Регбіліг

Нападник намагається пройти двох захисників

Регбіліг (регбі-ліг, англ. rugby-league) — контактна командна гра з овальним м'ячем в яку грають на прямокутному полі дві команди по тринадцять гравців в кожній. Один з двох основних різновидів регбі, за десятиліття після розколу гри на регбіліг та регбі-юніон у 1895 році, правила регбіліг поступово змінювалися, що призвело в результаті до появи більш швидкого і видовищного спорту яким є регбіліг сьогодні.

Часто згадуваний як один з найскладніших і фізично найважчих серед будь-яких командних видів спорту в світі, основною метою в регбіліг є пронесення в руках або пробиття ногой м'яча до залікової лінії супротивника, де очки можуть бути зараховані за приземлення м'яча (так звана спроба, англ. try). Після виконання спроби, команді надається можливість виконати реалізацію (англ. conversion) — пробити м'яч по воротам супротивника, що дає можливість заробити додаткові очки. Команда супротивників намагається перешкодити атакуючій команді заробить очки, запобігаючи їх просуванню вперед шляхом повалення на землю і утримання (англ. tackle) гравця з м'ячем.

Найбільш поширена гра в регбіліг в Австралії, Англії, Новій Зеландії та Папуа-Нова Гвінея, де регбіліг є національним видом спорту. Франція та Уельс також мають професійні клуби. Нова Зеландія є поточним володарем Кубка Світу з 2008 року.

Гра ведеться на напів-професійному та аматорському рівні в ряді інших країн, таких як Самоа, Тонга, Сербія, Фіджі, Ірландія, Шотландія, Росія, Ліван, Німеччина, Японія, Сполучені Штати, Мальта і Ямайка.

Етимологія

Регбіліг бере свою назву від регбійної ліги, яку було створено в 1895 році як Northern Rugby Football Union, що відкололася від England's Rugby Football Union (RFU). Спочатку обидві організації грали за тими ж самими правилами, хоча Northern Union почав змінювати правила практично відразу, тим самим створюючи нову форму регбі. Подібним же чином відкололися фракції в пов’язаних з RFU регбійних спілках в Австралії та Новій Зеландії в 1907 і 1908, що перейменували себе в регбійні ліги і почали грати за правилами Northern Union. Northern Union пізніше змінив свою назву на Northern Rugby Football League в 1922 році (ще пізніше слово Northern зникло із назви) і, таким чином, з плином часу спорт став відомий як регбіліг.

Історія

Коріння гри в регбіліг можна простежити до ранньої історії футболу, до гри в м'яч, що має мало спільного з сучасними видами спорту. Також важливо зрозуміти як розвивались сучасні різновиди футболу і дві окремих частки футбольної історії.

У 19 столітті в Англії, гра в футбол була найбільше поширена в приватних школах. Кожна школа мала свої власні правила, залежно від того яке ігрове поле було в наявності. Правила можуть бути поділені на ручну та ножну форми футболу. Ножна і ручна форми були кодифіковані пізніше Футбольною Асоціацією та Регбійним Футбольним Союзом (англ. Rugby Football Union), відповідно. Регбі веде своє походження зі школи з міста Регбі, Ворікшир, Англія.

У 1895 році розкол в регбі призвів до утворення Northern Rugby Football Union (NRFU). Хоча багато факторів зіграли певну роль в розколі, в тому числі успіхи робітничих команд з півночі Англії, в основному поділ було викликано рішенням RFU про забезпечення дотримання принципу аматорського спорту, запобігання "оплати за перерву" гравцям, які брали відпустку на роботі щоб грати в регбі. Команди з півночі, зазвичай, мали більше гравців з робітничого класу (шахтарі, працівникі млинів тощо), які не могли дозволити собі грати без цих компенсацій, на відміну від південних команд, в яких були й інші джерела доходів для підтримки аматорських принципів. Подібне ж відбувалось і в інших країнах. У 1895 році указ RFU про заборону гри в регбі на площадках де бралась плата за вхід, призвів до відомої зустрічі 29 серпня 1895. Двадцять два клуби (плюс Стокпорт, який вів переговори по телефону) зустрілися в The George Hotel, в Хаддерсфілді на заході Йоркшира і утворили "Northern Rugby Football Union". Протягом п'ятнадцяти років з тої першої зустрічі в Хаддерсфілді, понад 200 клубів залишили RFU щоб приєднатися до регбійної революції.

У 1897 році коридор (англ. line-out) було скасовано і в 1898 ліга перейщла на засади професіоналізму.

У 1906 році Північний Союз змінив свої правила, скоротивши команди з 15 до 13 гравців і замінивши сутичку (англ. scrum) що виконувалась після кожного утримання (англ. tackle) на розіграш м’яча (англ. play the ball).

Аналогічний розкол відбувся в Сіднеї, Австралія. Там 8 серпня 1907 року в Bateman's Hotel на George Street було створено Регбійну Лігу Нового Південного Уельса (англ. New South Wales Rugby Football League). В подальшому регбіліг набирала все більше популярності і зайняла місце регбі-юніон в якості основного різновида футбола в штатах Новий Південний Уельс і Квінсленд.

У 1954 році близько 120000 глядачів дивилися фінал Кубка Виклику (англ. Challenge Cup) в Англії, встановивши новий рекорд відвідуваності серед матчів з усіх різновидів регбі. Крім того, в 1954 році за ініціативою Франції було засновано Кубок світу з регбіліг, також вперше з усіх видів регбі.

У 1966 році міжнародна рада ввела правило, згідно з яким команді що володіє м’ячем було дозволено тричи розіграти м’яч і після четвертого утримання призначалась сутичка. Згодом у 1972 році кількість утримань було збільшено до шести і в 1983 році сутичку було замінено на перехід м’яча (англ. handover).

В 1967 було зіграно перші щонедільні професійні матчі з регбіліг.

В сезоні 1971-1972 Північної Регбійної Ліги у гри з’явились перщі спонсори - Джошуа Тетлі і Джон Плейєр.

Телебачення могло б мати величезний вплив на регбіліг в 1990-х, коли News Corporation Руперта Мердока наполегливо намагалась получити права на трансляцію в усьому світі. Адміністрація Суперліги, що належала цьому медіа-гіганту, зазнала чималих змін. У Європі це призвело до переходу спорту із зимового до літнього, що було продиктовано спробами Суперліги розширити свій ринок. В Австралії це призвело до так званої "війни Суперліги": довгих і дорогих судових процесів, що завдало значних збитків цьому виду спорту в надзвичайно конкурентних умовах спортивного ринку. У 1997 році в Австралії поруч одне з одним проводилися два змагання, після чого було сформовано мирну угоду у вигляді Національної Регбійної Ліги (NRL). З того часу NRL стала визнаним флагманом регбіліг у світі.

В Австралії в 2009, популярність регбіліг було підтверджено тим що телевізійні рейтинги регбіліг були вищими за рейтинги трансляцій іншіх різновидів футбола.

Правила

Метою в регбіліг є набрати більше очок, які зараховуються за спроби, голи та польові голи (англ. field goal або англ. drop goal), ніж команда супротивників протягом 80 хвилин гри. Якщо після обох половин гри, кожна з яких складається з сорока хвилин, рахунок рівний, може бути оголошено нічию, або гра може перейти в додатковий час у відповідності із правилом золотого очка, в залежності від формату відповідного змагання.

Спроба є найбільш поширеною формою набора очків, і команда, зазвичай, намагається заробити спробу просуваючись вперед та пробиваючи м’яч ногами, або передачами м’яча від гравця до гравця, щоб обійти оборону супротивників. За спробу зарахувється чотири очки, для цього м’яч повинен торкнутись землі в на гольовій лінії (англ. goal-line) команди супротивників або за нею. За гол забитий з реалізації або пенальті зараховується два очка. Польовий гол дає лише одне очко, такий гол може бути забито ударом по м’ячу між стійками воріт з ігри.

Пас в регбіліг можна передавати тільки назад, або в сторону. Тому партнери по команді повинні залишатися в стороні, не йдучи попереду гравця що тримає м'яч. Однак м'яч може бути пробито ногами вперед, але знову ж таки, якщо в цей момент інші гравці знаходяться попереду, вони вважаються поза грою. Утримання є ключовим компонентом регбіліг. Утримувати дозволяється тільки гравця що володіє м’ячем. Утримання вважається здійсненим коли просування гравця вперед зупинено, або його притиснено до землі. Після того як гравці атакуючої команди утримані шість разів, м’яч передається команді супротивників. Надійне володіння м’ячем також має важливе значення в регбіліг, тому що навіть найменша втрата контроля за м’ячем призводить до передачі м’яча суперникам.

Позиції гравців

Leeds Rhinos грають в 2008 році товариський матч проти Wakefield Trinity Wildcats на Headingley Stadium

Гравці на полі поділяються на нападників та захисників, хоча правила гри застосовуються до всіх гравців однаково. За кожною позицією закріплено постійний номер що дає можливість відрізнити її від інших позицій. Ці нимери допомагають визначити на якій позиції грає гравець. Системи нумерації гравців відрізняються залежно від того в якій країні проходить гра. В Австралії та Новій Зеландії кожному гравцю зазвичай дається номер, що відповідає їх позиції в грі. Однак, починаючи з 1996 року європейські команди мають можливість закріпити за гравцем конкретний номер, який він зберігає незалежно від позиції на якій грає, як і у футболі. Це означає що хоча лише сімнадцять гравців можуть бути заявлені в будь-якій команді регбіліг, номер 18 і більші також використовуються.

Заміни гравців допускаються і зазвичай використовуються коли гравець стомився або отримав пошкодження, хоча вони також можуть бути використані тактично. Кожній команді дозволено мати чотирьох запасних гравців, в Австралії та Новій Зеландії ці гравці мають регбійки з номерами від 14 до 17. Немає ніяких обмежень на те, хто з гравців має бути запасним, і замінені гравці можуть знову виходити в поле після наступної заміни. Як правило, дванадцять замін дозволено зробити кожній команді в будь-якій грі, хоча в NRL це число було скорочене до десяти перед початком сезона 2008 року. Якщо команда має поміняти гравців у зв'язку з правилом крові (англ. Blood Bin rule) або через травми, і це було в результаті неправомірних дій з боку протилежної команди, потерпіла команда не повинна використовувати одну з виділених замін шоб замінити гравця що має пошкодження.

Захисники

Гравці задньої лінії, зазвичай, менші, швидші і більш гнучкі, ніж форварди.

Нападники

Обов'язки нападників можна розділити на «звичайну гру» і «гру в сутичці» (англ. scrum play). Позиції форвардів традиційно називають згідно з позицією гравця в сутичці яка завжди дорівнює позиції гравця в «звичайній грі», за винятком хукера.

Інтернет посилання

• Веб-сторінка Української федерації регбіліг