Лема про вкладені відрізки: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: de, es, pt, ru
Рядок 42: Рядок 42:


== Джерела ==
== Джерела ==
Г.М. Фихтенгольц. КУРС ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОГО И ИНТЕГРАЛЬНОГО ИСЧЕСЛЕНИЯ. ТОМ 1. Издание седьмое, стереотипное. Издательство "НАУКА". Москва 1969
Г.М. Фихтенгольц. КУРС ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОГО И ИНТЕГРАЛЬНОГО ИСЧИСЛЕНИЯ. ТОМ 1. Издание седьмое, стереотипное. Издательство "НАУКА". Москва 1969


[[категорія: математичний_аналіз]]
[[категорія: математичний_аналіз]]

Версія за 20:37, 4 червня 2011

Лема про вкладені відрізки

Загальне формулювання

Нехай існують монотонно зростаюча варіанта та монотонно спадна варіанта , причому завжди

. (Посилання 1)

Якщо їх різниця пямує до 0, тоді обидві варіанти мають загальну кінцеву границю:

Допоміжна теорема для доведення

Якщо варіанти та мають кінцеві границі:

, ,

то і сума (різниця) їх також мають кінцеву границю, причому

Доведення

З умови теореми випливає, що

, , (посилання 2)

де , - нескінченно малі. Тоді

Тут є нескінченно мала по лемі 2. Тоді, користуючись визначенням границі, можна стверджувати, що варіанта має границю, що дорівнює , що і потрібно було довести.

Доведення

Дійсно, при всіх значеннях n маємо: , а значить, зважаючи на (1), і . Зростаюча змінна виявляється обмеженою згори, відповідно, вона має кінцеву границю .

Аналогічно, для спадної змінної будемо мати , так що і вона прямує до кінцевою границі .

Але, відповідно до допоміжної теореми, різниця обох границь

тобто, за умовами рівна 0, так що , що і треба було довести.

Джерела

Г.М. Фихтенгольц. КУРС ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОГО И ИНТЕГРАЛЬНОГО ИСЧИСЛЕНИЯ. ТОМ 1. Издание седьмое, стереотипное. Издательство "НАУКА". Москва 1969