Лямбда-числення: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.1) (робот змінив: vi:Phép tính lambda
Секіші (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Ля́мбда-чи́слення''', або '''λ-числення'''&nbsp;— [[формальна система]], що використовується в теоретичній [[кібернетика|кібернетиці]] для дослідження визначення [[Функція|функції]], застосування функції, та [[Рекурсія|рекурсії]]. Це числення було запропоноване [[Черч Алонсо|Алонсо Черчем]] та [[Коул Кліні Стівен|Стівеном Кліні]] в [[1930-ті]] роки, як частина більшої спроби розробити базис [[математика|математики]] на основі функцій, а не [[Множина|множин]] (задля уникнення таких перешкод, як [[Парадокс Рассела]]). Однак, [[Парадокс Кліні-Россера]] демонструє, що лямбда числення не здатне уникнути теоретико-множинних парадоксів. Не дивлячись на це, лямбда числення виявилось зручним інструментом в дослідженні обчислюваності функцій, та лягло в основу парадигми [[функціональне програмування|функціонального програмування]]<ref>Henk Barendregt 1997</ref>.
'''Ля́мбда-чи́слення''', або '''λ-числення'''&nbsp;— [[формальна система]], що використовується в теоретичній [[кібернетика|кібернетиці]] для дослідження визначення [[Функція|функції]], застосування функції, та [[Рекурсія|рекурсії]]. Це числення було запропоноване [[Черч Алонсо|Алонсо Черчем]] та [[Коул Кліні Стівен|Стівеном Кліні]] в [[1930-ті]] роки, як частина більшої спроби розробити базис [[математика|математики]] на основі функцій, а не [[Множина|множин]] (задля уникнення таких перешкод, як [[Парадокс Рассела]]). Однак, [[Парадокс Кліні-Россера]] демонструє, що лямбда числення не здатне уникнути теоретико-множинних парадоксів. Не зважаючи на це, лямбда числення виявилось зручним інструментом в дослідженні обчислюваності функцій, та лягло в основу парадигми [[функціональне програмування|функціонального програмування]]<ref>Henk Barendregt 1997</ref>.


Лямбда числення може розглядатись як ідеалізована, мінімалістича [[мова програмування]], в цьому сенсі лямбда числення подібне до [[Машина Тюринга|машини Тюринга]], іншої мінімалістичної абстракції, здатної визначати будь-який [[алгоритм]]. Відмінність між ними полягає в тому, що лямбда числення відповідає функціональній парадигмі визначення алгоритмів, а машина Тюринга, натомість — [[Імперативне програмування|імперативній]]. Тобто, машина Тюринга має певний «стан» — перелік символів, що можуть змінюватись із кожною наступною інструкцією. На відміну від цього, лямбда числення уникає станів, воно має справу з функціями, котрі отримують значення параметрів та повертають результати обчислень (можливо, інші функції), але не спричиняють до зміни вхідних даних ([[Незмінний об'єкт|сталість]]).
Лямбда числення може розглядатись як ідеалізована, мінімалістича [[мова програмування]], в цьому сенсі лямбда числення подібне до [[Машина Тюринга|машини Тюринга]], іншої мінімалістичної абстракції, здатної визначати будь-який [[алгоритм]]. Відмінність між ними полягає в тому, що лямбда числення відповідає функціональній парадигмі визначення алгоритмів, а машина Тюринга, натомість — [[Імперативне програмування|імперативній]]. Тобто, машина Тюринга має певний «стан» — перелік символів, що можуть змінюватись із кожною наступною інструкцією. На відміну від цього, лямбда числення уникає станів, воно має справу з функціями, котрі отримують значення параметрів та повертають результати обчислень (можливо, інші функції), але не спричиняють до зміни вхідних даних ([[Незмінний об'єкт|сталість]]).

Версія за 16:34, 13 грудня 2010

Ля́мбда-чи́слення, або λ-числення — формальна система, що використовується в теоретичній кібернетиці для дослідження визначення функції, застосування функції, та рекурсії. Це числення було запропоноване Алонсо Черчем та Стівеном Кліні в 1930-ті роки, як частина більшої спроби розробити базис математики на основі функцій, а не множин (задля уникнення таких перешкод, як Парадокс Рассела). Однак, Парадокс Кліні-Россера демонструє, що лямбда числення не здатне уникнути теоретико-множинних парадоксів. Не зважаючи на це, лямбда числення виявилось зручним інструментом в дослідженні обчислюваності функцій, та лягло в основу парадигми функціонального програмування[1].

Лямбда числення може розглядатись як ідеалізована, мінімалістича мова програмування, в цьому сенсі лямбда числення подібне до машини Тюринга, іншої мінімалістичної абстракції, здатної визначати будь-який алгоритм. Відмінність між ними полягає в тому, що лямбда числення відповідає функціональній парадигмі визначення алгоритмів, а машина Тюринга, натомість — імперативній. Тобто, машина Тюринга має певний «стан» — перелік символів, що можуть змінюватись із кожною наступною інструкцією. На відміну від цього, лямбда числення уникає станів, воно має справу з функціями, котрі отримують значення параметрів та повертають результати обчислень (можливо, інші функції), але не спричиняють до зміни вхідних даних (сталість).

Ядро λ-числення грунтується трохи більше ніж на визначені змінних, області видимості змінних та впорядкованому заміщенні змінних виразами. λ-числення є замкненою мовою, тобто, семантика мови може бути визначена на основі еквівалентності виразів (або термів) самої мови.[2]

Нотація λ-числення

Функція n змінних в λ-численні позначається наступним чином:

.

Символ в лівій частині цього рівняння задає назву функції, (або ідентифікатор), за яким можна посилатись на цю функцію в інших виразах. Вираз у правій частині рівняння визначає абстракцію змінних від виразу , котрий називається тілом абстракції. Конструкція є абстрактором появи вільних змінних в тілі функції .

Застосування функції (або абстракції) з назвою до виразу з аргументами позначається:

,

Де не обов'язково має дорівнювати .

Особливим випадком є застосування абстракції до абстрагованих змінних, що повертає тіло абстракції:

.

Задля спрощення, в λ-численні розглядаються функції від однієї змінної. Як було показано у винаході Шонфінкеля та Каррі, n-арні абстракції можна представляти у вигляді n-кратного вкладення унарних абстракцій, тобто:

.

Використовуючи цю нотацію, застосування n-арної абстракції до r аргументів, наведене вище, матиме наступний вигляд:

.

Такий підхід скорочує побудову виразів λ-числення до наступних синтаксичних правил:

.

Тобто, λ-вираз це: або змінна, що позначається v, константа c, застосування λ-виразу до λ-виразу , або абстракція змінної v від λ-виразу відповідно.

λ-числення називається чистим, якщо множина констант порожня. В іншому випадку, числення називається аплікативним.

Примітки

  1. Henk Barendregt 1997
  2. Kluge 2005, сторінка 51.

Джерела інформації

  • Henk Barendregt, The Bulletin of Symbolic Logic, Volume 3, Number 2, June 1997. The Impact of the Lambda Calculus in Logic and Computer Science
  • W. Kluge (2005). Abstarct Computing Machines, The Lambda Calculus perspective. Springer Verlag. ISBN 3-540-21146-2.

Дивіться також

Ресурси інтернету