Сивілині книги: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Xqbot (обговорення | внесок) м робот змінив: ca:Llibre sibil·lí; косметичні зміни |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сивілині книги''' ({{lang-la|Libri Sibyllini}}) — 9 книг, написаних грецькою мовою, які [[Кумська сивіла]] запропонувала купити [[Тарквіній Гордий|Тарквінієві Гордому]], але він відмовився. Тоді сивіла кинула у вогонь три книги й запропонувала цареві купити решту. При повторній відмові царя сивіла спалила ще три книги і знову запропонувала купити за ту саму ціну три книги, які залишилися. Порадившись з [[авгури|авгурами]], Тарквіній купив ці книги й віддав до Капітолійського храму. Охороняти книги доручили двом патриціям і ще двом грекам, які їх перекладали й тлумачили. Згодом до трьох книг додали віщування Тібурської сивіли [[Альбунея|Альбунеї]], які, за переказом, були занесені в [[Рим]] водами [[Тібр|Тібру]], а також «Книги братів Мартіїв», укладені латинською мовою. Після пожежі Капітолійського храму |
'''Сивілині книги''' ({{lang-la|Libri Sibyllini}}) — 9 книг, написаних грецькою мовою, які [[Кумська сивіла]] запропонувала купити [[Тарквіній Гордий|Тарквінієві Гордому]], але він відмовився. Тоді сивіла кинула у вогонь три книги й запропонувала цареві купити решту. При повторній відмові царя сивіла спалила ще три книги і знову запропонувала купити за ту саму ціну три книги, які залишилися. Порадившись з [[авгури|авгурами]], Тарквіній купив ці книги й віддав до [[Храм Юпітера|Капітолійського храму]]. Охороняти книги доручили двом патриціям і ще двом грекам, які їх перекладали й тлумачили. Згодом до трьох книг додали віщування Тібурської сивіли [[Альбунея|Альбунеї]], які, за переказом, були занесені в [[Рим]] водами [[Тібр|Тібру]], а також «Книги братів Мартіїв», укладені латинською мовою. Після пожежі Капітолійського храму у 83 р. до н. е. сенат відрядив до [[Ерітр|Ерітру]], [[Іліон|Іліону]] й [[Самос|Самосу]] послів, які зібрали там новий збірник сивілиних пророцтв. За переказом, пророцтва були записані на пальмових листках і зберігались у суворій таємниці; навіть римляни, крім колегії жерців ([[Quindecimviri Sacris Faciundis|квідецімвірів]]), не мали до них доступу. За [[Сулла|Сулли]] колегія жерців — зберігачів і тлумачів сивілиних книг — складалася з 15 членів. Жерці були звільнені від усіх державних повинностей і на вимогу сенату мусили в присутності службових осіб відкривати С. к. й дізнаватися, що означають ті чи інші призвістки, яка жертва найприємніша богам, чим закінчиться той чи той важливий захід. Майже всі нові обряди й культи, встановлені в історичну епоху римської держави, завдячують своїм походженням С. к. Сюди належить уведення до римського пантеону нових божеств — [[Аполлон|Аполлона]], [[Латона|Латони]], Великої матері, [[Ескулап|Ескулапа]], а також перенесення на римські божества атрибутів і рис [[Давньогрецька міфологія|грецьких]] богів: [[Діана|Діану]] ототожнено з [[Артеміда|Артемідою]], [[Керера|Кереру]] з [[Деметра|Деметрою]], [[Прозерпіна|Прозерпіну]] з [[Персефона|Персефоною]], [[Геркулес|Геркулеса]] з [[Геракл|Гераклом]] тощо. С. к., які збереглися до нашого часу, на думку вчених, походять з II ст. н. е. У них знаходимо сліди гебрейського та християнського впливів пізніших часів. |
||
Версія за 13:04, 7 серпня 2010
Сивілині книги (лат. Libri Sibyllini) — 9 книг, написаних грецькою мовою, які Кумська сивіла запропонувала купити Тарквінієві Гордому, але він відмовився. Тоді сивіла кинула у вогонь три книги й запропонувала цареві купити решту. При повторній відмові царя сивіла спалила ще три книги і знову запропонувала купити за ту саму ціну три книги, які залишилися. Порадившись з авгурами, Тарквіній купив ці книги й віддав до Капітолійського храму. Охороняти книги доручили двом патриціям і ще двом грекам, які їх перекладали й тлумачили. Згодом до трьох книг додали віщування Тібурської сивіли Альбунеї, які, за переказом, були занесені в Рим водами Тібру, а також «Книги братів Мартіїв», укладені латинською мовою. Після пожежі Капітолійського храму у 83 р. до н. е. сенат відрядив до Ерітру, Іліону й Самосу послів, які зібрали там новий збірник сивілиних пророцтв. За переказом, пророцтва були записані на пальмових листках і зберігались у суворій таємниці; навіть римляни, крім колегії жерців (квідецімвірів), не мали до них доступу. За Сулли колегія жерців — зберігачів і тлумачів сивілиних книг — складалася з 15 членів. Жерці були звільнені від усіх державних повинностей і на вимогу сенату мусили в присутності службових осіб відкривати С. к. й дізнаватися, що означають ті чи інші призвістки, яка жертва найприємніша богам, чим закінчиться той чи той важливий захід. Майже всі нові обряди й культи, встановлені в історичну епоху римської держави, завдячують своїм походженням С. к. Сюди належить уведення до римського пантеону нових божеств — Аполлона, Латони, Великої матері, Ескулапа, а також перенесення на римські божества атрибутів і рис грецьких богів: Діану ототожнено з Артемідою, Кереру з Деметрою, Прозерпіну з Персефоною, Геркулеса з Гераклом тощо. С. к., які збереглися до нашого часу, на думку вчених, походять з II ст. н. е. У них знаходимо сліди гебрейського та християнського впливів пізніших часів.
Переносно С. к. — пророцтво. Вислів «читати С. к.» означає «міркувати про майбутнє».