Ризаліт: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Xqbot (обговорення | внесок) м робот додав: li:Risaliet; косметичні зміни |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
* Советский энциклопедический словарь, Москва, 1986, «Советская энциклопедия» |
* Советский энциклопедический словарь, Москва, 1986, «Советская энциклопедия» |
||
{{Храмова архітектура}} |
|||
[[Категорія:Архітектура]] |
[[Категорія:Архітектура]] |
||
[[Категорія:Архітектурні елементи]] |
[[Категорія:Архітектурні елементи]] |
Версія за 07:42, 18 лютого 2010
Ризалі́т — частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху. Поширена думка, що назва цього елемента походить від італ. risalita — виступ. Але в італійській архітектурі ризаліт називається avancorpo.
Ризаліти зазвичай розташовані симетрично відносно центральної осі фасаду в його центральній, бічних або наріжних частинах. У горизонтальному перерізі ризаліт може бути прямокутним або у вигляді півкола.
За допомогою ризалітів пожвавлюється фасад будівлі, тому вони використовувались при будівництві палаців ще з часів ренесансу. Згодом застосовувались при будівництві адміністративних та цівільно-промислових споруд, а також багатоквартирних будинків.
Ро́зміри виступу ризаліту більше ніж товщина стіни будівлі (на відміну від кріповки, але менше ніж його загальна ширина (на відміну від крила).
Ризаліти стали окрасою фасадів замку в Підгірцях, дому митрополитів у Києві, палацу Потоцьких у Кристінополі (доба бароко), палацу в містечку Любинь (стиль рококо), палацу графів Реїв у Микулинцях (ампір). Ризаліти набули популярності серед архітекторів доби бароко та класицизму, а також у часи захоплення історичними стилями в кінці XIX — на початку XX століття .
Галерея
-
Ризаліт на фасаді головного корпусу Львівського Університету
-
Ягеллонський університет у Кракові (Польща)
-
Фасад з ризалітом. Будинок Тернопільської Міської Адміністрації
Джерела
- Словник іншомовних слів, Київ, 1977, «Головна редакція УРЕ»
- Советский энциклопедический словарь, Москва, 1986, «Советская энциклопедия»