Східна філософія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
внутрішні посилання |
Erud (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Древньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій |
'''Східна філософія''' зародилася практично одночасно з [[Давньогрецька філософія|філософією Древньої Греції]] і є крупним і своєрідним пластом світової [[філософія|філософії]]. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій [[Стародавній Китай|Древнього Китаю]] і [[Стародавня Індія|Індії]] як противага аналогічним традиціям [[античність|античної]] Європи. |
||
Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) [[Вавілон]], [[Персія]], [[Японія]], пізніше — [[мусульмани|мусульманський світ]]. Найчастіше східній філософії приписуються наступні відмінні (від західної філософії) риси: [[релігія|релігійність]], [[Спіритуалізм|спіритуальність]], [[інтуїтивізм]], [[інтроверсія - екстраверсія|інтровертність]] (зверненість до внутрішнього світу людини), [[песимізм]], єдність суб'єкта і об'єкта та інші. |
|||
== Філософія Індії і Китаю == |
== Філософія Індії і Китаю == |
||
{{main|Індійська філософія|Китайська філософія}} |
|||
⚫ | |||
⚫ | [[Філософія]] як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації — в Китаї, Індії і [[Стародавня Греція|Древній Греції]]. Її народження супроводилося переходом від [[міфологія|міфологічного]] світосприймання до [[світогляд]]у, що спирається на [[знання]], знайдене в [[інтелект]]уальному пошуку. |
||
⚫ | |||
⚫ | В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію [[брахманізм]]у. У VI—V століттях до н. е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень [[веди|ведійськой]] релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали [[адживіка]], [[джайнізм]] і [[буддизм]]. |
||
⚫ | У Китаї становленню філософії також сприяли бродячим мудрецям-[[аскет]]ам. Багато вчень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «[[Ши цзин]]» («Канон віршів») і «[[І цзин]]» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували [[Упанішади]] і [[Рігведа]]). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями — [[конфуціанство]] і [[даосизм]]. Перше і зовсім в II столітті до н. е. набуває офіційного статусу державної [[ідеологія|ідеології]]. |
||
⚫ | У Китаї становленню філософії також сприяли |
||
== Сучасна східна філософія == |
== Сучасна східна філософія == |
||
Ось основні представники східної філософії |
Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть: |
||
⚫ | * [[Свамі Вівекананда]] (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи. |
||
⚫ | * [[Дайсецу Тейтаро Судзуки]] (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі». |
||
⚫ | * Свамі Вівекананда ( |
||
⚫ | * [[Джідду Крішнамурті]] (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого». |
||
⚫ | * Дайсецу Тейтаро Судзуки ( |
||
⚫ | * [[Мухаммад Ікбал]] (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі». |
||
⚫ | * Джідду Крішнамурті ( |
||
⚫ | * Мухаммад Ікбал ( |
||
== Література == |
== Література == |
||
* Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989. |
* ''Фролов І. Т.'' та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989. |
||
* Джінджолія Б. І. Східна філософія |
* ''Джінджолія Б. І.'' Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006. |
||
* |
* Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с. |
||
* Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51 |
* ''Степанянц М. Т.'' Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51. |
||
1 стор. |
|||
* Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. |
* ''Томсон М.'' Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул. |
||
* Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор. |
* Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор. |
||
* Лукьянов А.Е. Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). |
* ''Лукьянов А. Е.'' Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.) |
||
* Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л.В. |
* ''Річард Осборн, Борін Ван Лоон.'' Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с. |
||
{{Філософія}} |
{{Філософія}} |
Версія за 10:37, 18 січня 2011
Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Древньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій Древнього Китаю і Індії як противага аналогічним традиціям античної Європи.
Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) Вавілон, Персія, Японія, пізніше — мусульманський світ. Найчастіше східній філософії приписуються наступні відмінні (від західної філософії) риси: релігійність, спіритуальність, інтуїтивізм, інтровертність (зверненість до внутрішнього світу людини), песимізм, єдність суб'єкта і об'єкта та інші.
Філософія Індії і Китаю
Філософія як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації — в Китаї, Індії і Древній Греції. Її народження супроводилося переходом від міфологічного світосприймання до світогляду, що спирається на знання, знайдене в інтелектуальному пошуку.
В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію брахманізму. У VI—V століттях до н. е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень ведійськой релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали адживіка, джайнізм і буддизм.
У Китаї становленню філософії також сприяли бродячим мудрецям-аскетам. Багато вчень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «Ши цзин» («Канон віршів») і «І цзин» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували Упанішади і Рігведа). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями — конфуціанство і даосизм. Перше і зовсім в II столітті до н. е. набуває офіційного статусу державної ідеології.
Сучасна східна філософія
Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть:
- Свамі Вівекананда (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.
- Дайсецу Тейтаро Судзуки (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».
- Джідду Крішнамурті (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».
- Мухаммад Ікбал (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».
Література
- Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.
- Джінджолія Б. І. Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006.
- Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с.
- Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51.
- Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул.
- Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.
- Лукьянов А. Е. Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.)
- Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с.