Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями

Заячківський Микола Остафійович
	Фото 1936 року
Народився	25 листопада 1870 ; Тишківці
Помер	11 лютого 1938 ; Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	українець
Місце проживання	Львів (пл. Ринок, 39)
Діяльність	економіст
Alma mater	Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Рід	Заячківські
Родичі	Остафій Заячківський
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 22:59, 3 травня 2010

|віросповідування=

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний і громадський діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Активний учасник громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.^[3] Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі».

В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (1922—1933), «Товариство опіки над емігрантами». Радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Російський полон

Після окупації Галичини росіянами під час І світової війни, як і багато інших українських діячів, вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Центральна рада. Директорія

1920-30 роки

Цитати

Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов…

Примітки

↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
d:Track:Q62416080 d:Track:Q116966495
↑ Нащадок українізованого польського роду Заячківських.
↑ Гуцульська земля додавала наснаги(укр.)

Джерела та посилання

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 763.
Роман Купчинський, Зі спогадів про сучасників
Богдан Купчинський. Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах). — Коломия : ВПТ «Вік», 1994.
Качараба С. Заячківський Микола // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 255—256.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136_citetype_Q1711593"_data-entity-id="Q62416080"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Криса_Любомир_Степанович|Степанович&nbsp;К.&nbsp;Л.]]</i>_[[:d:Q62416080|Личаківський_некрополь]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2006._—_С.&nbsp;405._—_ISBN_978-966-8955-00-5</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q62416080]][[d:Track:Q116966495]]</div>-1] Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
d:Track:Q62416080 d:Track:Q116966495

[2] Нащадок українізованого польського роду Заячківських.

[3] Гуцульська земля додавала наснаги(укр.)

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 === Напередодні [[Перша світова війна|І світової війни]] ===
-Маючи багатьох друзів&nbsp;— діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші)&nbsp;— розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року&nbsp;— директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
+Маючи багатьох друзів&nbsp;— діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші)&nbsp;— розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року&nbsp;— директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
 Активний учасник громадських та економічних ініціатив, започаткованих [[Нагірний Василь Степанович|Василем Нагірним]]. У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» (створеного [[Нагірний Василь Степанович|Нагірним]]) відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref> Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім&nbsp;— головним директором іншого дітища [[Нагірний Василь Степанович|Нагірного]]&nbsp;— [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]].

Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями

Версія за 22:59, 3 травня 2010

Зміст