Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 68: Рядок 68:
=== Київський період ===
=== Київський період ===


Протягом [[1917]]—[[1918]] років&nbsp;— провідний діяч кооперативного руху на «Великій Україні». Був членом [[Галицько-Буковинський комітет|Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни]] при [[Українська Центральна Рада|Українській Центральній Раді]]<ref>[http://vlp.com.ua/files/08_8.pdf Створення та діяльність українського Центрального Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни та Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців (травень 1917 – квітень 1918 рр.)]</ref>.
Протягом [[1917]]—[[1918]] років&nbsp;— провідний діяч кооперативного руху на «[[Велика Україна|Великій Україні]]». Був членом [[Галицько-Буковинський комітет|Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни]] при [[Українська Центральна Рада|Українській Центральній Раді]]<ref>[http://vlp.com.ua/files/08_8.pdf Створення та діяльність українського Центрального Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни та Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців (травень 1917 – квітень 1918 рр.)]</ref>.


=== 1920-30 роки ===
=== 1920-30 роки ===

Версія за 15:33, 22 липня 2010

Заячківський Микола Остафійович
Фото 1936 року
Народився 25 листопада 1870
Тишківці
Помер 11 лютого 1938 (67 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Національність українець[2]
Місце проживання Львів (пл. Ринок, 36)
Діяльність економіст
Відомий завдяки український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч
Alma mater Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Партія УНДП-УТП-УНДО
Рід Заячківські
Родичі Остафій Заячківський
У шлюбі з неодружений
Діти не було
Герб
Герб

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостиниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Серед його перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]

Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торгівлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів із українською діаспорою їздив до Бразилії[5].

У 1913—1914 роках редагував часопис «Свобода» (друкований орган УНДО).

Російський полон

18 лютого 1915 (під час окупації Галичини росіянами в період І світової війни) заарештований у Львові російською військовою адміністрацією і, як і ряд інших відомих українських діячів, в якості заручника вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Київський період

Протягом 1917—1918 років — провідний діяч кооперативного руху на «Великій Україні». Був членом Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді[6].

1920-30 роки

Після повернення до Галичини далі керував «Народною торгівлею». В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (24 березня 1922 — 23 квітня 1933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Помер у Львові 11 лютого 1938 року.

Цитати

Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов…

Примітки

  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. ↑ Нащадок українізованого польського роду Заячківських.
  3. ↑ Гуцульська земля додавала наснаги(укр.)
  4. ↑ Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»
  5. ↑ Українська діаспора в Бразилії
  6. ↑ Створення та діяльність українського Центрального Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни та Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців (травень 1917 – квітень 1918 рр.)

Джерела та посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заячківський_Микола_Остафійович&oldid=4674980