In Extremo

In Extremo — німецький музичний гурт.

Суміш середньовічних мотивів і Року – річ сьогодні дуже популярна і така, що зажадалася. Саме за рахунок такої ось суміші і сталі відомі музиканти, що назвали свій колектив In Extremo.

Заснована група була в Берліні вокалістом Мішей Рейном (Mischa Rhein) no прізвиську Останній одноріг (Das Lezte Einhorn). Як і в інших відомих середньовічних груп з колишньої ГДР - The Inchtabokatables, Corvus Corax - інтерес до даного історичного періоду був закладений ще в школі. Ще з часів школи майбутнім учасникам групи наполегливо щепилася любов до середньовічної культури літературі, архітектурі і, звичайно, музиці. Буквально з другого класу було обов'язковим виконання народних, і серед них старовинних, пісень, відвідини замків і монастирів, всіляко заохочувалося виконання народної музики. Лідер і головний ідеолог In Extremo Майкл Рейн з 15 років грав в різних командах - Nr. 13, Einschlag і Noah... З останніми (причому в незмінному складі) він програв аж шість років, але жодного толку від їх музичних одкровень не було і в помині. Парадокс, але якщо у нас з падінням комуністичної імперії інтерес до всього раніше забороненому і до важкої музики, зокрема, зріс - таки до маразматичного абсурду, то після падіння берлінської стіни в Східній Німеччині музиканти виявилися без свого слухача! "Народ тоді був повністю сконцентрований виключно на собі. Адже відразу у нас помінялося все - закони, устрій життя..." - пояснює Майкл, якого міщанський, - правова перебудова і переоцінка цінностей практично не торкнулася. На рубежі минулого і нинішнього десятиліття "Ейнхорна" більше цікавило... середньовіччя! Точніше, середньовічна музика, зі всіма її невід'ємними атрибутами. Історією середніх століть Майкл захопився ще в школі, коли їх і "проходілі", і до початку 90 - х пристрасть по часах лицарів і інквізиції, міністрелей і мандрівників досягла свого апогею. У 1992 році він грав на ударних в своїй першій, скажімо так "середньовічній" групі, у складі якої була ціла духова секція! У цьому колективі Рейн пробув чотири роки, після чого вирішив, що він вже досить дозрів для власного проекту.

Почало групі поклали Томас і згаданий вище Майкл, коли їм в голову прийшла ідея поєднати середньовічну музику і Долю. Після падіння Берлінської стіни кожен з них став грати в різних групах, так доля-секція групи грала в Noah, Freygang і Tausendtonnen Obst. У 1994 році вони грали в рок-групі Noah, і запросили музикантів з фолк-колектіву Corvus corax для сесійної участі на концерті в тому, що був берлінському Franzklub. Це був просто спільний джем, наслідки якого зайшли досить далеко;). Саме завдяки змішенню стилів музикантам так сподобалася їх спільна творчість, що через рік відбувся їх другий концерт. Тоді за участю Айнхорна (як вокаліст і арфіст), гітариста "Thomas der Munzer", басиста "Die Lutter", барабанщика / перкуссионіста Райнера Моргенстерна (єдиний член групи, що не ховається за містичним псевдонімом) була записана пісня "Ai Vis Lo Lop". Після декількох змін складу з'явилися "Flex der Biegsame" (волинка, труби, флейта) і "Dr. Pymonte" (волинка, флейта), назва "In extremo" і в 1996 році почалися офіційні репетиції. Назву узяли тому, що "самі екстремальні, екстремально відносимося до своєї справи і хочемо принести людям екстремальне задоволення". З середини 1996 року грали на ринках, банкетах, в якихось замках і фортецях.

Першою піснею в музичній скарбничці групи стала Ai Vis Lo Lop. Записана вона була наступним складом Айнхорн (вокал, арфа), Thomas der Munzer (гітара), Die Lutter (бас), Райнер Моргенстерн (барабани, перкуссия). У ськоре до складу додалися Flex der Biegsame (волинка, труби, флейта) і Dr. Pymonte (волинка, флейта). Оскільки музиканти самі досить екстремальні люди, з екстремальним підходом до музики, то і назву для своєї групи вони придумали відповідне – In Extremo. Першим релізом групи став акустичний альбом “In Extremogold”, який спочатку замислювався як жарт. Так само готувався до виходу максі-сингл Der Galgan. Його копії були розіслані різним зацікавленим особам, але без результату. З концертами теж було погано.

Групі повезло, коли вокаліст Knorkator Стумпен запросив її в Franzklub... Група отримала суспільне визнання. Концерти In Extremo в цьому клубі були відмічені статтею в Rock hard. Залучала не лише музика In Extremo, але і їх сценічний образ - учасники колективу одягалися в старовинні вбрання і змальовували середньовічних бродячих артистів. Їх концерти буквально перетворилися після появи у складі талановитого музиканта і шоумена Жовтого Пфайффера (волинка, труби, флейта). Йеллоу Пфайфер (Yellow Pfeifer): "Ще в початковій школі я звірячо цікавився середньовіччям. На курсах в Карл Орффе я почав грати на прямій флейті, потім перейшов на інші інструменти". В давнину бродячі артисти виступали головним чином на міських ринкових площах. "Наша сценічна акробатика також прийшла з ринкових площ, оскільки раніше, щоб залучити людей, недостатньо було просто грати музику". Таким чином, кожен з музикантів набирався ігрової практики в основному на ринках і вулицях (Міша разом з деякими учасниками Corvus Corax працював вуличним музикантом) - інших можливостей для виступів в Східній Німеччині у них не було.

Треба сказати, що більшість учасників групи вийшли з вулиць. Всі вони в тій або іншій мірі були вуличними музикантами. Вуличні концерти були, мабуть, єдиним можливим варіантом для безвісних музикантів Східної Німеччини того часу.

В кінці 1997 року на виступі в Лейпцігу групу примітила представниця берлінського лейбла Veilklang Доро Петерс, що запропонувала свої послуги як менеджера. Весной під її керівництвом 1998-го був записаний ще один акустичний CD, "Hameln". Він знов розійшовся по друзях і редакціях журналів, причому попав і в Rock Hard. Вольф Рюдігер Мюльман написав, що та фірма, яка встигне підписати з ними контракт, незабаром потиратиме від радості руки. Всіх випередила Stars In The Dark і перший фолк-метальовій альбом "Weckt Die Toten", відразу ж отримав феноменальну популярність. Записаний всього за два тижні "Weckt die Toten!" мав скажений успіх, що змусило заметушитися і мажорні лейбли. В результаті групу швиденько перекупив Megalux/mercury. Під час туру, що послідував, по Німеччині 26 липня 1998 в містечку Руннебург поблизу Ерфурта був записаний концертний альбом "Die Verruckten Sind In Der Stadt", що вийшов обмеженим накладом. Відразу ж після закінчення туру почався запис нового альбому "Verehrt Und Angespien". Назву альбому Міхаель прокоментував так: "Ще вщент In Extremo разом з Чортом (Teufel) з Corvus Corax ми грали на вулицях. Ми співали пісні, грали середньовічну музику і виконували номери з моїми маріонетками. У одному з цих номерів йшлося про двох акторів, що виступали на королівському дворі. Самий молодший з них закохався в прекрасну принцесу і повинен був за це померти. Ця історія і відбита в назві альбому "Verehrt Und Angespien". З одного боку актори були бажаними гостями, з іншою знати переслідувала і навіть вбивала їх".

Відмітною особливістю вищеназваних альбомів є той факт, що, тексти пісень написані на латині, древнегерманськом, древнєїсландськом і старофранцузськом мовах. На думку групи, такі тексти як не можна більш личать середньовічному звучанню їх пісень. Тексти ж, як і на попередніх дисках, були написані на латині, древнегерманськом, древнєїсландськом і старофранцузськом мовах, через що часто не вилазять з бібліотек, шукаючи відповідні джерела. Група вважає, що саме ці древні мови краще всього личать їх музиці. Майкл Рейн ясно добився свого - пісні In Extremo максимально наближені до обожненого їм періоду історії людства. Частина текстів групи належить справжнім середньовічним авторам! "Ai Vis Lo Lop", наприклад, була написана в XIII столітті у Франції, "Hiemali Tempore" відноситься до XII століття, а "Two Sоstra" - це взагалі норвезький пам'ятник культури аж VIII століття! З інструментальною частиною теж все зрозуміло: арфи, труби, дзуськи, флейти, волинки, всілякі дзвіночки і ще маса різних дивовижних інструментів типа так званої никеларфи - якась подібність віолончелі з 16 струнами і звуком цілого струнного оркестру! Духова половина досконало навчилася виготовляти найрізноманітніші старовинні музичні інструменти, у тому числі і волинки, які вони зробили на власний лад, через що інструменти ці унікальні. В цілому, музика In Extremo декілька нагадує творчість Subway To Sally або навіть Skyclad, але якщо в останніх, наприклад, в основі лежить все ж металева музика, то тут бал править фолк. "Verehrt und Angespien" зайняв 11-у строчку національних німецьких чартов. Промоушен альбому влаштували по всій Європі, де команда успішно гастролювала. Крім того, музиканти взяли участь в різних фестивалях, таких як "Dynamo Open Air", "Roskilde", "Bizarre", "Rock am Ring", "Rock im Park", "Southside", "Hurricane". Наступного року "In Extremo" випустили сингл "Vollmond", знову довгий час колесили по Європі і навіть по Мексиці і США. Після приголомшливого успіху, маси турів і виступів на фестивалях, в 2001 був записаний за три місяці і випущений найсильніший на сьогоднішній день альбом "Sunder Ohne Zugel". За полгода до запису гурт залишив басист Ді Люттер (Die Luter), якого замінив Довгий (Der Lange). Пластинка вийшла сучаснішою, з рясним використанням електроніки, гітар, але все також насиченою лютнями, флейтами, волинками і сталевими арфами. В кінці квітня 2001 року відбувся їх спільний виступ з The Inchtabokatables в Берліні, серед літніх виступів примітна участь в Mind Over Matter festival, Ulm Zeltfestival і Woodstage в Glauchau. Мало-помалу "Sunder ohne Zugel" добрався до 10 місця національних німецьких чартов. У 2002 році вони знову виступали в Мексиці. В кінці 2002 року "In Extremo" знов порадували своїх залицяльників, цього разу концертним альбомом "Live", що вийшов як в CD, так і в dvd-варіанті. DVD містить відеозапис концертних виступів в Kyffhauser Denkmal і на Mera Luna Festival. Перші 10 000 копій DVD містять також додатковий аудіо CD з концертним матеріалом. Тим часом "Sunder ohne Zugel" досяг вже золотого статусу в Германії. На 2003 рік було заплановано участь в Piorno Rock Festival, Zieuwent Paaspop Festival, Abenberg - Festival і Abtsgmund - Summerbreeze Festival. Актуальним релізом для групи є альбом 7. Записаний він був в 2003 році.

За час свого існування група встигла пограти на багатьох відомих фестивалях Dynamo Open Air, Roskilde, Bizarre, Rock am Ring, Rock im Park, Southside, Hurricane і.т.д.

Група по праву вважається перлиною німецького середньовічного Фолк Року.