Європейська спільнота з вугілля та сталі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: ar:الجماعة الأوروبية للفحم والصلب |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Ідея створення наднаціонального органа керування життєво важливими галузями промисловості, який зв'язав би потенційних суперників економічно, належала [[Жан Моне|Жану Моне]], а вперше офіційно озвучив її міністр закордонних справ Франції [[Роберт Шуман]] (див. також «[[Декларація Шумана]]»). |
Ідея створення наднаціонального органа керування життєво важливими галузями промисловості, який зв'язав би потенційних суперників економічно, належала [[Жан Моне|Жану Моне]], а вперше офіційно озвучив її міністр закордонних справ Франції [[Роберт Шуман]] (див. також «[[Декларація Шумана]]»). |
||
Створена у [[1951]] р. згідно з Паризьким договором терміном на 50 років країнами: [[Бельгія]], [[Західна Німеччина]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]] та [[Франція]] з метою об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ECSC було результатом структурних зсувів, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ї світової війни 1939-45 рр., що вплинуло безпосередній чином на характер об'єднання. |
Створена у [[1951]] р. згідно з Паризьким договором терміном на 50 років країнами: [[Бельгія]], [[Федеративна Республіка Німеччина (до 1990)|Західна Німеччина]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]] та [[Франція]] з метою об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ECSC було результатом структурних зсувів, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ї світової війни 1939-45 рр., що вплинуло безпосередній чином на характер об'єднання. |
||
Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у [[Брюссель|Брюсселі]]. |
Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у [[Брюссель|Брюсселі]]. |
||
Версія за 11:15, 12 липня 2010
Європейська спільнота з вугілля та сталі (англ. European Coal and Steel Community, ECSC, також Європейське об'єднання вугілля і сталі) — міжнародна державно-монополістична організація, що об'єднує кам'яновугыльну, залізорудну і металургійну промисловість 10 країн Європейського економічного товариства (ЄЕТ).
Ідея створення наднаціонального органа керування життєво важливими галузями промисловості, який зв'язав би потенційних суперників економічно, належала Жану Моне, а вперше офіційно озвучив її міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман (див. також «Декларація Шумана»).
Створена у 1951 р. згідно з Паризьким договором терміном на 50 років країнами: Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди та Франція з метою об'єднання вугільних та сталеливарних ресурсів країн-учасниць і запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Своєю метою об'єднання проголосило сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом утворення загального ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ECSC було результатом структурних зсувів, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ї світової війни 1939-45 рр., що вплинуло безпосередній чином на характер об'єднання.
Контролювала майже все видобування кам'яного вугілля, понад 80 % виробництва чавуну і сталі, близько 50 % видобування залізної руди в Західній Європі. Штаб-квартира спільноти знаходилась у Брюсселі.
Європейська спільнота з вугілля та сталі завершила своє існування 2002 року, коли втратив чинність відповідний договір (див. Паризький договір).
Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Глосарій термінів Європейського Союзу