Палаццо: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Erud (обговорення | внесок) Створена сторінка: міні|250пкс|[[Готика|Готичне Палаццо Каваллі-Франкетті, [[Вен... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
== Історія терміну == |
== Історія терміну == |
||
Слова «palazzo» в італійській, «palace» в [[англійська мова|англійській]] та «палац» в [[українська мова|українській мові]] походять від назви пагорба [[Палатин]] в [[Рим]]і. На цьому пагорбі патриціанський рід Юліїв облаштував свою садибу із палацом і садом. Коли [[Октавіан]] став |
Слова «palazzo» в італійській, «palace» в [[англійська мова|англійській]] та «палац» в [[українська мова|українській мові]] походять від назви пагорба [[Палатин]] в [[Рим]]і. На цьому пагорбі патриціанський рід Юліїв облаштував свою садибу із палацом і садом. Коли [[Октавіан]] став [[Римські імператори|римським імператором]], назва ''Палатин'' стала синонімом імператорської резиденції. В 15-18 століттях палаццо називали в Італії міський палац-садибу, яка здебільшого мала величний вуличний фасад та внутрішній двір з арковими галереями<ref>[http://www.slovopedia.com/2/207/250202.html Большой Энциклопедический словарь]</ref>. |
||
== Стилістика == |
== Стилістика == |
Версія за 13:55, 6 жовтня 2010
Палаццо (італ. palazzo) — палац венеціанських дожів, а також еквівалент слова «палац» в італійській мові.
Історія терміну
Слова «palazzo» в італійській, «palace» в англійській та «палац» в українській мові походять від назви пагорба Палатин в Римі. На цьому пагорбі патриціанський рід Юліїв облаштував свою садибу із палацом і садом. Коли Октавіан став римським імператором, назва Палатин стала синонімом імператорської резиденції. В 15-18 століттях палаццо називали в Італії міський палац-садибу, яка здебільшого мала величний вуличний фасад та внутрішній двір з арковими галереями[1].
Стилістика
Архітектурний стиль палаццо складався в 15 столітті переважно у Флоренції. Класичне флорентійське палаццо являло собою триповерхову (рідше двох- або чотириповерхову) будівлю, яке виходило фасадом на вулицю. Композиційним центром слугував внутрішній двір, обнесений арковими галереями. Ранні палаццо відрізнялися замкнутістю і монолітністю простору, суворістю зовнішнього вигляду і мали фасади, оброблені великим рустом — грубо обтесаним каменем або його імітацією. З 16 століття в оформленні фасадів посилилася роль ордерних елементів і скульптурного декору. З часом композиція паллаццо все більше набувала зв'язку із міським оточенням і природним середовищем. До заднього фасаду палаццо часто став примикати терасовий сад. У різних областях Італії поступово склалися місцеві різновиди палаццо[2].