Анапест: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Анапе́ст''' (гр. ''anapaistos'' — зворотний [[дактиль|дактилю]], букв. — відображений назад) — в [[Античність|античному]] [[віршування|віршуванні]] — трискладова [[стопа |
'''Анапе́ст''' (гр. ''anapaistos'' — зворотний [[дактиль|дактилю]], букв. — відображений назад) — в [[Античність|античному]] [[віршування|віршуванні]] — трискладова [[стопа (література)|стопа]] тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—. <br/>У [[віршування силабо-тонічне|силабо-тонічному]] віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в [[українська література|українській поезії]], окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній [[строфа|строфі]], наприклад, у [[фольклор]]но стилізованому [[вірш]]і [[Микола Вороний|М. Вороного]]:<br/> |
||
:(...) Покохає мене щиро<br/> |
:(...) Покохає мене щиро<br/> |
||
::Незрадливо —<br/> |
::Незрадливо —<br/> |
Версія за 08:49, 28 березня 2007
Анапе́ст (гр. anapaistos — зворотний дактилю, букв. — відображений назад) — в античному віршуванні — трискладова стопа тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—.
У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М. Вороного:
- (...) Покохає мене щиро
- Незрадливо —
- Незрадливо —
- Усміхнеться й мені доля
- Милостиво!
- Милостиво!
Приклад двостопного анапесту:
- Я дійду на зорі
- до найстаршої брами,
- Де ключі? У Дніпрі.
- А Дніпро — під валами (В. Герасим'юк).
Зустрічається тристопний анапест:
- Закигиче розлука над нами,
- Розчахне двосистемно навскіс,
- Замордується лихо ножами
- Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч).
Чотиристопний анапест досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:
- Польовою стежкою з дальніх доріг
- Йду в село і радію сподіваній стрічі.
- Тільки ж каменем смуток на серце наліг:
- Кладовище побільшало вдвічі (В. Марочкін).
П'ятистопний анапест, котрий витворює медитативний настрій:
- На горі ніби снігом біліє давнезний собор,
- Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.
- Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,
- Сивий майстер в льошку замовляє вина філіжанку (М. Рильський).
Шестистопний анапест — найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:
- В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.
- Гуркотів спорожнілий трамвай — ночі й зливі навстріч.
- А позаду — в пульсуючих прожилках листя неслося,
- Мов колись і ніколи... за нами й над нами... всю ніч (П. Куценко).
Анапест з'явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами — у другій половині 19 ст.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 39-40