Стрілецька дивізія

Стріле́цька диві́зія (сд) — основне загальновійськове тактичне (оперативно-тактичне) з'єднання сухопутних військ постійного складу в збройних силах, основу якого складали піхотні (стрілецькі) частини та підрозділи, а також підрозділи інших родів військ та спеціальних військ, органів управління та забезпечення.

Червона армія

Громадянська війна в Росії

Після розпаду Російської імперії на основі піхотних дивізій російської імператорської армії були знов утворені в дусі революційного часу стрілецькі дивізії.

З початку перші стрілецькі дивізії складалися зі стрілецьких бригад й мали:

• 3 бригади по 2 стрілецькі полки в кожному;
• артилерійську бригада
• кавалерійський полк
• батальйон зв'язку
• розвідувальну роту
• інженерний батальйон
• авіазагін аеростатів
• авіагрупу літаків
• підрозділи забезпечення

Дивізія 1918 року мала штат 26 972 військових, в тому числі 14 220 штиків та 10 048 кінноти.

На основі директиви № 220/34 наприкінці 1918 року була змінена організаційно-штатна структура дивізій: кількість полків у бригадах була збільшена до 3-х, артилерійська бригада розформована, а артилерійські дивізіони та кінно-артилерійська батарея перейшли в підпорядкування стрілецьких бригад. Створювався в дивізії також автобронезагін.

З 1921 року стрілецькі дивізії перейшли на штати мирного часу зі штатною чисельністю 15 876 військовослужбовців у складі 2-ї стрілецьких бригад, й скороченням артилерії до двох дивізіонів та кавалерії з 4-х до 3-х ескадронів у полках.

З 10 червня 1922 організаційно-штатна структура дивізій перешла з бригадної на полкову основу, по три стрілецьких полки в кожній дивізії. Дивізії прикордонних військових округів мали у штати 8705 чоловік, у той час як внутрішні округи — 6725 військовослужбовців. Кількість стрілецьких дивізій в Червоній Армії скоротилась до 49.

Велика Вітчизняна війна

Стрілецькі дивізії входили до складу стрілецьких корпусів і загальновійськових (ударних) армій. На початок Великої Вітчизняної війни у складі РСЧА було 198 стрілецьких дивізій.

Відповідно до затвердженого 5 квітня 1941 штату № 4/100 стрілецька дивізія основного складу включала 3 стрілецьких полки і на відміну від піхотних дивізій армій інших країн світу, не один, а два артилерійські полки. На додаток до цих частин до складу дивізії входили протитанковий і зенітний артилерійські дивізіони, а безпосередня вогнева підтримка дій стрілецьких підрозділів здійснювалася артилерійськими і мінометними батареями, що входили до складу стрілецьких полків і батальйонів. Кожен стрілецький полк, окрім трьох стрілецьких батальйонів, включав батарею полкових гармат калібру 76,2 мм, батарею 45-мм протитанкових гармат і батарею 120-мм мінометів. У батальйоні був взвод 45-мм протитанкових гармат і рота 82-мм мінометів. Кожна з 27 стрілецьких рот дивізії мала в своєму розпорядженні два 50-мм міномети.

Таким чином, в стрілецькій дивізії знаходилося за штатом 210 гармат і мінометів (без врахування 50-мм мінометів), що дозволяло класифікувати її як стрілецько-артилерійське з'єднання (вже в 1935 році 40% особового складу дивізії складали артилеристи і кулеметники). Іншою особливістю дивізії був досить сильний розвідувальний батальйон, що включав окрім інших підрозділів роту плаваючих танків (16 бойових машин) і роту бронеавтомобілів (13 машин).

До початку масового розгортання механізованих корпусів в 1940 р. багато стрілецьких дивізій Червоної Армії мали і танковий батальйон у складі двох-трьох рот легких танків (до 54 машин). З врахуванням наявності в дивізії автомобільного батальйону (більше 400 автомобілів, у воєнний час 558) у командира дивізії була можливість у разі потреби сформувати потужне рухоме формування в складі розвідувального і танкового батальйонів і стрілецького полку на вантажівках з артилерією.

За штатом № 4/100 чисельність стрілецької дивізії — 10291 чоловік, всі її підрозділи були розгорнуті, а у випадкумобілізації для доукомплектовання до штату воєнного часу дивізія повинна була отримати додатково 4200 чоловік особового складу, 1100 коней і близько 150 автомашин.

Див. також

• Танкова дивізія
• Піхотна дивізія
• Повітряно-десантна дивізія
• Кавалерійська дивізія
• Стрілецький корпус
• Кавалерійський корпус

Література

• В. Н. Шунков. Красная Армия.
• Goff, James F., The mysterious high-numbered Red Army rifle divisions, Journal of Slavic Military Studies, Vol. 11, No.4, December 1998, pp. 195—202
• Glantz, David M., Colossus Reborn, Lawrence: University of Kansas Press, 2005. ISBN 0-7006-1353-6.
• Glantz, David M., Companion to Colossus Reborn, Lawrence: University of Kansas Press, 2005. ISBN 0-7006-1359-5.
• А. Г. Ленский, Сухопутные силы РККА в предвоенные годы. Справочник. — Санкт-Петербург Б&К, 2000

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 567-568. — ISBN 00101-150. (рос.)
• Перечни вхождения соединений и частей РККА в состав Действующей армии в 1939-45 гг.
• Стрелковые соединения
• Развитие организационно-штатной структуры стрелковой дивизии