Венделл Мередіт Стенлі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
WikitanvirBot (обговорення | внесок)
86 293 редагування
м r2.7.1) (робот додав: cs:Wendell Meredith Stanley
Немає опису редагування
Рядок 20: Рядок 20:
| учні =
| учні =
| нагороди = {{NobelPrize}} [[Нобелівська премія з хімії]] [[1946]] року
| нагороди = {{NobelPrize}} [[Нобелівська премія з хімії]] [[1946]] року
| примітки =
| примітки =
}}
}}


{{NobelPrize}}'''Венделл Мередіт Стенлі''' ({{lang-en|Wendell Meredith Stanley}}) ([[16 серпня]] [[1904]], [[Ріджвілл]], штат [[Індіана ]] - [[15 червня]] [[1971]]) - американський вірусолог і біохімік. Член [[Національна академія наук США|Національної академії наук США]] ([[1941]]). З 1948 року — професор мікробіології [[Університет Каліфорнії (Берклі)|Університету Каліфорнії (Берклі)]].
{{NobelPrize}}'''Венделл Мередіт Стенлі''' ({{lang-en|Wendell Meredith Stanley}}) ([[16 серпня]] [[1904]], [[Ріджвілл]], штат [[Індіана ]] — [[15 червня]] [[1971]]) — американський [[вірусолог]] і [[біохімік]]. Член [[Національна академія наук США|Національної академії наук США]] ([[1941]]). З 1948 року — професор мікробіології [[Університет Каліфорнії (Берклі)|Університету Каліфорнії (Берклі)]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Американський біохімік Венделл Мередіт Стенлі народився в Ріджвіллі (штат Індіана), в сім'ї Клер (Плессінджер) і Джеймса Стенлі, видавців місцевої газети. Будучи школярем, Стенлі часто допомагав батькам, продаючи газети і працюючи в редакції. Після закінчення середньої школи в Ріджвіллі він вступив до Ерлем-коледжу в Річмонді (штат Індіана), де вивчав хімію і математику. Обдарований студент і відмінний спортсмен, Стенлі на останньому курсі був обраний капітаном футбольної команди і подумував про те, щоб стати тренером з футболу. У 1926 р., незадовго до закінчення Ерлем-коледжу, він побував в Іллінойському університеті з одним зі своїх вчителів з хімії, який представив його Роджеру Адамсу, викладачеві хімічного факультету університету. Захопленість Адамса наукою пробудила в Стенлі інтерес до наукових досліджень, і це привело його до аспірантури Іллінойського університету, де в 1927 р. він отримав магістерський, а в 1929 р. докторський ступінь, захистивши дисертацію, присвячену сполукам, які використовуються для лікування прокази.
Американський біохімік Венделл Мередіт Стенлі народився в Ріджвіллі (штат Індіана), в сім'ї Клер (Плессінджер) і Джеймса Стенлі, видавців місцевої газети. Будучи школярем, Стенлі часто допомагав батькам, продаючи газети і працюючи в редакції. Після закінчення середньої школи в Ріджвіллі він вступив до Ерлем-коледжу в Річмонді (штат Індіана), де вивчав хімію і математику. Обдарований студент і відмінний спортсмен, Стенлі на останньому курсі був обраний капітаном футбольної команди і подумував про те, щоб стати тренером з футболу. У 1926 р., незадовго до закінчення Ерлем-коледжу, він побував в Іллінойському університеті з одним зі своїх вчителів з хімії, який представив його Роджеру Адамсу, викладачеві хімічного факультету університету. Захопленість Адамса наукою пробудила в Стенлі інтерес до наукових досліджень, і це привело його до аспірантури Іллінойського університету, де в 1927 р. він отримав магістерський, а в 1929 р. докторський ступінь, захистивши дисертацію, присвячену сполукам, які використовуються для лікування прокази.


Через рік після отримання докторського ступеня, протягом якого Стенлі продовжував свої дослідження в Іллінойському університеті, йому була присуджена стипендія Національної науково-дослідної ради для роботи в області хімії у Генріха Віланда в Мюнхенському університеті. Після повернення на наступний рік у США Стенлі став асистентом у Рокфеллерівському інституті медичних досліджень (тепер Рокфеллеровській університет) у Нью-Йорку, проте в 1932 р. перейшов в інститутську лабораторію патології тварин та рослин у [[Принстон|Прінстоні]] (штат [[Нью-Джерсі]]). Тут він зайнявся вивченням вірусів, що викликають захворювання у рослин.
Через рік після отримання докторського ступеня, протягом якого Стенлі продовжував свої дослідження в Іллінойському університеті, йому була присуджена стипендія Національної науково-дослідної ради для роботи в області хімії у Генріха Віланда в Мюнхенському університеті. Після повернення на наступний рік у США Стенлі став асистентом у Рокфеллерівському інституті медичних досліджень (тепер Рокфеллеровській університет) у Нью-Йорку, проте в 1932 р. перейшов в інститутську лабораторію патології тварин та рослин у [[Принстон|Прінстоні]] (штат [[Нью-Джерсі]]). Тут він зайнявся вивченням вірусів, що викликають захворювання у рослин.


Помер учений від серцевого нападу 15 червня 1971.
Помер учений від серцевого нападу 15 червня 1971.


== Наукова діяльність ==
== Наукова діяльність ==
Вперше [[вірус]]и були виявлені в 1898 р. нідерландським ботаніком Мартінусом Віллемом Бейеринком, який повідомив, що [[Вірус тютюнової мозаїки|тютюнова мозаїка]] - один з видів захворювань рослин - викликається носієм інфекції значно меншого розміру, ніж найменша бактерія, - таким крихітним, що його не можна побачити під мікроскопом. Коли в 1932 р. Стенлі приступив до своєї роботи, було відомо, що віруси здатні до відтворення та [[мутація|мутації]] і, за логікою речей, повинні представляти живі організми. Однак у той час здавалося сумнівним, що така малюсінька субстанція могла дихати, харчуватися і здійснювати інші функції обміну. Для початкового дослідження Стенлі вибрав вірус тютюнової мозаїки, який піддав дії ферментів трипсину і пепсину (незадовго до цього виділеного [[Джон Говард Нортроп|Джоном Х. Нортропом]]), а також понад 100 хімічних реагентів.
Вперше [[вірус]]и були виявлені в 1898 р. нідерландським ботаніком Мартінусом Віллемом Бейеринком, який повідомив, що [[Вірус тютюнової мозаїки|тютюнова мозаїка]] — один з видів захворювань рослин — викликається носієм інфекції значно меншого розміру, ніж найменша бактерія, — таким крихітним, що його не можна побачити під мікроскопом. Коли в 1932 р. Стенлі приступив до своєї роботи, було відомо, що віруси здатні до відтворення та [[мутація|мутації]] і, за логікою речей, повинні представляти живі організми. Однак у той час здавалося сумнівним, що така малюсінька субстанція могла дихати, харчуватися і здійснювати інші функції обміну. Для початкового дослідження Стенлі вибрав вірус тютюнової мозаїки, який піддав дії ферментів трипсину і пепсину (незадовго до цього виділеного [[Джон Говард Нортроп|Джоном Х. Нортропом]]), а також понад 100 хімічних реагентів.


До 1934 р. Стенлі прийшов до висновку, що вірус тютюнової мозаїки складається головним чином з білка. Застосувавши метод Нортропа, він в 1935 р. отримав вірусний білок у кристалічному вигляді, а потім довів, що ці кристали можна розчинити, профільтрувати, очистити і знову кристалізувати, не руйнуючи їх здатності розмножуватися в рослинах і заражати їх. У наступному році він виділив із кристалічного вірусу тютюнової мозаїки нуклеїнову кислоту, а в 1937 р. два англійських вчених, Фредерік Ч. Боуден і Норман У. Пайра, встановили, що вірус тютюнової мозаїки є нуклеопротеїном (сполукою нуклеїнових кислот і білків).
До 1934 р. Стенлі прийшов до висновку, що вірус тютюнової мозаїки складається головним чином з білка. Застосувавши метод Нортропа, він в 1935 р. отримав вірусний білок у кристалічному вигляді, а потім довів, що ці кристали можна розчинити, профільтрувати, очистити і знову кристалізувати, не руйнуючи їх здатності розмножуватися в рослинах і заражати їх. У наступному році він виділив із кристалічного вірусу тютюнової мозаїки нуклеїнову кислоту, а в 1937 р. два англійських вчених, Фредерік Ч. Боуден і Норман У. Пайра, встановили, що вірус тютюнової мозаїки є нуклеопротеїном (сполукою нуклеїнових кислот і білків).


Після того як США вступили в [[Друга світова війна|Другу світову війну]], Стенлі було запропоновано увійти до складу комітету медичних досліджень Науково-дослідного управління США, що знаходиться у [[Вашингтон]]і. У наступні три роки він і його колеги отримали кілька штамів вірусу [[грип]]у і першу [[протигрипозна вакцина|протигрипозну вакцину]], за що Стенлі в 1948 р. був нагороджений Почесним дипломом президента.
Після того як США вступили в [[Друга світова війна|Другу світову війну]], Стенлі було запропоновано увійти до складу комітету медичних досліджень Науково-дослідного управління США, що знаходиться у [[Вашингтон]]і. У наступні три роки він і його колеги отримали кілька штамів вірусу [[грип]]у і першу [[протигрипозна вакцина|протигрипозну вакцину]], за що Стенлі в 1948 р. був нагороджений Почесним дипломом президента.


Випадково зустрівшись в 1946 р. з президентом Каліфорнійського університету Робертом Спроулом, Стенлі отримав від нього пропозицію створити і очолити лабораторію з вивчення вірусів у Каліфорнійському університеті в Берклі, яке прийняв у 1948 р. Стенлі залишався в Берклі до кінця своєї наукової діяльності. Там він керував дослідженнями, спрямованими на подальше прояснення природи вірусів. Один з його колег, Хайнс Френкел-Конрат, довів, що білковий компонент вірусу є всього лише його «житлом», а його гени містяться в рибонуклеїновій кислоті (РНК). Ось чому Стенлі ніяк не вдавалося отримати генетичні зміни у вірусі тютюнової мозаїки шляхом зміни його білка.
Випадково зустрівшись в 1946 р. з президентом Каліфорнійського університету Робертом Спроулом, Стенлі отримав від нього пропозицію створити і очолити лабораторію з вивчення вірусів у Каліфорнійському університеті в Берклі, яке прийняв у 1948 р. Стенлі залишався в Берклі до кінця своєї наукової діяльності. Там він керував дослідженнями, спрямованими на подальше прояснення природи вірусів. Один з його колег, Хайнс Френкел-Конрат, довів, що білковий компонент вірусу є всього лише його «житлом», а його гени містяться в рибонуклеїновій кислоті (РНК). Ось чому Стенлі ніяк не вдавалося отримати генетичні зміни у вірусі тютюнової мозаїки шляхом зміни його білка.


Пізніше в ході своєї наукової діяльності Стенлі прийшов до переконання, що саме у вірусах криється причина багатьох видів ракових захворювань людини. Він також припускав, що віруси були першою формою життя на землі. На V з'їзді Іспанського біохімічного товариства, який відбувся в [[Саламанка|Саламанці]] ([[Іспанія]]), Стенлі представив доповідь про віруси пухлин.
Пізніше в ході своєї наукової діяльності Стенлі прийшов до переконання, що саме у вірусах криється причина багатьох видів ракових захворювань людини. Він також припускав, що віруси були першою формою життя на землі. На V з'їзді Іспанського біохімічного товариства, який відбувся в [[Саламанка|Саламанці]] ([[Іспанія]]), Стенлі представив доповідь про віруси пухлин.


== Нагороди ==
== Нагороди ==
«За отримання в чистому вигляді ферментів і вірусних білків» Стенлі і Нортропу була присуджена половина Нобелівської премії з хімії в 1946 р. Інша половина премії була присуджена Джеймсу Б. Самнеру. У своїй Нобелівській лекції Стенлі відзначив, що з часу відкриття вірусу тютюнової мозаїки було встановлено більше 300 різних вірусів, включаючи ті, які викликають [[віспа|віспу]], [[жовта лихоманка|жовту лихоманку]], [[тропічна лихоманка|тропічну лихоманку]], [[поліомієліт]], [[кір]], [[свинка|свинку]], [[запалення легенів]] і звичайну застуду. «Нова галузь дослідження вірусу фактично поки тільки відкривається, - додав він, - і попереду ще багато роботи. Деякі основні ... проблеми, які стосуються способу відтворення і мутації вірусу, вже знайшли певну форму. Їх рішення могло б дати надзвичайно цінну інформацію для біології, хімії, генетики та медицини».
«За отримання в чистому вигляді ферментів і вірусних білків» Стенлі і Нортропу була присуджена половина Нобелівської премії з хімії в 1946 р. Інша половина премії була присуджена Джеймсу Б. Самнеру. У своїй Нобелівській лекції Стенлі відзначив, що з часу відкриття вірусу тютюнової мозаїки було встановлено більше 300 різних вірусів, включаючи ті, які викликають [[віспа|віспу]], [[жовта лихоманка|жовту лихоманку]], [[тропічна лихоманка|тропічну лихоманку]], [[поліомієліт]], [[кір]], [[свинка|свинку]], [[запалення легенів]] і звичайну застуду. «Нова галузь дослідження вірусу фактично поки тільки відкривається, — додав він, — і попереду ще багато роботи. Деякі основні … проблеми, які стосуються способу відтворення і мутації вірусу, вже знайшли певну форму. Їх рішення могло б дати надзвичайно цінну інформацію для біології, хімії, генетики та медицини».


Стенлі були присуджені: премія Альдера Гарвардського університету (1938), медаль Ніколса Американського хімічного товариства (1946) і нагорода за наукові досягнення Американської медичної асоціації (1966). Він був володарем почесних ступенів багатьох коледжів і університетів, включаючи Ерлем-коледж, Гарвардський, Єльський, Прінстонський, Іллінойський університети і університет штату Індіана. Він був членом Американської академії наук і мистецтв, Американського товариства біохіміків, Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американського хімічного товариства, Американського філософського товариства та Товариства експериментальної біології, а також іноземним членом наукових організацій Японії, Аргентини та Франції.
Стенлі були присуджені: премія Альдера Гарвардського університету (1938), медаль Ніколса Американського хімічного товариства (1946) і нагорода за наукові досягнення Американської медичної асоціації (1966). Він був володарем почесних ступенів багатьох коледжів і університетів, включаючи Ерлем-коледж, Гарвардський, Єльський, Прінстонський, Іллінойський університети і університет штату Індіана. Він був членом Американської академії наук і мистецтв, Американського товариства біохіміків, Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американського хімічного товариства, Американського філософського товариства та Товариства експериментальної біології, а також іноземним членом наукових організацій Японії, Аргентини та Франції.
Рядок 51: Рядок 51:
У 50-і рр.. членам факультету Каліфорнійського університету було запропоновано підписати клятву вірності США. Незважаючи на те що Стенлі, який був головою університетського комітету з проблем свободи наукової діяльності, сам охоче підписав цю клятву, він стійко захищав тих, хто відмовився це зробити, заявляючи, що така вимога є зазіханням на їхні права. Позиція Стенлі зіграла свою роль, і суд врешті-решт скасував цей захід.
У 50-і рр.. членам факультету Каліфорнійського університету було запропоновано підписати клятву вірності США. Незважаючи на те що Стенлі, який був головою університетського комітету з проблем свободи наукової діяльності, сам охоче підписав цю клятву, він стійко захищав тих, хто відмовився це зробити, заявляючи, що така вимога є зазіханням на їхні права. Позиція Стенлі зіграла свою роль, і суд врешті-решт скасував цей захід.


Крім ведення дослідницької роботи та виконання адміністративних обов'язків, Стенлі ніс велике педагогічне навантаження, засідав у численних комісіях і комітетах. З 1951 по 1958 р. він був опікуном Міллз-коледжу, а з 1945 р. до самої смерті - радником [[Національний інститут охорони здоров'я США|Національного інституту охорони здоров'я]]. Він входив також до складу групи фахівців-консультантів Комісії з вірусних захворювань при Всесвітній організації охорони здоров'я (1951 - 1966), до Національної ради з ракових захворювань Державної служби охорони здоров'я США (1952 - 1956), в Національний науковий комітет з медичних досліджень (1955), до групи наукових консультантів при Національному інституті раку (1957 - 1958) і в консультаційний комітет при міністерстві охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення США (1967 - 1968).
Крім ведення дослідницької роботи та виконання адміністративних обов'язків, Стенлі ніс велике педагогічне навантаження, засідав у численних комісіях і комітетах. З 1951 по 1958 р. він був опікуном Міллз-коледжу, а з 1945 р. до самої смерті — радником [[Національний інститут охорони здоров'я США|Національного інституту охорони здоров'я]]. Він входив також до складу групи фахівців-консультантів Комісії з вірусних захворювань при Всесвітній організації охорони здоров'я (1951 — 1966), до Національної ради з ракових захворювань Державної служби охорони здоров'я США (1952 — 1956), в Національний науковий комітет з медичних досліджень (1955), до групи наукових консультантів при Національному інституті раку (1957 — 1958) і в консультаційний комітет при міністерстві охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення США (1967 — 1968).


== Родина ==
== Родина ==
У 1929 р. Стенлі одружився на Меріан Степлз Джей, з якою познайомився, коли вчився в аспірантурі. У них було три дочки і син.
У 1929 р. Стенлі одружився на Меріан Степлз Джей, з якою познайомився, коли вчився в аспірантурі. У них було три дочки і син.


== Джерела ==
== Джерела ==
Рядок 60: Рядок 60:


{{Шаблон:Нобелівська премія з хімії}}
{{Шаблон:Нобелівська премія з хімії}}
{{DEFAULTSORT:Стенлі,Венделл}}

[[Категорія:Лауреати Нобелівської премії з хімії]]
[[Категорія:Лауреати Нобелівської премії з хімії]]
[[Категорія:Науковці Каліфорнійського університету]]
[[Категорія:Народились 16 серпня]]
[[Категорія:Народились 16 серпня]]
[[Категорія:Народились 1904]]
[[Категорія:Народились 1904]]

Версія за 15:07, 3 липня 2011

Венделл Мередіт Стенлі
англ. Wendell Meredith Stanley
Народився 16 серпня 1904(1904-08-16)
Ріджвілл, Індіана, США
Помер 15 червня 1971(1971-06-15) (66 років)
Саламанка, Кастилія і Леон, Іспанія[1][2][3]
·інфаркт міокарда
Поховання Майнау
Громадянство США
Місце проживання Каліфорнія
Діяльність біохімік, вірусолог, хімік, викладач університету, письменник
Галузь хімія
Alma mater Ерлхем коледж
Вчителі Roger Adamsd
Знання мов англійська[4]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Членство Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[5], Французька академія наук[5] і Національна академія наук США
Посада професор
Нагороди
Нобелівська премія з хімії 1946 року

Венделл Мередіт Стенлі (англ. Wendell Meredith Stanley) (16 серпня 1904, Ріджвілл, штат Індіана  — 15 червня 1971) — американський вірусолог і біохімік. Член Національної академії наук США (1941). З 1948 року — професор мікробіології Університету Каліфорнії (Берклі).

Біографія

Американський біохімік Венделл Мередіт Стенлі народився в Ріджвіллі (штат Індіана), в сім'ї Клер (Плессінджер) і Джеймса Стенлі, видавців місцевої газети. Будучи школярем, Стенлі часто допомагав батькам, продаючи газети і працюючи в редакції. Після закінчення середньої школи в Ріджвіллі він вступив до Ерлем-коледжу в Річмонді (штат Індіана), де вивчав хімію і математику. Обдарований студент і відмінний спортсмен, Стенлі на останньому курсі був обраний капітаном футбольної команди і подумував про те, щоб стати тренером з футболу. У 1926 р., незадовго до закінчення Ерлем-коледжу, він побував в Іллінойському університеті з одним зі своїх вчителів з хімії, який представив його Роджеру Адамсу, викладачеві хімічного факультету університету. Захопленість Адамса наукою пробудила в Стенлі інтерес до наукових досліджень, і це привело його до аспірантури Іллінойського університету, де в 1927 р. він отримав магістерський, а в 1929 р. докторський ступінь, захистивши дисертацію, присвячену сполукам, які використовуються для лікування прокази.

Через рік після отримання докторського ступеня, протягом якого Стенлі продовжував свої дослідження в Іллінойському університеті, йому була присуджена стипендія Національної науково-дослідної ради для роботи в області хімії у Генріха Віланда в Мюнхенському університеті. Після повернення на наступний рік у США Стенлі став асистентом у Рокфеллерівському інституті медичних досліджень (тепер Рокфеллеровській університет) у Нью-Йорку, проте в 1932 р. перейшов в інститутську лабораторію патології тварин та рослин у Прінстоні (штат Нью-Джерсі). Тут він зайнявся вивченням вірусів, що викликають захворювання у рослин.

Помер учений від серцевого нападу 15 червня 1971.

Наукова діяльність

Вперше віруси були виявлені в 1898 р. нідерландським ботаніком Мартінусом Віллемом Бейеринком, який повідомив, що тютюнова мозаїка — один з видів захворювань рослин — викликається носієм інфекції значно меншого розміру, ніж найменша бактерія, — таким крихітним, що його не можна побачити під мікроскопом. Коли в 1932 р. Стенлі приступив до своєї роботи, було відомо, що віруси здатні до відтворення та мутації і, за логікою речей, повинні представляти живі організми. Однак у той час здавалося сумнівним, що така малюсінька субстанція могла дихати, харчуватися і здійснювати інші функції обміну. Для початкового дослідження Стенлі вибрав вірус тютюнової мозаїки, який піддав дії ферментів трипсину і пепсину (незадовго до цього виділеного Джоном Х. Нортропом), а також понад 100 хімічних реагентів.

До 1934 р. Стенлі прийшов до висновку, що вірус тютюнової мозаїки складається головним чином з білка. Застосувавши метод Нортропа, він в 1935 р. отримав вірусний білок у кристалічному вигляді, а потім довів, що ці кристали можна розчинити, профільтрувати, очистити і знову кристалізувати, не руйнуючи їх здатності розмножуватися в рослинах і заражати їх. У наступному році він виділив із кристалічного вірусу тютюнової мозаїки нуклеїнову кислоту, а в 1937 р. два англійських вчених, Фредерік Ч. Боуден і Норман У. Пайра, встановили, що вірус тютюнової мозаїки є нуклеопротеїном (сполукою нуклеїнових кислот і білків).

Після того як США вступили в Другу світову війну, Стенлі було запропоновано увійти до складу комітету медичних досліджень Науково-дослідного управління США, що знаходиться у Вашингтоні. У наступні три роки він і його колеги отримали кілька штамів вірусу грипу і першу протигрипозну вакцину, за що Стенлі в 1948 р. був нагороджений Почесним дипломом президента.

Випадково зустрівшись в 1946 р. з президентом Каліфорнійського університету Робертом Спроулом, Стенлі отримав від нього пропозицію створити і очолити лабораторію з вивчення вірусів у Каліфорнійському університеті в Берклі, яке прийняв у 1948 р. Стенлі залишався в Берклі до кінця своєї наукової діяльності. Там він керував дослідженнями, спрямованими на подальше прояснення природи вірусів. Один з його колег, Хайнс Френкел-Конрат, довів, що білковий компонент вірусу є всього лише його «житлом», а його гени містяться в рибонуклеїновій кислоті (РНК). Ось чому Стенлі ніяк не вдавалося отримати генетичні зміни у вірусі тютюнової мозаїки шляхом зміни його білка.

Пізніше в ході своєї наукової діяльності Стенлі прийшов до переконання, що саме у вірусах криється причина багатьох видів ракових захворювань людини. Він також припускав, що віруси були першою формою життя на землі. На V з'їзді Іспанського біохімічного товариства, який відбувся в Саламанці (Іспанія), Стенлі представив доповідь про віруси пухлин.

Нагороди

«За отримання в чистому вигляді ферментів і вірусних білків» Стенлі і Нортропу була присуджена половина Нобелівської премії з хімії в 1946 р. Інша половина премії була присуджена Джеймсу Б. Самнеру. У своїй Нобелівській лекції Стенлі відзначив, що з часу відкриття вірусу тютюнової мозаїки було встановлено більше 300 різних вірусів, включаючи ті, які викликають віспу, жовту лихоманку, тропічну лихоманку, поліомієліт, кір, свинку, запалення легенів і звичайну застуду. «Нова галузь дослідження вірусу фактично поки тільки відкривається, — додав він, — і попереду ще багато роботи. Деякі основні … проблеми, які стосуються способу відтворення і мутації вірусу, вже знайшли певну форму. Їх рішення могло б дати надзвичайно цінну інформацію для біології, хімії, генетики та медицини».

Стенлі були присуджені: премія Альдера Гарвардського університету (1938), медаль Ніколса Американського хімічного товариства (1946) і нагорода за наукові досягнення Американської медичної асоціації (1966). Він був володарем почесних ступенів багатьох коледжів і університетів, включаючи Ерлем-коледж, Гарвардський, Єльський, Прінстонський, Іллінойський університети і університет штату Індіана. Він був членом Американської академії наук і мистецтв, Американського товариства біохіміків, Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американського хімічного товариства, Американського філософського товариства та Товариства експериментальної біології, а також іноземним членом наукових організацій Японії, Аргентини та Франції.

Громадська діяльність

У 50-і рр.. членам факультету Каліфорнійського університету було запропоновано підписати клятву вірності США. Незважаючи на те що Стенлі, який був головою університетського комітету з проблем свободи наукової діяльності, сам охоче підписав цю клятву, він стійко захищав тих, хто відмовився це зробити, заявляючи, що така вимога є зазіханням на їхні права. Позиція Стенлі зіграла свою роль, і суд врешті-решт скасував цей захід.

Крім ведення дослідницької роботи та виконання адміністративних обов'язків, Стенлі ніс велике педагогічне навантаження, засідав у численних комісіях і комітетах. З 1951 по 1958 р. він був опікуном Міллз-коледжу, а з 1945 р. до самої смерті — радником Національного інституту охорони здоров'я. Він входив також до складу групи фахівців-консультантів Комісії з вірусних захворювань при Всесвітній організації охорони здоров'я (1951 — 1966), до Національної ради з ракових захворювань Державної служби охорони здоров'я США (1952 — 1956), в Національний науковий комітет з медичних досліджень (1955), до групи наукових консультантів при Національному інституті раку (1957 — 1958) і в консультаційний комітет при міністерстві охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення США (1967 — 1968).

Родина

У 1929 р. Стенлі одружився на Меріан Степлз Джей, з якою познайомився, коли вчився в аспірантурі. У них було три дочки і син.

Джерела

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.
  1. ↑ http://biography.yourdictionary.com/wendell-meredith-stanley
  2. ↑ http://www.aai.org/about/History/Notable_Members/Nobel/Stanley_Wendell.html
  3. ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/563251/Wendell-Meredith-Stanley
  4. ↑ Czech National Authority Database
  5. ↑ а б NNDB — 2002.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венделл_Мередіт_Стенлі&oldid=7168185