Рене Антуан Реомюр

Рене Антуан Фершо де Реомюр
René-Antoine Ferchault de Réaumur
Народився	28 лютого 1683(16830228) Ла-Рошель
Помер	17 жовтня 1757 замок Бермондьєр,
Громадянство	Франція
Діяльність	ентомолог, фізик, математик, метеоролог, натураліст, філософ, правник, біолог, зоолог, бджоляр
Галузь	природознавство, металургія
Alma mater	Буржський університетd
Вчителі	П'єр Варіньон
Відомі учні	Жан-Етьєнн Геттарd
Знання мов	французька
Членство	Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук, Російська академія наук, Академія красного письменства, науки і мистецтв Ла-Рошелі і Académie des sciences, belles-lettres et arts d'Angersd
Посада	директор
Автограф
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Медіафайли у Вікісховищі

|портрет=

Реомюр Рене Антуан Фершо де (фр. René-Antoine Ferchault de Réaumur) (28 лютого 1683 року - 17 жовтня 1757 року) - французький вчений.

Дослідження у галузі металургії

Дослідження Рене Антуана Реомюра у галузі металургії були одними з тих, що стали основою для розвитку теоритичних уявлень про процеси металургії заліза. Реомюр здійснив багаторічні дослідження з ковким залізом, сталлю і чавуном у лабораторії у замку Бермондьєр на півночі Франції. Він першим використав мікроскоп у дослідженнях структури сплавів заліза, розробив класифікацію чавунів за характером зламу, запропонував спосіб вимірювання твердості чавуну і сталі за допомогою семиступеневої склерометричної шкали.

Важливим досягненням наукової праці Реомюра стала теорія навуглецювання заліза, що дала перше наукове пояснення відмінності у властивостях ковкого заліза, сталі і чавуну.

У часи Реомюра вуглець ще не був ідентифікований як хімічний елемент, Реомюр називає його у своїх працях "сірчано - солевою матерією" або "горючою складовою деревного вугілля".

Найважливіші результати своїх досліджень Реомюр виклав у двох книжках, виданих 1722 року у Парижі. Це "Мистецтво перетворення ковкого заліза у сталь" і "Мистецтво пом'якшення виливаного чавуну".

За Реомюром, основою сплавів заліза є "чиста залізна субстанція, з'єднана з більшою чи меньшою кількісттю сірчано - солевої матерії, причому більше за все її міститься у чавуні і меньш за все у ковкому залізі, у сталі міститься середня кількість. ... Додаючи сірчано - сольову матерію у м'яке залізо, можна отримати спочатку сталь, а потім чавун".

Погляди Реомюра були не відразу оцінені і сприйняті спеціалістами і вченими. Особлива роль вуглецю у сплавах заліза стала очевидною лише приблизно через століття.

Див. також

• Шкала Реомюра