Теорія розбитих вікон

Розбита вітрина магазину

Теорія розбитих вікон — теорія, яку сформулювали Джеймс Вілсон (J. Q. Wilson) і Джордж Келлінг (G. L. Kelling) у 1982 році . Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточчя теж забути про правила. Внаслідок ланцюгової реакції, що виникає, «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям страшно виходити на вулицю.

Практичне застосування

Теорія знайшла широке застосування на практиці - спочатку в Нью-Йорку, а потім і в багатьох інших містах США, Європи, Південної Африки, Індонезії і т.д. Ретельно стежачи за чистотою вулиць і змиваючи графіті зі стін, нью-йоркська влада не тільки привчила громадян вести себе культурніше, а й домоглася значного зниження злочинності у місті.

Критика

Багато експертів сумнівалися в дієвості теорії розбитих вікон. Зокрема оскаржувалося твердження, що недотримання оточуючими одних правил може підштовхувати людей до порушення інших.

Експериментальна перевірка

Соціологи Гронінгенського університету (Нідерланди) провели шість експериментів з перевірки істинності теорії розбитих вікон.

Експеримент 1

Перший експеримент проводили на вулиці, де багато магазинів, біля стіни будинку, де гронінгенци, приїжджаючи за покупками, паркують свої велосипеди. У цієї стіни стояв яскравий, що кидається в очі знак, що забороняє малювати на стінах. Спочатку стіна була чистою. Експериментатори повісили на кермо кожного велосипеда (всього велосипедів було 77) папірець зі словами «Бажаємо всім щасливих свят!» І логотипом неіснуючого магазину спортивних товарів. Сховавшись в затишному куточку, дослідники стали спостерігати за діями велосипедистів. На вулиці не було урн, тому людина могла або кинути папірець на землю, або повісити на інший велосипед, або взяти з собою, щоб викинути пізніше. Перші два варіанти розглядалися як порушення прийнятих норм, третій - як їх дотримання.

З 77 велосипедистів лише 25 (33%) повели себе некультурно. Потім експеримент повторили, при такій же погоді і в той же час дня, попередньо розмалювати стіну беззмістовними малюнками. На цей раз намусорілі 53 особи з 77 (69%). Виявлене різниця має високу ступінь статистичної значущості. Таким чином, порушення заборони малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, що провокує людей порушувати інше загальноприйняте правило - не смітити на вулицях.

Експеримент 2

Другий експеримент мав показати, чи правдива теорія розбитих вікон тільки для загальноприйнятих норм або її дія поширюється також і на локальні правила, встановлені для якоїсь конкретної ситуації чи місця. Дослідники перегородили головний вхід на автомобільну парковку парканом, в якому, проте, була залишена широка щілину. Поруч з нею повісили знак «Вхід заборонено, обхід - 200 м праворуч», а також оголошення «Заборонено пристібати велосипеди до огорожі». Досвід знову проводили у двох варіантах: «порядок дотримано» і «порядок порушено». У першому випадку в метрі від паркану стояли чотири велосипеди, явно до нього не пристебнуті. У другому випадку ті ж велосипеди пристебнули до огорожі. Із затишного місця експериментатори спостерігали, як поведуть себе громадяни, що прийшли за своїми автомобілями: підуть обходити паркан чи пролізуть у дірку. Результат виявився позитивним: у ситуації «порядок дотримано» у дірку пролізли тільки 27% автовласників, а в ситуації «порядок порушено» - 82%.

Експеримент 3

Третій експеримент проводили в підземній парковці біля супермаркету, де висіло велике і добре помітне оголошення «Будь ласка, повертайте взяті з магазину візки». У ситуації «порядок дотримано» на парковці не було візків, в ситуації «порядок порушено» там знаходилися чотири візки. Їх ручки дослідники завбачливо вимазали мазуту, щоб у відвідувачів не виникло бажання ними скористатися. До машин прикріплювали такі ж папірці, як у першому експерименті. Результат вийшов аналогічний: в першій ситуації кинули папірець на землю 30% водіїв, у другій - 58%.

Експеримент 4

Четвертий експеримент нагадував перший, з тією різницею, що ознаки «порушення норм іншими людьми» були тепер не візуальні, а звукові. У Нідерландах закон забороняє використання петард і феєрверків у передноворічні тижні. Виявилося, що велосипедисти набагато частіше кидають папірці на землю, якщо чують звук розриваються петард.

Експерименти 5 і 6

У п'ятому та шостому експериментах людей провокували на дрібну крадіжку. З поштової скриньки стирчав конверт з прозорим віконцем, з якого виразно проглядала купюра в 5 євро. Експериментатори стежили за що проходять повз людьми, підраховуючи кількість крадіжок. У ситуації «порядок дотримано» поштову скриньку був чистий і сміття навколо не було. У ситуації «порядок порушено» або скриньку було розмальовано безглуздими графіті (експеримент 5), або навколо валялося сміття (експеримент 6).

У ситуації «порядок дотримано» тільки 13% перехожих (з 71) привласнили конверт. Однак з розмальованого скриньки конверт вкрали 27% перехожих (з 60), а розкидане сміття спровокував на крадіжку 25% людей (з 72).