Паращук Михайло Іванович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 56: | Рядок 56: | ||
[[Категорія:Персоналії Па]] |
[[Категорія:Персоналії Па]] |
||
[[Категорія:Скульптори]] |
[[Категорія:Скульптори]] |
||
[[Категорія:Українські архітектори]] |
|||
[[Категорія:Народились 16 листопада]] |
[[Категорія:Народились 16 листопада]] |
||
[[Категорія:Народились 1878]] |
[[Категорія:Народились 1878]] |
||
Рядок 61: | Рядок 62: | ||
[[Категорія:Померли 1963]] |
[[Категорія:Померли 1963]] |
||
[[Категорія:Українці Болгарії]] |
[[Категорія:Українці Болгарії]] |
||
[[Категорія:Персоналії:Болгарія]] |
|||
[[Категорія:Історія Болгарії]] |
|||
[[bg:Михайло Парашчук]] |
[[bg:Михайло Парашчук]] |
Версія за 21:01, 3 серпня 2011
Паращук Михайло | |
---|---|
Народився |
16 листопада 1878 року Варваринці (Тернопільська область) |
Помер |
24 грудня 1963 року Софія |
Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
Діяльність | архітектор, скульптор |
Галузь | скульптура |
Відомий завдяки | скульптор |
Alma mater | Віденська академія мистецтв |
Вчителі | Оґюст Роден |
Заклад | Мюнхенська академія мистецтв |
Членство | Міжнародний комітет Червоного Хреста |
Нагороди | Болгарський орден Кирила і Мефодія |
Миха́йло Іва́нович Паращу́к (*16 листопада 1878, Варваринці Тернопільської області — †24 грудня 1963, Софія, Болгарія) — скульптор і громадський діяч.
З біографії
Народився у селі Варваринці на Тернопільщині. Навчався в Краківській та Віденській академіях мистецтв, Академії Жуліана та майстернях Родена у Франції. Працював у Львові, Варшаві (1902—1905), Мюнхені (1908—1911), Києві (1911—1913). У 1913 році Паращук при переїзді австро-російського кордону був затриманий австрійськими властями, звинувачений у шпіонажі й ув'язнений в концтаборі Талергоф (Штирія). В 1914 році вдалося вибратися з табору. Під час Першої світової війни в 1914—1918 роках був активним членом Союзу визволення України. В 1915—1918 роках вів курси скульптури, гончарства і різьби по дереву для полонених солдат-українців російської армії в таборах Раштаті і Венцлярі. В 1918 році повернувся в Україну. З 1920 року — секретар, а згодом голова дипломатичної місії УНР у Таллінні, радник представництва УНР у Литві.
З 1921 (за іншими даними з 1923 року) Паращук оселився в Софії (Болгарія), де відкрив свою мистецьку школу. Брав активну участь у громадському житті української еміграції. В 1920—1930-х роках. Був активним діячем болгарсько-українського Товариства, організував з'їзд української еміграції. Помер і похований у Софії.
Роботи
Протягом своєї творчості виконав близько 30 скульптурних портретів:
- діячів української культури: В. Стефаника, С. Людкевича (обидва — 1906), Т. Шевченка (1912), І. Франка (1913), М. Лисенка (1913), М. Грушевського, С. Петлюри (1936), митрополита А. Шептицького, О. Олеся, Б. Лепкого, Є. Петрушевича та інші;
- болгарських громадсько-політичних діячів; X. Ботева (1922), Г. Димитрова (1927) та інші;
- жанрових композицій — «Танок» та «Скрипачка» з циклу «Поневолені» (обидві — 1905—1907).
Паращук — автор (разом з А. Попелем) пам'ятників А. Міцкевичу Львові (1905-06), загиблим воїнам у таборах полонених у Венцлярі та Раштаті, пам'ятникана могилі М. Драгоманова у Софії (1932). Створив ряд монументально-декоративних скульптур для будівель болгарської столиці, якими прикрашено Військову академію, Народну бібліотеку, Софійський університет, Музичний театр.
У ранніх творах переважає нахил до роденівського імпресіонізму і психологізму, в болгарський період творчості домінує академічний стиль.
Нагороди
Михайло Паращук — учасник і переможець численних міжнародних виставок.
Серед його нагород — орден Кирила і Мефодія Болгарії.
Література
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |