Людські ресурси: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Andrew J.Kurbiko перейменував сторінку з Людський ресурс на Людські ресурси поверх перенаправлення
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
Рядок 1: Рядок 1:
'''Людські́ ресу́рси''', також часто '''HR''' (від {{lang-en|Human Resources}})&nbsp;— сукупність [[робітник]]ів з [[кваліфікація|кваліфікацією]] до розробки або підтримки [[продукт]]у або [[сервіс]]у<ref name="ефективна_економіка">[http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2728 Фінансове забезпечення освітньої складової інтелектуального потенціалу людських ресурсів України]</ref>.
'''Людські́ ресу́рси''', також часто '''HR''' (від {{lang-en|Human Resources}})&nbsp;— сукупність [[робітник]]ів з [[кваліфікація|кваліфікацією]] до розробки або підтримки [[продукт]]у або [[сервіс]]у<ref name="ефективна_економіка">{{Cite web |url=http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2728 |title=Фінансове забезпечення освітньої складової інтелектуального потенціалу людських ресурсів України |accessdate=15 серпня 2015 |archive-date=23 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150923233246/http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2728 }}</ref>.


== Загальний огляд ==
== Загальний огляд ==

Версія за 11:27, 13 квітня 2022

Людські́ ресу́рси, також часто HR (від англ. Human Resources) — сукупність робітників з кваліфікацією до розробки або підтримки продукту або сервісу[1].

Загальний огляд

Походження терміна

Економіст Джон Коммонс використав термін «людський ресурс» в своїй книзі 1893 року Розподіл багатств (англ. The Distribution of Wealth), але далі його не розвинув. Поняття «людського ресурсу» було у вжитку впродовж 1910-20-х років у тому розумінні, що робітників сприймали як вид капітальних активів. Уперше в сучасному розумінні поняття «людського ресурсу» використав економіст Едвард Бакке[en] у своїй доповіді 1958 року[2].

Поняття на практиці

Корпорації традиційно бачили робітників, як активи підприємства, чия вартість збільшується за допомогою подальшого тренування та розвитку[en][3]. Компанії зазвичай застосовують широкий діапазон методів управління персоналом, щоб капіталізувати ці «людські активи».

При управлінні людськими ресурсами зазвичай беруть до уваги три основні речі:

  1. Демографія: характеристики населення/робочої сили, наприклад, вік, стать або соціальний статус. Ці показники можуть вплинути на розмір пенсії, умови страхування тощо.
  2. Різноманітність: розподіл серед населення/на робочому місті. Захисники «різноманітності на робочому місті» стверджують що вона є відбитком структури самого суспільства з точки зору раси, статі, сексуальної орієнтації тощо.
  3. Уміння та кваліфікація: коли промисловість переходить від ручної праці до більш пов'язаної з управлінням, зростає потреба у висококваліфікованих випускниках вишів. Якщо ринок робочої сили «обмежений» (наприклад, не вистачає працівників, щоб виконувати якусь роботу), то роботодавці мусять змагатися за працівників, пропонуючи їм фінансову винагороду, вкладаючи гроші в їх добробут тощо.

Див. також

Примітки

  1. Фінансове забезпечення освітньої складової інтелектуального потенціалу людських ресурсів України. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 15 серпня 2015.
  2. Kaufman, Bruce E. (2008). Managing the Human Factor: The Early Years of Human Resource Management in American Industry. Ithaca, New York: Cornell University Press. с. 312n28.
  3. Elwood F. Holton II, James W. Trott, Jr., 1996, Trends Toward a Closer Integration of Vocational Education and Human Resources Development, Journal of Vocational and Technical Education, Vol. 12, No. 2, p7