Балкарці: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
WikitanvirBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: fa:بالکارها
Немає опису редагування
Рядок 12: Рядок 12:
'''Балка́рці''' (самоназва ''таулу'', [[російська мова|рос.]] ''балкарцы'') — один із давніх гірських [[тюрки|тюркських народів]] [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]].
'''Балка́рці''' (самоназва ''таулу'', [[російська мова|рос.]] ''балкарцы'') — один із давніх гірських [[тюрки|тюркських народів]] [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]].


== Територія проживання і чисельність ==
== [[Етнічна територія|Територія проживання]] і чисельність ==
[[Файл:Caucasus-ethnic balkaren.png|міні|ліворуч|190пкс|''Етнічна територія балкарців'']]
[[Файл:Caucasus-ethnic balkaren.png|міні|ліворуч|190пкс|''[[Етнічна територія]] балкарців'']]
Балкарці, як і карачаївці, є [[Автохтони|корінним]] [[Північний Кавказ|північно-кавказьким]] народом, що проживає в [[Кабардино-Балкарія|Кабардино-Балкарії]], населяючи переважно її гірські і передгірські райони у верхів'ї річок Хазнідон, Черек—Балкарський (''малкарці''), Черек-Безенгієвський (''безенгійці, холамці''), Чегем (''чегемці''), Баксан (баксанці або в минулому — ''урусбіївці'') та Малка (''малкарці'').
Балкарці, як і карачаївці, є [[Автохтони|корінним]] [[Північний Кавказ|північно-кавказьким]] народом, що проживає в [[Кабардино-Балкарія|Кабардино-Балкарії]], населяючи переважно її гірські і передгірські райони у верхів'ї річок Хазнідон, Черек—Балкарський (''малкарці''), Черек-Безенгієвський (''безенгійці, холамці''), Чегем (''чегемці''), Баксан (баксанці або в минулому — ''урусбіївці'') та Малка (''малкарці'').



Версія за 14:29, 7 червня 2011

Балкарці
Таулу
Файл:Балкарський танець.jpg
Балкарський народний танець
Кількість бл. 130 тис. чол.
Ареал Росія Росія:
Кабардино-Балкарія
Туреччина Туреччина
Близькі до: карачаївці
Мова карачаєво-балкарська мова
Релігія мусульмани-суніти

Балка́рці (самоназва таулу, рос. балкарцы) — один із давніх гірських тюркських народів Північного Кавказу.

Територія проживання і чисельність

Етнічна територія балкарців

Балкарці, як і карачаївці, є корінним північно-кавказьким народом, що проживає в Кабардино-Балкарії, населяючи переважно її гірські і передгірські райони у верхів'ї річок Хазнідон, Черек—Балкарський (малкарці), Черек-Безенгієвський (безенгійці, холамці), Чегем (чегемці), Баксан (баксанці або в минулому — урусбіївці) та Малка (малкарці).

Чисельність балкарців у Росії за даними перепису населення 2002 року — 108 426 особи[1], з них 104 951 особа (бл. 97 % усіх російських балкарців) — у Кабардино-Балкарії, де вони складають понад 11,5 % населення, будучи чисельно третім народом республіки.

Балкарські общини є також у Казахстані, Узбекистані та країнах, куди балкарці-мухаджири в різний час емігрували — Туреччині, США тощо.

Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання в країні 206 представників балкарського етносу, з них 1/5 (40 осіб) в якості рідної вказали мову своєї національності, майже кожний шостий (36 осіб) рідною вважали українську, решта — переважно російську (115 осіб)[2].

Т.ч. чисельність балкарців у світі становить бл. 130 тис. осіб (оцінка, поч. 2000-х рр.).

Мова і релігія

Балкарці разом зі спорідненими карачаївцями розмовляють карачаєво-балкарською мовою[3], що належить до західно-кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім'ї. Поширена також російська мова. Писемність на основі кирилиці.

За віросповіданням карачаївці майже на 100 % мусульмани-суніти.

Виноски

  1. Перепис населення в Росії 2002 року (рос.)
  2. Перепис населення в Україні 2001 року (укр.)
  3. Міжнародний вказівник мов світу — Карачаєво-балкарська мова

Джерела, посилання та література