Ружинський район: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TXiKiBoT (обговорення | внесок)
м робот додав: be:Ружынскі раён
VolkovBot (обговорення | внесок)
м робот видалив: en:Ruzhin
Рядок 68: Рядок 68:
[[be:Ружынскі раён]]
[[be:Ружынскі раён]]
[[be-x-old:Ружынскі раён]]
[[be-x-old:Ружынскі раён]]
[[en:Ruzhin]]
[[pl:Rejon różyński]]
[[pl:Rejon różyński]]
[[ru:Ружинский район]]
[[ru:Ружинский район]]

Версія за 11:34, 2 жовтня 2010

Ружинський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Житомирська область Житомирська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Житомирська область Житомирська область
Код КОАТУУ: 1825200000
Утворений: 1923
Населення: 34 372
Площа: 1 002 км²
Густота: 34,3 осіб/км²
Тел. код: +380-4138
Поштові індекси: 13600—13653
Населені пункти та ради
Районний центр: Ружин
Селищні ради: 1
Сільські ради: 31
Смт: 1
Села: 45
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Саківський Валентин Цезарович
Голова РДА: Туранська Н.О.
Адреса: 13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2, 3-23-67
Мапа
Мапа

Ружинський район у Вікісховищі

Ружи́нський райо́нрайон у південно-східній частині Житомирській області, в зоні лісостепу, районний центр розташований у смт.Ружин. Район межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищанським, Козятинським районами Вінницької області.

На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за сучасним територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу - районний центр - і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня.

В районі - значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства - рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Коротка довідка

Територія Ружинщини - хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно-континентальний.

Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства,тваринництва, рибництва.


Історія

Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30-10 тис. років тому). В період мезоліту (9-6 тис. до н.е.) та неоліту (6-4 тис. до н.е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Також особливе місце серед археологічних знахідок пам'яток Ружинщини посідають пам’ятки доби неоліту, або так званого мідного віку (4 - початок 2 тис. н.е.).

Потім території засиляють степові кіммерійці, яких згодом відтісняють скіфи. Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році Ружинщину було дощенту спалено кримським ханом Тімур-Куклуком, в 1416 її землі розтоптує правитель Золотої Орди Едигей,а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей.

В 1569 Ружинщина була приєднана до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує Кирилу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 в Ружин.

У 1796 після приєднання Правобережної України до Росії, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

В 1900 році в Ружині було 284 двори, де мешкало 5425 осіб. Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932-1933, який забрав життя мільйонів людей.

Трагічними були й роки Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 років. Ружинський район був окупований фашистами 17 липня 1941, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей, героїчна пам’ять яких викарбувана в серцях людей.

Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до Житомирської області. Післявоєнний час характеризувався розвитком сільського господарства. У 1958 році Ружинська, Білилівська та Чорнорудецька МТС були реорганізовані у ремонтно-тракторні станції. 1961 року на базі Ружинського РТС створено районне об'єднання "Сільгосптехніка", яке підпорядковувало собі відділення у Білилівці, Вчорайшому і Чорнорудці.

Історія Ружинщини нерозривно зв'язана з історією українського народу і культури із світовим іменем. Тут розпочинав трудовий шлях вчителя молодий М. Т. Рильський - майбутньому видатний український поет, перекладач і громадський діяч, академік АН СРСР.