Емаль

Файл:Diadema Saxnovka 1.jpg

Деталь діадеми 12 ст. прикрашеної перегородчатою емаллю. Знайдена у с. Сахновка.

Емаль - склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техініці емалювання. Емаль складається із ряду солей металів та силікатів, що при випалюванні при високій температурі (500-800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Найпростіша емаль що використовується з давних давен, складається з суміші кременю, піску, свинцю, соди, або поташу і бури. Свинець, поташ та сода є необхідні для покращення блиску емалі, кількість свинцю також визначає її твердість. Бура сприяє кращому змішуванню із окисами металів, які надають емалі різнокольорового забарвлення. Бура та сода також визначають еластичність емалі (бура зменшує еластичність, а поташ, чи сода - збільшує). Всі компоненти повинні знаходитися у відповідному балансі щоб коефіцієнт розширення емалі був близький до коефіцієнту розширення металу основи. Існує дві основні форми емалі - прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у скло-подібну масу яка потім подрібнюється і перетираться на дрібний порох. Розрізняють кілька типів емалі: непрозора, напівпрозора, прозора, опалесцентна.

Прототипом емалювання є кольорові вставки із скла, чи дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, які застрічаються уже в древньому Єгипті. Свого розвитку емалювання зазнало в стародавній Греції. В Україні емалювання зустрічається вже у скіфських виробах. Часто, вони виготовлялися греками на замовлення скіфів.

Можна припускати, що у слов'янську культуру техніка емалі прийшла з Візантії. Проте стародавні українські емалі були яскравіші, з характерним білим фоном, що надавав більшої інтенсивности кольоровій гамі. Поліхромна емаль широко використовувалася давньоруськими ювелірами у 11-13 ст.

Існує кілька різноманітностей техніки емалювання, що використовується у ювелірній промисловості:

• перегородчата емаль - техніка нанесення емалі, при якій малюнок позначається тонким дротом, напаяним на пластину, а потім отвори, що утворилися, заповнюють емалями різних кольорів, і виріб обпалюють.
• вітражна емаль
• живописна емаль
• ліможська емаль.

Див також

• Історія ювелірної справи в Україні
• Скло мистецьке

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948;
• Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950;
• Untracht Oppi. Enameling on Metal. Chilton Book Company, NY. 1970.

Зовнішні посилання

Механічні і фізичні властивості вітражної емалі

Інститут вітражної емалі (UK)

Німецька асоціація ювелірів (DE))

Онлайн журнал "Скло на металі" (US)

CIDAE Центр інформації і поширення мистецтва емалювання (ES)

Товариство голландських емалістів (NL)

Американське товариство емалістів (US)