Третє Болгарське царство

Царство България Царство Болгарія
↓ 1908 – 1946 ↓
Прапор Royal Coat of arms
Девіз Бог е с нас "God is with us"
Гімн Шуми Марица Химн на Негово Величество Царя
Болгарії: історичні кордони на карті Найбільший терен Королівства Болгарії в Першій світовій війні .
Столиця	Софія
Мови	болгарська
Релігії	Православна церква
Форма правління	Конституційна монархія
Цар
- 1908–1918	Фердинанд I
- 1918–1943	Борис III
- 1943–1946	Симеон II
Голова Ради Міністрів
- 1908–1911 (перший)	Олександр Малінов
- 1944–1946 (остання)	Кімон Георгієв
Законодавчий орган	Національна Асамблея Болгарії
Історичний період	Перша світова війна / Інтербелум / Друга світова війна
- Офіційне проголошення незалежності	5 жовтня 1908
- Балканські війни	1912–1913
- Бухарестський договір	10 серпня, 1913
- Нейїський мирний договір	27 листопаду, 1919
- скасування монархії	15 вересня 1946
Площа
- 1908	95 223 км2
- 1946	110 912 км2
Населення
- 1908	4 215 000 осіб
Густота	44,3 осіб/км²
- 1946	7 029 349 л.
Густота	63,4 осіб/км²
Валюта	Болгарський лев
Попередник Наступник Князівство Болгарія Східна Румелія Народна Республіка Болгарія Незалежна республіка Македонія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Третє Болгарське царство

Третє Болгарське царство (болг. Трета българска държава) - колишня Болгарська держава, існувавша від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. Конституційна монархія (Тирновська конституція 1879 з поправками). Глава держави - ​​цар. Царююча династія - Саксен-Кобург-Готська. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.

Історія

Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східної Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.

Балканські війни

У 1912 - 1913 роках, в ході Першої Балканської війни, Болгарія отримала від Османської імперії практично всю Фракію з Едірне (крім Константинополя) і великий вихід до Егейського моря. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники Сербія і Греція, а також Румунія та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.

Перша світова війна

У 1915 Третє болгарське царство, слідуючи пронімецькій орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарія стала вважатися у країнах Антанти «зрадницею слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син Борис III.

У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний Нейїський договір, за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.

Друга світова війна

З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра Богдана Філова стала союзником Німеччини у Другій світовій війні. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в Голокості. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син Симеон II, одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.

Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.