Кулик Зіновій Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42: Рядок 42:
*У 1976 році — вступив до Комуністичної партії Радянського Союзу ([[КПРС]])
*У 1976 році — вступив до Комуністичної партії Радянського Союзу ([[КПРС]])
*Із 1980 року — секретар парткому Державного комітету телебачення і радомовлення Української радянської соціалістичної республіки ([[УРСР]])
*Із 1980 року — секретар парткому Державного комітету телебачення і радомовлення Української радянської соціалістичної республіки ([[УРСР]])
*У 1990 році — залишає лави Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС)


Колись в інтерв`ю Зиновій Кулик розповідав:
Колись в інтерв`ю Зиновій Кулик розповідав:

Версія за 13:03, 16 червня 2011

Кулик Зиновій Володимирович
Народився 3 лютого 1947
Львів
Помер 14 травня 2004
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність тележурналіст, сценарист, підприємець
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Членство НСЖУ
Партія КПРС і Народно-демократична партія
Конфесія греко-католик

Кули́к Зино́вій Володи́мирович — український тележурналіст, телевізійний менеджер, державний службовець. (* 3 лютого 1947, Львів — †14 травня 2004, Київ)

Освіта

Народився в родині львівського палітурника, реставратора книг Володимира Михайловича Кулика.

Навчався у львівській середній школі №37. Після закінчення деякий час працював у конструкторському бюро ”Термоприлад”.

1965-1967 рр. - навчання на механіко-машинобудівному факультеті в Львівському політехнічному інституті, яке кинув.

У 1973 р. закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка.

У 1989 р. закінчив аспірантуру в Академії суспільних наук СРСР в Москві. Захистив там кандидатську дисертацію на тему «Телебачення в системі зовнішньополітичної пропаганди: 80-ті роки XX століття» (1989). Кандидат історичних наук.

Комсомольсько-компартійна кар`єра

  • Із 1973 року — завідувач сектору інформації Львівського обкому Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ)
  • Із 1975 року — завідувач сектору, відповідальний організатор Центрального комітету ЛКСМУ
  • У 1976 році — вступив до Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС)
  • Із 1980 року — секретар парткому Державного комітету телебачення і радомовлення Української радянської соціалістичної республіки (УРСР)
  • У 1990 році — залишає лави Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС)

Колись в інтерв`ю Зиновій Кулик розповідав:

«Я, на відміну від багатьох знакових фігур, навіть керівників національно-демократичних рухів і організацій, вийшов із партії не після ГКЧП, а після аспірантури - за рік до ГКЧП. Причому достатньо демонстративно, але це вже така справа... Керівництво Компартії України було абсолютно непридатним до горбачовських змін і реформ». [1]

Журналістська діяльність

Працював помічником режисера, режисером і редактором на Львівській державній студії телебачення, політичним оглядачем на державному українському телебаченні.

Був членом Національної спілки журналістів України.

Державна служба

Із початку 90-х років працював головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, здійснюючи управління монопольними в ті часи державними телерадіомовниками. У цей час фігурував в одному із перших в незалежній Україні скандалів, пов’язаних із цензурою — 31 грудня 1995 р. особисто заборонив вихід в ефір на каналі УТ-1 інформаційно-аналітичної телепрограми «Післямова», виробництва недержавної телекомпанії «Нова мова» Олександра Ткаченка, що спричинило перехід цього тижневика у «підпілля» на 10 місяців.

1996-1999 — міністр інформації України. У цей час був одним із лобістів виходу на 1-му телеканалі (УТ-1) програм і дубльованих іноземних кінофільмів, виробництва приватної телерадіокомпанії «Студія «1+1», отримання нею ліцензії на вечірнє і ранкове мовлення із 1 січня 1997 р. на 2-му телеканалі (УТ-2), а також перекомутування двох державних телеканалів діапазону метрових хвиль, внаслідок чого 1+1 отримав більше покриття території України.

1998-1999 — президент Національної телекомпанії України

1999-2000 — заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Із липня 2003 до моменту смерті — помічник Прем’єр-міністра України Віктора Януковича

Творчий доробок

Автор сценаріїв документально-публіцистичних фільмів, понад 100 телепередач.

Родина

Обставини смерті

Помер на 58-му році життя, 14 травня 2004 року о 4 годині ранку в лікарні від обширного інфаркту.

Похований 15 травня 2004 р. на Байковому кладовищі в Києві. Панахида і прощання відбувалися в київському Будинку офіцерів.

Посилання

Публікація «Помер Зиновій Кулик» у виданні «Щоденний Львів», 16.05.2004.

Попередник: Президенти НТКУ
(в. о.)
21 серпня 1996 —
18 листопада 1996
Наступник:
Савенко О. М.
21 червня 1996 —
21 серпня 1996
Лешик В. К.
18 листопада 1996 —
1 жовтня 1998
Попередник: Президенти НТКУ
17 листопада 1998 —
21 червня 1999
Наступник:
Княжицький М. Л.
5 жовтня 1998 —
17 листопада 1998
Савенко О. М.
(в. о.)
21 червня 1999 —
17 липня 1999

Література

  • Хто є хто в українських мас-медіа. К., 1997. — С.150;
  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.266;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.249.