Ільхани

Прапор Ільханів

Держава Ільханів у пік свого існування.

Ільхани (Хулагуїди) — монгольська династія що правила на Близькому та Середньому Сході з середині XIII — до середині XIV століть.

ЇЇ представники носили титул ільханів (перс. سلسله یلخانی‎ Silsilaye Īlḫānī) — ханів народів. Засновник — Хулагу-хан. Держава Ільханів утворилась в процесі розпаду Монгольської імперії та включала в себе Іран, Азербайджан, арабський Ірак, більшу частину Афганістану та Туркменії. Васалами були Грузія, Трапезундське царство, Кілікійське царство та деякі інші.
Персію було завойовано без великих битв, оскільки більшість князів признали владу Хулагу над ними. Лише Багдад було зруйновано та 250 тисяч жителів знищено коли халіф аль-Мустасін відмовився підкорятися. Зруйнуванням закінчилася влада аббасідів у Багдаді. Завоювання Сирії закінчилося поразкою у битві при Айн-Джалуті (1260 р.) північніше від Єрусалиму. Цим і досягнула держава найбільшого розширення, межуючи по Євфрату з пануючими у Cирії мамлюками.
Заснована в 1256 році при пануванні монголів держава ільханів протрималася до 1353 року.