Температура самозаймання: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 32: Рядок 32:


== Література ==
== Література ==
* Бойко В.С., Бойко Р.В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004-2006 рр. 560 + 800 с.

* Пилипчук Р. В., Щиренко В. В., Яремчук Р. Ю. Энергоэффективное промышленное освещение. Методико-справочное пособие. — Донецк: Каштан, 2005. — 366 с. ISBN 966-8292-55-33
* Пилипчук Р. В., Щиренко В. В., Яремчук Р. Ю. Энергоэффективное промышленное освещение. Методико-справочное пособие. — Донецк: Каштан, 2005. — 366 с. ISBN 966-8292-55-33



Версія за 19:34, 29 травня 2011

Температу́ра самозайма́ння — найнижча температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення матеріалу (речовини), які закінчуються полуменевим горінням.

Температури замозаймання суміші
різих груп вибухонебезпечних сумішей
Групи вибухонебезпечних сумішей Температура самозаймання суміші, °C
Т1 Вище 450
Т2 Від 300 до 450
Т3 Від 200 до 300
Т4 Від 135 до 200
Т5 Від 100 до 135
Т6 Від 85 до 100

Див. також

Література

  • Бойко В.С., Бойко Р.В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004-2006 рр. 560 + 800 с.
  • Пилипчук Р. В., Щиренко В. В., Яремчук Р. Ю. Энергоэффективное промышленное освещение. Методико-справочное пособие. — Донецк: Каштан, 2005. — 366 с. ISBN 966-8292-55-33