Жан Мабільон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
категоризація, вікіфікація |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[ |
[[Файл:Jean Mabillon.JPG|thumb|right|Жан Мабільон.]] |
||
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 |
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — [[Бенедиктинці|бенедектинець]], науковець; вважається засновником [[Палеографія|палеографії]] і дипломатики. |
||
Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). |
Народився в [[Сен-П'єррмон (Арденни)|Сен-П'єррмон]] (Saint-Pierremont, Ardennes). У 12 років він вступив до коледжу в [[Реймс]]і (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в [[Абатство|аббатстві]] Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року — до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. [[Бернард Клервоський|Бернарда Клерворського]], над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668—1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. |
||
В 1707 |
В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris). |
||
В 1681 |
В 1681 р. була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex», в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії. |
||
Трактат складається з 6 частин-книг: |
Трактат складається з 6 частин-книг: |
||
# перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди; |
|||
# вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів; |
|||
# про визначення достовірності документа; |
|||
# про палаци франкських королів, які вказані в їх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи; |
|||
# палеографічного характеру; |
|||
# збірник документів |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Лихачев, Н.П. |
Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- |
||
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с. |
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с. |
||
[[Категорія:Бенедиктинці]] |
|||
[[Категорія:Французькі теологи]] |
|||
[[bg:Жан Мабийон]] |
[[bg:Жан Мабийон]] |
||
[[cs:Jean Mabillon]] |
[[cs:Jean Mabillon]] |
Версія за 10:02, 20 вересня 2010
Жан Мабільон (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.
Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). У 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року — до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668—1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).
В 1681 р. була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex», в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії.
Трактат складається з 6 частин-книг:
- перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди;
- вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів;
- про визначення достовірності документа;
- про палаци франкських королів, які вказані в їх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи;
- палеографічного характеру;
- збірник документів
Джерела
Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.