського. Йосиф Красицький ще до реформи 1861 року продав 396 десятин землі лівого берега Івахнів та Яцковицю Вікентію Вержбицькому, який побудував маєток. Його спад­коємцем ще до реформи став син Г. В. Вержбицький. А за дочкою Казимірою залишив 1300 десятин лівого берега — посаг зятю Підгорському.

Обидві частини села в 1912 р. мали 429 дворів (до реформи — 183), у них селян — 2360 осіб.

Церкву в Івахнах побудували в 1752 р. на Михайла. При ній пізніше існувала церковна школа грамоти. На греблі працював млин, на околицях — 4 вітряки заможніших селян, корчма, слюсарна майстерня заводу, 5 кузень. Торгівля знаходилася в руках восьми єврей­ських родин.

На долю частини селян вплинуло будів­ництво в Цибулеві цукрового заводу в 1876 р. Під його забудову Рогозинські віддали 26 десятин івахнянських земель. Збудували цехи, казарму на 250 робітників та спеціалістів, медпункт на 6 ліжок; перегородили річку Цибулівка двома греблями з водяними мли­нами, утворили ставки.

В економії Рогозинських вирощували насіння цукрових буряків, утримували поля зрошення, кагатне та фільтраційне поля, воловню, майстерню. Під ставки потрапила частина селянських земель. Їх оформили як оренду пана Рогозинського.

Будівництво заводу, а потім його експлуа­тація вимагали спеціалістів з багатьох нап­рямів цукрового виробництва, будівельної справи, транспортного обслуговування. З то­го часу окремі івахняни стали робітниками, будівельниками, чумаками. А на цукрових плантаціях у літню пору знаходило роботу чимало жінок та дівчат навколишніх сіл.

У 1896 р. біля заводу вже існувало 11 інди­відуальних дворів спеціалістів, в яких прожи­вало 98 жителів. Робітники інших сіл жили в гуртожитку. В 1907 р. завод виробляв 650 тис. пудів цукру.

У роки столипінських реформ (1908-1912 рр.) чимало селян покинуло село та поїхало до Америки.

За адміністративним поділом Івахни були частиною Лукашівської волості Липовецького повіту Київської губернії.

У 1916 р. маєток Підгорських згорів.

На підставі закону від 5 лютого 1920 року сільська рала разом з комітетами бідноти розпочала поділ земель Підгорських та Рогозинськнх, націоналізували залишки економій, їх землі, поміщицький млин тощо.

У 1922 р. на частині поміщицьких земель влада утворила відділки Цибулівського буря­корадгоспу в Яцковиці, Балці, Іванчику, Новосілці, Копіюваті. Центральною садибою і технічною базою стала колишня економія Рогозинських в Івахнах (так звана майс­терня).

У 1923 р. запроваджено новий адміністра­тивний поділ: замість Лукашівської та Цибулівської волостей утворили Цибулівський район Уманської округи, який про­існував до 1928 р., а потім став частиною Монастирищенського району. Івахнянська сіль­ська рада входила до складу обох районів.

У 20-30 роки відбулися позитивні зміни у зростанні освітнього й у якійсь мірі культур­ного рівнів селян. Уже в 1921 р. замість церковнопарафіяльної школи діяла перша радянська початкова школа на 4 класи.

Під час Голодомору 1933 року в Івахнах вимерло найбільше людей від усіх інших поселень району — 1014 чоловік.

У 1937 р. репресували 34 "ворогів народу", з яких трьох було розстріляно. Реабілітували всіх посмертно у 1959-1960-х рр.

На початку Другої світової війни (22-23 червня) на фронт пішли  223 особи. На початку серпня в селі з’явилися пред­ставники окупаційної влади. В селі розстріляли 12 мешканців та ще три загинули від сна­рядів. Спалили половину вулиці за відмову їхати до Німеччини, окремі селяни одержали поранення.

9 березня 1944 р. село остаточно визволила 133-я стрілецька дивізія полковника Казишвілі.

Більше 1200 солдатів та офіцерів загинули при визволенні Івахнів. З них у братській могилі захоронено 1118. Не повернулися з фронтів 137 одно­сельчан.

У 1950-1960 рр. івахняни спорудили два пам'ятники: один на братській могилі, інший - загиблим односельцям. У 1983 р. їх замінили на меморіальний комплекс, де увічнено па­м'ять і визволителів, і земляків.

На честь 30-річчя Перемоги на розвилці доріг Івахни-Лукашівка-Долинка на па­горбі встановлено пам'ятну гармату, яку піз­ніше замінили на самохідну артилерійську установку.


== Відомі особистості ==
== Відомі особистості ==
Рядок 62: Рядок 117:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

== Література ==

* Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області/ І. І. Волошенко. — Монастирище: [б.в.], 2003. — 464 с.


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 11:54, 2 грудня 2021

село Івахни
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Громада Монастирищенська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 18 століття [1]
Населення 1122
Площа 0 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19111
Телефонний код +380 4746
Географічні дані
Географічні координати 49°06′42″ пн. ш. 29°50′54″ сх. д. / 49.11167° пн. ш. 29.84833° сх. д. / 49.11167; 29.84833Координати: 49°06′42″ пн. ш. 29°50′54″ сх. д. / 49.11167° пн. ш. 29.84833° сх. д. / 49.11167; 29.84833
Середня висота
над рівнем моря 		217 м
Місцева влада
Адреса ради Івахни, вул. Перемоги, 29
Сільський голова Кобзар Віктор Леонідович
Карта
Івахни. Карта розташування: Україна
Івахни
Івахни
Івахни. Карта розташування: Черкаська область
Івахни
Івахни
Мапа
Мапа

CMNS: Івахни у Вікісховищі

Івахни́ — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області у складі Монастирищенської міської громади. Розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич (притока р. Тікич) за 15 км на північ від міста Монастирище та за 29 км від автошляху М05. Населення становить 1122 людини.

Галерея

  • Сільська рада і пошта
    Сільська рада і пошта
  • Школа
    Школа
  • Дитсадок
    Дитсадок
  • Будинок культури
    Будинок культури
  • Амбулаторія
    Амбулаторія
  • Магазин
    Магазин
  • Церква
    Церква
  • Ставок на річці Гірський Тікич
    Ставок на річці Гірський Тікич
  • Братська могила і пам'ятник односельчанам
    Братська могила і пам'ятник односельчанам
  • Пам'ятний знак на честь воїнів-визволителів
    Пам'ятний знак на честь воїнів-визволителів

Історія

На землях Івахнів знаходиться 13 курганів скіфської (3 тисячі років тому) та ямної (4 тисячі років тому) культур. Розташовані вони по периметру трьох лісових смуг зліва від дороги Івахни-Долинка.

Б. Бидловський розкопав 2 кургани ще до революції. Один із них (№ 2) виявився похо­ванням ямної культури (тут лежали скрюче­ний кістяк та дворучна амфора, кістяний молоточок та кружок бронзової бляшки з діркою). Кістяний молоточок знаходиться в Уманському музеї. Другий курган (№ 3) — скіфська поховальна камера: квадрат 4,2 м х 4.2 м глибиною 1.4 м. а в ньому шестигран­ник викладений дубовими колодами, де зна­ходилися 10 людських кістяків. Біля них зна­ходився ліплений баняк.

Заснували село два вільних поселенці по імені Івани. В давні часи це ім'я озвучувалося як Івахну. Тому й поселення стали називати Івахни з наголо­сом на другому складі, що означало поселен­ня двох Іванів. У розмовній мові наго­лос з часом перекочував з першого складу на третій, і ми одержати сучасну назву — Івахни. Оскільки село і нині складається з двох час­тин, можна припустити, шо один із Іванів осів на правому березі річки, другий — на лівому. Біля них з часом з'явилися інші посе­ленці. Відбулася ця подія, вірогідно, між 1550 р. та 1600 р.

Як пише дослідник Л. Похилевич, в кінці 1700-х років землі лівого берега Івахнів належали князю Йосифу (Йозефу) Красицькому, а правого стали власністю Іполита Рогозин­ського. Йосиф Красицький ще до реформи 1861 року продав 396 десятин землі лівого берега Івахнів та Яцковицю Вікентію Вержбицькому, який побудував маєток. Його спад­коємцем ще до реформи став син Г. В. Вержбицький. А за дочкою Казимірою залишив 1300 десятин лівого берега — посаг зятю Підгорському.

Обидві частини села в 1912 р. мали 429 дворів (до реформи — 183), у них селян — 2360 осіб.

Церкву в Івахнах побудували в 1752 р. на Михайла. При ній пізніше існувала церковна школа грамоти. На греблі працював млин, на околицях — 4 вітряки заможніших селян, корчма, слюсарна майстерня заводу, 5 кузень. Торгівля знаходилася в руках восьми єврей­ських родин.

На долю частини селян вплинуло будів­ництво в Цибулеві цукрового заводу в 1876 р. Під його забудову Рогозинські віддали 26 десятин івахнянських земель. Збудували цехи, казарму на 250 робітників та спеціалістів, медпункт на 6 ліжок; перегородили річку Цибулівка двома греблями з водяними мли­нами, утворили ставки.

В економії Рогозинських вирощували насіння цукрових буряків, утримували поля зрошення, кагатне та фільтраційне поля, воловню, майстерню. Під ставки потрапила частина селянських земель. Їх оформили як оренду пана Рогозинського.

Будівництво заводу, а потім його експлуа­тація вимагали спеціалістів з багатьох нап­рямів цукрового виробництва, будівельної справи, транспортного обслуговування. З то­го часу окремі івахняни стали робітниками, будівельниками, чумаками. А на цукрових плантаціях у літню пору знаходило роботу чимало жінок та дівчат навколишніх сіл.

У 1896 р. біля заводу вже існувало 11 інди­відуальних дворів спеціалістів, в яких прожи­вало 98 жителів. Робітники інших сіл жили в гуртожитку. В 1907 р. завод виробляв 650 тис. пудів цукру.

У роки столипінських реформ (1908-1912 рр.) чимало селян покинуло село та поїхало до Америки.

За адміністративним поділом Івахни були частиною Лукашівської волості Липовецького повіту Київської губернії.

У 1916 р. маєток Підгорських згорів.

На підставі закону від 5 лютого 1920 року сільська рала разом з комітетами бідноти розпочала поділ земель Підгорських та Рогозинськнх, націоналізували залишки економій, їх землі, поміщицький млин тощо.

У 1922 р. на частині поміщицьких земель влада утворила відділки Цибулівського буря­корадгоспу в Яцковиці, Балці, Іванчику, Новосілці, Копіюваті. Центральною садибою і технічною базою стала колишня економія Рогозинських в Івахнах (так звана майс­терня).

У 1923 р. запроваджено новий адміністра­тивний поділ: замість Лукашівської та Цибулівської волостей утворили Цибулівський район Уманської округи, який про­існував до 1928 р., а потім став частиною Монастирищенського району. Івахнянська сіль­ська рада входила до складу обох районів.

У 20-30 роки відбулися позитивні зміни у зростанні освітнього й у якійсь мірі культур­ного рівнів селян. Уже в 1921 р. замість церковнопарафіяльної школи діяла перша радянська початкова школа на 4 класи.

Під час Голодомору 1933 року в Івахнах вимерло найбільше людей від усіх інших поселень району — 1014 чоловік.

У 1937 р. репресували 34 "ворогів народу", з яких трьох було розстріляно. Реабілітували всіх посмертно у 1959-1960-х рр.

На початку Другої світової війни (22-23 червня) на фронт пішли  223 особи. На початку серпня в селі з’явилися пред­ставники окупаційної влади. В селі розстріляли 12 мешканців та ще три загинули від сна­рядів. Спалили половину вулиці за відмову їхати до Німеччини, окремі селяни одержали поранення.

9 березня 1944 р. село остаточно визволила 133-я стрілецька дивізія полковника Казишвілі.

Більше 1200 солдатів та офіцерів загинули при визволенні Івахнів. З них у братській могилі захоронено 1118. Не повернулися з фронтів 137 одно­сельчан.

У 1950-1960 рр. івахняни спорудили два пам'ятники: один на братській могилі, інший - загиблим односельцям. У 1983 р. їх замінили на меморіальний комплекс, де увічнено па­м'ять і визволителів, і земляків.

На честь 30-річчя Перемоги на розвилці доріг Івахни-Лукашівка-Долинка на па­горбі встановлено пам'ятну гармату, яку піз­ніше замінили на самохідну артилерійську установку.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Див. також

Примітки

  1. ↑ УРЕ

Література

  • Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області/ І. І. Волошенко. — Монастирище: [б.в.], 2003. — 464 с.

Посилання

Шаблон:Інші проекти

Міста
Смт
Селища
Села
Герб Черкаської області Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івахни&oldid=33938771