Луї Арагон

Луї Арагон
Louis Aragon
Ім'я при народженні	Луі-Марі Андріе
Псевдо	Arnaud Saint Romain, Arnaud de Saint-Roman, François la Colère, Témoin des martyrs і Albert de Routisie
Народився	3 жовтня 1897 Париж
Помер	24 грудня 1982 Париж
Поховання	Moulin de Villeneuved
Країна	Франція
Місце проживання	вулиця Вараннd Moulin de Villeneuved
Діяльність
Alma mater	Ліцей Карно
Знання мов	французька
Заклад	Юманіте, Ce soird і Les Lettres Françaisesd
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Напрямок	дадаїзм і сюрреалізм
Жанр	роман і поезія
Партія	Французька комуністична партія
Батько	Louis Andrieuxd
Мати	Marguerite Toucas-Massillond
У шлюбі з	Ельза Тріоле
Нагороди	премія Ренодо
Премії	Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1957.
IMDb	ID 0032801
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon); *3 жовтня 1897, Париж — †24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії. Вроджений Луї-Марі Андріе (фр. Louis-Marie Andrieux).

Народився в Парижі.

З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; зб. віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.

Літературно-критичні й теоретичні праці А. — «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості рад. письменників присвячена кн. «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Відзнаки і нагороди

Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1957.

Твори:

Український переклад — Червоний фронт. X., 1932; Поезії. К., 1950;

• • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;

Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… М., 1957—59.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Вербицький П. П. Прапороносці миру. X., 1955;
• Луи Арагон. Био-библиографический указатель. М., 1956.