Східна філософія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
внутрішні посилання
вікіфікація
Рядок 1: Рядок 1:
Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Древньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій древнього Китаю і Індії як противага аналогічним традиціям античної Європи. Але, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) Вавілон, Персія, Японія, пізніше - мусульманський світ. Найчастіше східній філософії приписуються наступні відмінні (від західної філософії) риси: [[релігія|релігійність]], [[Спіритуалізм|спиритуальність]], [[інтуїтивізм]], [[Інтроверсія - екстраверсія|інтровертність]] (зверненість до внутрішнього світу людини), [[песимізм]], єдність суб'єкта і об'єкта та інші.
'''Східна філософія''' зародилася практично одночасно з [[Давньогрецька філософія|філософією Древньої Греції]] і є крупним і своєрідним пластом світової [[філософія|філософії]]. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій [[Стародавній Китай|Древнього Китаю]] і [[Стародавня Індія|Індії]] як противага аналогічним традиціям [[античність|античної]] Європи.
Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) [[Вавілон]], [[Персія]], [[Японія]], пізніше — [[мусульмани|мусульманський світ]]. Найчастіше східній філософії приписуються наступні відмінні (від західної філософії) риси: [[релігія|релігійність]], [[Спіритуалізм|спіритуальність]], [[інтуїтивізм]], [[інтроверсія - екстраверсія|інтровертність]] (зверненість до внутрішнього світу людини), [[песимізм]], єдність суб'єкта і об'єкта та інші.

== Філософія Індії і Китаю ==
== Філософія Індії і Китаю ==
{{main|Індійська філософія|Китайська філософія}}
Філософія як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації - в Китаї, Індії і Древній Греції. Її народження супроводилося переходом від міфологічного світосприймання до світогляду, що спирається на знання, знайдене в інтелектуальному пошуку.


[[Філософія]] як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації — в Китаї, Індії і [[Стародавня Греція|Древній Греції]]. Її народження супроводилося переходом від [[міфологія|міфологічного]] світосприймання до [[світогляд]]у, що спирається на [[знання]], знайдене в [[інтелект]]уальному пошуку.
У Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію брахманізму. У VI-V століттях до н.е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень ведійськой релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали адживіка, джайнізм і буддизм.

В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію [[брахманізм]]у. У VI—V століттях до н. е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень [[веди|ведійськой]] релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали [[адживіка]], [[джайнізм]] і [[буддизм]].

У Китаї становленню філософії також сприяли бродячим мудрецям-[[аскет]]ам. Багато вчень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «[[Ши цзин]]» («Канон віршів») і «[[І цзин]]» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували [[Упанішади]] і [[Рігведа]]). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями — [[конфуціанство]] і [[даосизм]]. Перше і зовсім в II столітті до н. е. набуває офіційного статусу державної [[ідеологія|ідеології]].


У Китаї становленню філософії також сприяли аскетствувавші бродячі мудреці. Багато учень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «Ши цзин» («Канон віршів») і «І цзин» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували Упанішади і Рігведа). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями - конфуціанство і даосизм. Перше і зовсім в II столітті до н.е. набуває офіційного статусу державної ідеології.
== Сучасна східна філософія ==
== Сучасна східна філософія ==
Ось основні представники східної філософії XIX-XX століть:
Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть:

* [[Свамі Вівекананда]] (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.


* [[Дайсецу Тейтаро Судзуки]] (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».
* Свамі Вівекананда (1863-1902) - індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти - найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.


* [[Джідду Крішнамурті]] (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».
* Дайсецу Тейтаро Судзуки (1870-1966) - японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».


* [[Мухаммад Ікбал]] (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».
* Джідду Крішнамурті (1895-1986) - індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».


* Мухаммад Ікбал (1877-1938) - мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини - в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».
== Література ==
== Література ==
* Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.
* ''Фролов І. Т.'' та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.


* Джінджолія Б. І. Східна філософія XIX-XX століть. Єкатеринбург, 2006.
* ''Джінджолія Б. І.'' Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006.


* Хайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001.- 324 с.
* Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с.


* Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51
* ''Степанянц М. Т.'' Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51.
1 стор.


* Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева.- М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002.- 384 с.: мул.
* ''Томсон М.'' Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул.


* Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.
* Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.


* Лукьянов А.Е. Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). - Видання 2-ге, виправлене і доповнене - М.: ІНСАН, РМФК, 1992 - 208 с.)
* ''Лукьянов А. Е.'' Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.)


* Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л.В. Ростов-на-Дону. Видавництво "Фенікс", 1997.- 178 с.
* ''Річард Осборн, Борін Ван Лоон.'' Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с.


{{Філософія}}
{{Філософія}}

Версія за 10:37, 18 січня 2011

Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Древньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій Древнього Китаю і Індії як противага аналогічним традиціям античної Європи.

Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) Вавілон, Персія, Японія, пізніше — мусульманський світ. Найчастіше східній філософії приписуються наступні відмінні (від західної філософії) риси: релігійність, спіритуальність, інтуїтивізм, інтровертність (зверненість до внутрішнього світу людини), песимізм, єдність суб'єкта і об'єкта та інші.

Філософія Індії і Китаю

Філософія як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації — в Китаї, Індії і Древній Греції. Її народження супроводилося переходом від міфологічного світосприймання до світогляду, що спирається на знання, знайдене в інтелектуальному пошуку.

В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію брахманізму. У VI—V століттях до н. е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень ведійськой релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали адживіка, джайнізм і буддизм.

У Китаї становленню філософії також сприяли бродячим мудрецям-аскетам. Багато вчень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «Ши цзин» («Канон віршів») і «І цзин» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували Упанішади і Рігведа). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями — конфуціанство і даосизм. Перше і зовсім в II столітті до н. е. набуває офіційного статусу державної ідеології.

Сучасна східна філософія

Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть:

  • Свамі Вівекананда (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.
  • Дайсецу Тейтаро Судзуки (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».
  • Джідду Крішнамурті (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».
  • Мухаммад Ікбал (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».

Література

  • Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.
  • Джінджолія Б. І. Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006.
  • Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с.
  • Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51.
  • Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул.
  • Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.
  • Лукьянов А. Е. Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.)
  • Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с.